вівторок, 28 листопада 2017 р.

Оазис Краси і Духовності

 Сьогодні звернення користувачів до духовності, до життєдайних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу.   Вічнозелене дерево народної творчості збагачується новими паростками в наш час. Вироби прикрашають сьогодні сучасний інтер’єр, надаючи йому своєрідності і неповторності.
  Для того, щоб оволодіти всіма «секретами» створення рукотворного дива й навчитися створювати такі оригінальні вироби з бісеру, як це вміють робити мама Тетяна Вікторівна Мокієнко (вишиває бісером картини) та донька Юлія Ясківець - юна майстриня високомистецьких витворів,  виконаних в техніці бісером.
   Від матері до доньки розкриваються секрети майстерності і краси. Народне мистецтво – живе мистецтво, яке постійно розвивається. Наше завдання сьогодні – не розгубити його, а передати це живе, іскристе диво наступним поколінням, цього навчає їх вчитель- наставник – Н. Г. Калюжна.



  Сьогодні ми хочемо привітати нашу колегу, директора будинку культури Наталію Полежаєву і активного користувача нашої бібліотеки Миколи П’ятенка з святом. Ми вже не раз говорили про їх  роботи. Представлені на суд глядачів картини сповнені великої любові до рідної землі, майстерно передають красу місцевих  краєвидів. Як  і у кожного художника в них є свій особливий почерк, що вирізняє їх картини з-поміж інших.
  Папа Римський Павло II колись написав звернення до митців, там є дуже гарні тези. Великий гріх, якщо поряд талановита дитина, ти це бачиш і не зробиш нічого, щоб вона розвивалась. Діти ж, по суті, всі талановиті.  Але зійти на вершину здібності їм треба допомогти.
  Я, як бібліотекар, дуже рада, що наші місцеві художники проводять майстер-класи, виставляють свої нові роботи в бібліотеці, заохочують юне покоління до прекрасного.



  Микола Павлович не тільки  талановитий художник, а й скульптор. Його роботи виставлені в бібліотеці, захоплювали кожного відвідувача.
  Підростає в нашому селі молоде покоління талантів, якому є з кого взяти приклад.





понеділок, 27 листопада 2017 р.

Казкова країна – Бібліотека


   Цими днями до нашої бібліотеки на екскурсію завітала дошкільна група Варварівського НВК.


      Діти разом з бібліотекарем Т. Вус вирушили в подорож по бібліотеці, познайомилися з царством книг. Вони дізналися ,що бібліотека – це будинок, де живуть книги. Малята були в захваті від яскравих книг і журналів.


  Книжкова країна, країна чудес і знань відкрила свої двері для юних гостей та їх наставників – Марини Сидорук та Марини Долженко.
  Книга - це єдина машина часу створена людиною. Завдяки їй ми маємо змогу подорожувати в часі та просторі. А бібліотека була, є і буде в майбутньому «домом життя, притулком мудрості, аптекою для душі та храмом», де  завжди народжується і зберігається духовність. Бібліотекар Т. Вус звернулась до дітей:
Ви читайлики, питайлики, чомусики,
Ви веселі, кмітливі, грайливі
Ви хочете позмагатися у читанні віршів,
Погратися, дізнатися про щось нове,
Це ви все можете  у нашій  бібліотеці.



  Чемно і слухняно діти мандрували Книжковим Королівством. Весело і завзято розповідали віршики.

      
  Їх долонькам довелося потрудитися – скільки було оплесків!


Чудові книго-друзі зявилися у бібліотеки! 

субота, 25 листопада 2017 р.

"Згадайте нас, бо ми колись жили, зроніть сльозу і хай не згасне свічка»

(До Дня пам’яті жертв Голодоморів)

Пекельні цифри та слова
У серце б'ють, неначе молот.
Немов прокляття, ожива
Рік 33-й... Голод...Голод...
У лютi сталінській страшній
Тінь смерті шастала на стінах
Дев'ять мільйонів (Боже мій !)
Недолічилась Україна.

   Сьогодні ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Це одна з трагічних її сторінок, яка примушує стискатися наші серця.
  Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає.

