Простір, дарований словом

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

   24 травня — День пам’яті рівноапостольних Кирила та Мефодія, вчителів Слов’янських. Це свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року.

   День слов’янської писемності і культури унікальне культурне свято. Цього дня  вшановують святих братів-просвітителів Кирила та Мефодія, які створили писемність, здійснили переклад богослужбових книг з грецької мови на слов’янську, поширювали християнське вчення. Цей день символізує історичне та просвітницьке значення спадщини слов’янських первоучителів у здобутку національної культури, засвідчує повагу міжнародної спільноти до неоціненного внеску слов’ян в скарбницю світової цивілізації. Вшановуючи пам’ять братів-просвітителів, проповідників православ’я Кирила і Мефодія, ми звертаємось до глибинних основ української писемності, духовності – могутнього джерела сили і життєздатності української нації.

 Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку, Україна відзначає чудове свято – День слов’янської писемності та культури. Саме в цей день наша бібліотека запросила користувачів на годину спілкування: «Простір, дарований словом», під час якої бібліотекар розповіла про тяжку долю нашої співучої мови, про її шлях до здобуття статусу державної.

 Користувачі дізналися про історію писемності, скорботний календар української мови, визначили місце української мови серед інших слов’янських мов, почули щирі слова любові і вдячності до неї, читали вірші.

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

  Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Давньоруські літописи є дорогоцінними реліквіями історії, науки, літератури та культури, які й сьогодні вражають глибиною мудрості, далекоглядності, є актуальними і суспільно значимими. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Українською мовою промовляє дух нашої свободи.