Ніхто не знав,що в ту квітневу ніч
відкриє "мирний атом" нам обличчя.
Все спалахнуло тисячами свіч,
а люди постаріли на сторіччя.
Прощались зболено в останній раз з усім.
Дивилися крізь сльози, смуток, подив
на небо, вулиці і рідний дім...
А над усім стояв гіркий Чорнобиль.
М. Троян
відкриє "мирний атом" нам обличчя.
Все спалахнуло тисячами свіч,
а люди постаріли на сторіччя.
Прощались зболено в останній раз з усім.
Дивилися крізь сльози, смуток, подив
на небо, вулиці і рідний дім...
А над усім стояв гіркий Чорнобиль.
М. Троян
Чорнобиль - не має минулого
часу. Чорнобиль… Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить.
Це слово сьогодні є символом горя, страждань, розорених людських осель. А 34
років тому, це було прекрасне українське містечко, як і сотні інших. Навесні
все потопало в яблуневому цвіті, а влітку тут любили відпочивати кияни: збирати
в лісах гриби і ягоди. Це було місто – сад .
26 квітня – дата, яка
стала для всіх поколінь українців «чорною». Чорною плямою стала на нашій планеті
Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія на атомній електростанції
20 століття. Чорнобиль - мука і трагедія, подвиг і безсилля, пам'ять і наш
нестерпний біль. Цей біль відгукнувся в
серці мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як
атомна енергія, що вийшла з-під контролю. Минули роки, а чорний день
Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив
своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої
землі. Цей день не минув безслідно, він буде завжди об’єднувати всіх одним
спогадом, однією печаллю, однією надією. Уже давно віддзвеніли чорнобильські
дзвони, але ми завжди пам’ятатимемо тих, хто пішов у вогонь!
Чорнобиль…Чорний біль нашої
землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним
вогнищем скорботи.
Чорнобиль – рана незагойна.
Чорнобиль – втрата і біда.
Мені болить не перестане
Його історія гірка.
Чорнобиль
– це наша пам’ять, наш біль, відлуння якого стихне ще не скоро. Ми низько
схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити
ланцюгову реакцію смерті, хто свідомо віддав своє життя і здоров’я, виконавши
синівський обов’язок перед рідною землею та народом.
Довгий
час влада не розголошувала масштаби аварії, та коли стало зрозуміло, що
подолати її нелегко, було кинуто всі сили для її ліквідації. Не стояли осторонь
цього лиха і жителі нашого села, учасники ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС.
Сьогодні ми друкуємо матеріал з архіву бібліотеки.
Односельці-ліквідатори
аварії на Чорнобильській АЕС
04.04.1958 року
народження
Дезинфікація Полісся і
12 виїздів на станцію ЧАЕС, робітник
Перебував з 27.07.1986
по 01.09.1986 р.
Ляпота Леонід
Анатолійович
24.01.1965
року народження
Ліквідатор, проводив
ремонтні роботи, робітник
Київська обл.,
Іванівський р-н с. Оране
Перебував на
ліквідації наслідків аварії з 04.06 1986 по 16.07.1986.
Кукура Микола Павлович
Водій, перевозив людей
у зону Чорнобильської АЕС
Білорусія, Гомельська
обл.
Брагінський р-н.
Перебував з 25.06.1986
по 29.07.1986 р.
Народився 7 вересня
1965 року в селі Варварівка Карлівського району, Полтавської області в сім’ї
колгоспників.
З 1972 по 1982
роки навчався у Варварівській середній школі. Після закінчення школи працював
трактористом у колгоспі «Дружба». З 1 жовтня 1982 року по 25 січня 1983
року навчався у школі ДОСААФ міста Карлівка, отримав посвідчення водія. З
лютого 1983 року був призваний на строкову службу до лав Радянської армії.
Службу проходи в Середньоазіатському прикордонному окрузі в 68 Тахта-Базоретому
прикордонному загоні. 4 січня 1986року - демобілізувався.
З 16 березня 1986 року
став працювати водієм у цукросовхозі «Халтурино». 25 червня 1986 року призвали
військовим комісаріатом. Військова частина 61511, Лубенська, Чапаєвська дивізія
для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де знаходився по 28
липня 1986року. Мешкав у Гомельській області, Брогіщий район, село
Совіщи, де була розташована військова частина 61511. Працював водієм у тридцяти
кілометровій зоні. Перевозив військовослужбовців у місто Прип’ять та
ліквідаторів, які ставили загорожу тридцяти кілометрової зони. Після повернення
працював водієм в цукросовхозі «Халтурино» до 1993 року. 3 вересня 1993
року перейшов працювати в колгосп «Дружба» бригадиром тракторної бригади №3. Після
розпаду колгоспу в 2002 році став працювати водієм в ПСП «Орач», де й працює в
даний час. Він – інвалід ІІІ групи.
Новіков Петро
Григорович
12.04.1956 року
народження
Їздив на об’єкти
Чорнобильської АЕС, заміряв дози радіації
Перебував у зоні
Чорнобильської АЕС
З 27.07 1986 по 01.09.1986
р.
Якшин Олексій
Михайлович
Народився 27.02.1957
року с. Піщане, Івнянський район, Білгородська область. Закінчив 8 класів
Піщанської восьмирічки. Вчився у технікумі механізації сільського
господарства м. Краснограду, Харківської області. Після закінчення
технікуму служив в авіаційних військах, де був командиром відділення у званні
сержанта. У 1976 році приїхав у Варварівку і працював головним електриком
колгоспу «Дружба». Працював комбайнером, шофером і акумуляторщиком. У 1986 році
8 серпня забрали на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, де пробув до 15
листопада 1986 році.
На
ліквідації був старшиною роти, будували намети, плаци, палатки для солдат. Олексій
Михайлович Якшин під час зустрічі з юними користувачами сільської бібліотеки.
Зінченко Микола
Васильович
Ремонт засобів
хімічного захисту, дозиметричних приборів
Перебував з
25.06.1986 по 26.09.1986 р.
Народився 8
червня 1964 року в селі Чистопілля, АР Крим. З 1971 до 1981 року навчався у
Варварівській середній школі. З 1982 по 1984 рік служив у лавах Радянській
армії. У 1985 році здобув професію токаря. Працював токарем у колгоспі
«Дружба» до 1998 року. З 25 червня по 26 вересня 1986 року брав участь у
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової
частини 22457. Одружений має двох доньок та онуків.
Жителі нашого села
мають можливість детально ознайомитися з інформацією про внесок наших земляків
у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії на блозі Варварівської сільської
бібліотеки. Скільки б не минуло часу, з чиїх би вуст не злітали слова про
наслідки чорнобильської катастрофи, але вони були, є і залишаються сурмінням
третього Ангела. Це трагічне сурміння й падіння зірки Полин ось уже тридцять чотири
роки з трепетним страхом слухає весь світ. Бо Чорнобиль не зник, не стлів, не
розвіявся. Наш земний уклін, наша довічна вдячність всім тим, хто, ризикуючи
життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії.
Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Хай журавлі пролітають над селами
І гніздяться там назавжди.
Хай не повториться горе Чорнобиля -
Лихо людської біди.
Проходять
роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей,
чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо
відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони, що лунають за тими,
кого вже немає, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
Доземно
схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Це
єдине, що ми можемо віддати героям, які захищали рідну землю. Ці люди, не
шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України, серед них
і наші односельчани.