Відкрийтеся, небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори.
Повстаньте всі, кому сказали: вмри.
Зійдіть на воді, на суші
Збудуйте в памяті невигойний собор!
Це тридцять другий рік.
Це тридцять третій рік.
Голодомор. Голодомор.


  В бібліотеці була представлена книжкова виставка: «Вічна пам'ять змореним голодом» у виданнях якої міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні,  біля якої пройшла година-реквієм: «Згадайте нас, бо ми колись жили, зроніть  сльозу і хай не згасне свічка».

Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод…голод…

  Цього року в Україні відзначають 85-річчя вшанування пам’яті жертв голодомору – найтяжчого злочину проти людства. 
  Київ – Українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу у слові – ще від часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». З плином часу з’являлися нові твори, нове осмислення фактів і наслідків штучного голоду; ці твори зроджувалися і в Україні, і поза нею. Художня правда про Голодомор почасти замінила історію, котра писалася і переписувалася... Але й література про Голодомор не стала надбанням широкого загалу – ні та, що створена в 20-ті роки, ні та, що з’являлася пізніше – аж до кінця минулого століття. Чому так сталося? Що найпримітніше з поетичного і прозового відтворення Голодомору хвилює нинішніх читачів? Чи представники нових поколінь письменників звертаються до складної, страшної й неосяжної теми Голодомору?
  Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
  Художні твори про Голодомор в бібліотеці...Такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Цілющими ліками слів. 

                                                                             







вівторок, 21 листопада 2017 р.

"Наша мета – Україна свята"

 

За волю стоятиму я до загину
І прапор Шевченка онукам віддам.
Лише Батьківщина, лише Україна
Світитиме вічно прийдешнім вікам.
Не згасне народ, що по вільній стежині
Ітиме до щастя, тепла й доброти.
Лише Батьківщина, лише Україна
Всіх нас приведе до святої мети!
Прийміть вітання з Днем Гідності та Свободи.

  Доленосні події, що відбулися в Україні восени 2004-го та на зламі 2013-2014 років, промовисто свідчать, що українці – могутня, глибоко патріотична нація з високим почуттям гідності та нездоланним духом свободи.
  Уроки боротьби за свободу і гідність доводять, що лише в єдності ми зможемо досягти виплеканої поколіннями мети – жити у вільній, демократичній, економічно і культурно багатій країні.
  Помаранчева революція та Революція гідності об’єднали вільних громадян – справжніх патріотів навколо демократичних цінностей. Злочинна влада не встояла перед силою духу та прагненням до свободи, які продемонстрували українці під час цих драматичних, але надзвичайно важливих подій.
  Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. До цього дня була організована книжкова виставка-заклик: «Наша мета – Україна свята».


  Висловлюємо глибоку шану тим, хто поклав своє життя за нашу свободу. Пишаємося нашими співгромадянами, які всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму обєдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.
  Бажаємо всім українцям, аби відчуття власної гідності завжди супроводжувало вас і стало надійною запорукою свободи та справедливості у нашому суспільстві.
  Наша глибока шана Героям Майданів, які показали приклад високого патріотизму, свідомої громадянської позиції та непохитності у відстоюванні своїх переконань.
  Безмежна вдячність воїнам, які, демонструючи високий професіоналізм та відданість державі, боронять мир та спокій українців.
 Зичимо всім міцного здоровя, Божого благословення та незламної віри у перемогу добра та справедливості!


понеділок, 20 листопада 2017 р.

Землю прикрашає сонце, а людину праця


    День працівників сільського господарства – це свято не тільки тих, хто вирощує найсвятіше на землі – хліб, хто створює достаток і благополуччя людини, хто забезпечує продовольчу безпеку країни, але й тих, хто живе в містах, хто забезпечує матеріальними і технічними ресурсами галузь сільського господарства. Словом, це свято всенародне.
   16 листопада у фойє будинку культури та актовій залі панувала тепла і по-домашньому затишна атмосфера. Чого варті тільки випечені умілими господинями смаколики!



   Своєрідні торти та запашні короваї, витончені тістечка у формі лебедів, кекси, апетитні пироги…

пʼятниця, 17 листопада 2017 р.

Толерантним бути важко


  Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»  -  пояснюється як терплячий. Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко: «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим, що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших, вміти правильно підтримати один одного, поважати людей, прислуховуватися до інших думок, поглядів.
  Я вважаю, що толерантність потрібно розвивати з раннього дитинства. Сім’я це перші прояви любові до рідного слова, до рідної пісні, до рідної землі, до Батьківщини. Виховання в сім’ї займає одне з найважливіших значень. Батьки прагнуть виховати у своїх дітях певні духовні цінності, скарби, які допоможуть пристосуватися до життя. Всі батьки стараються прив’язати своїм дітям такі цінності як: щирість, любов, взаємодопомога, доброта, повага, краса, турбота та й багато інших. Ні в якому разі не силою, не фізичним вихованням, не насиллям, а своїм прикладом, тобто міцною сім’єю в якій толерантність – це важлива умова спілкування. Мати з батьком повинні закликати і виховувати дітей в любові в злагоді, в довірі, тому що толерантне спілкування починається з раннього віку, з батьківської опіки і допомоги.


  Людина починається з батьків, другий етап її розвитку продовжують вчителі, це безпосередньо певний етап життя дитини, в якому вчителі стають другими мамою і батьком, звичайно, школа дає нам ті необхідні знання, що супроводжують всіх і кожного протягом життя. Це виховні бесіди, класні години, походи в музеї, в різні культурні заклади, екскурсії, поїздки, концерти, активна громадська діяльність – все це згуртовує колектив, а як відомо, колектив робить людину добрішою, знищує той егоїзм , що надто заважає нам. Хотілося сказати те, що колектив сприяє, спрямовує нас і виховує в нас певні особливості спілкування, бо, знову повторюся, колектив – це друга родина, а в родині спілкування толерантне, дружнє, доброзичливе, відносини теплі, щирі, привітні, сповнені любові та поваги один до одного. Не останнє місце у вихованні толерантності відводиться і бібліотеці. Була організована і проведена дискусійна гойдалка: «Толерантним бути важко».


  Юні користувачі виготовили: «дерево дружби».


  Отож, бути толерантним – це перш за все культурне спілкування з оточуючими, допомога близьким і чужим людям, гарячий відгук на чужий біль, вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі, поважати, шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї, традиції і навички нашого народу.
Толерантність — це вихованість, це стриманість, це рівність! Толерантність – це культура добрих манер і вчинків!


середа, 15 листопада 2017 р.

Моя колиско, мова українська


Тож плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове –
Наше рідне слово…

  Українська мова - це мова, яка в модерний період, за останні 200 років не мала, навіть на відстані одного покоління, постійного політичного даху. Це мова, яку не прикривали армія і флот. Навпаки, це мова за яку розстрілювали, як у Києві 1918-го року, так і в Донецьку 2014-го. І те, що в цих умовах найменшого сприяння ця мова не просто вижила і збереглася, а й створила прекрасну літературу - це показник того, що це надзвичайно потужна і сильна мова,- говорила українська письменниця Оксана Забужко. Мова, за якою, щоб там не було, майбутнє.
  Не бійтесь говорити українською, думайте про майбутнє! З нагоди свята у бібліотеці була організована книжкова виставка: «Українська мова: історія і сучасність».
  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
  З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
  Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія народу, його душа, культура.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки
Берегти її, плекати, -
Будем завжди й повсякчас,-
Бо ж єдина. Так як мати,-
Мова в кожного із нас.
  У мові – доля народу, без неї немає нас, немає минулого і майбутнього. Наше рідне калинове слово увібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка. Любіть, мов сонце, материнську мову… Бо вона квітне над світом веселкою, береже минуле, шанує сучасне. Вона – наша правда і душа.
Плекайте рідне слово, шануйте нашу духовну основу, як висновок зробили всі присутні, читаючи вірші про мову в бібліотеці.

О, мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не була я,-
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я!

Вітаємо, усіх з днем української мови та писемності!!!Бажаємо усім нам любові, щастя, взаємного розуміння і допомоги, щоб жити за Словом, з якого почалася Україна.



 

четвер, 9 листопада 2017 р.

МИСТЕЦТВО ЧИСТОГО СВІТЛА

Майстри народного мистецтва нашого села


Якщо людина хоче вишивати,
Знайдуться в неї голка, нитка, час,
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

  Народне мистецтво та високий світ духовної культури пробуджують наші кращі почуття. Формують естетичні смаки, сприяють вихованню творчої молоді.
  Щиро вітаємо своїх колег – творців нетлінних мистецьких скарбів, примножувачів духовної спадщини краю з професійним святом – Всеукраїнським днем працівників культури і аматорів народного мистецтва. Про майстрів народного мистецтва нашого села піде сьогодні мова.


  Творчість завжди унікальна, тому що в її основу покладений процес створення чогось нового. Однією з важливих місій бібліотеки є творчий розвиток  користувачів, тому з метою  розкриття потенціалу наших відвідувачів ми в бібліотеці започаткували проект «Бібліотека і творчість», де  виставлялися творчі роботи наших відвідувачів. На запрошення працівників рай бібліотеки наші майстрині взяли участь у циклі виставок «Фабрика талантів».
  Жителі району познайомилися з творчими роботами Наталії Калюжної, Марії Козиренко, Юлія Ясковець, Лідії Зінченко, Олени та Алли Мотієнко, Раїси Калюжної, Тамари Родик, Любові Гречко та Наталії Полежаєвої.
  Щедра на таланти варварівська земля дає наснагу для творчості. Наша Варварівка завжди славилася своєю незрівнянною красою, як і сама природа та краєвиди, так і талановиті і працьовиті люди, серед них і користувач нашої бібліотеки Тамара Федорівна Родик.

середа, 8 листопада 2017 р.

Зі святом!!!


Працівники культури люди особливі,
Бо душі їхні ніжні і вразливі

  Щиро вітаємо своїх колег – творців нетлінних мистецьких скарбів, примножувачів духовної спадщини краю з професійним святом – Всеукраїнським днем працівників культури і аматорів народного мистецтва.
  Ваша нива завжди встелена добрими плодами, новими здобутками і високими досягненнями. Ви ніколи не втомлюєтесь і працюєте на благо свого народу. Чимало приємних миттєвостей, щирих посмішок і аплодисментів викликає щодень у людей Ваша робота, робота – директора будинку культури. Тож нехай не полишає Вас, шановна Наталіє Анатоліївно, та завзятість і енергія, сила волі та витримка, яких не раз докладаєте до своїх щоденних старань.


  Без вашої підтримки і розуміння, без вашого доброго серця, ініціативності і творчої думки неможливі добрі переміни у нашому суспільному житті. Своєю плідною працею та силою духу ви звеличуєте рідну Україну, примножуєте їх успіхи і досягнення. Ваша професія - особлива, адже ви покликані дарувати радість душі, наповнювати високими і світлими почуттями, вчити розуміти прекрасне, шановний наш художній керівник – Юрій Петрович Валах.


  Завдячуючи вам, шановна директор Варварівського історичного народного музею Віра Олексіївна Бегмат і працівник музею Михайло Федорович Данець, ми вчимося любити рідний край, історію рідного народу, що, у свою чергу, сповнює нас високими патріотичними почуттями.



  Культурні досягнення та традиції – це скарб, яким треба вправно скористатися. Тож, збереження культурного спадку і шанування своїх видатних земляків може стати для нас не тільки приводом для пишання, але й запорукою подальшого культурного розвитку та творчої наснаги. Ансамбль « Варварочка» пошановують не тільки в нашому селі та районі, а й в області. Щедрих творчих ужинків, натхнення, та людської вдячності за нелегку, але таку потрібну людям працю.


вівторок, 7 листопада 2017 р.

80-ті роковини Великого терору - масових політичних репресій


Тоді ми йшли по таборах…
Одних замучили катюги,
Зломились інші від наруги
І в забутті скінчили шлях.
Та ми здолали сум і страх,
Хоч хтось не бачить в цім заслуги,
І вийшли з вірою в серцях
В чеканні нової потуги
дочекались, не запізно.
Хоч знов навала суне грізна,
Вже зміна прапор наш несе.
Під ним вона бійців збира,
Завзятих лицарів пера,
Для них Вкраїна – над усе.

  День пам'яті жертв політичних репресій - істинно скорботний день. Водночас це - день торжества правди й справедливості. Вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги учнів до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства. 
  Великий український поет Василь Симоненко писав: «Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж - не вбить!».
  За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору. У цей час жертвами репресій стали понад 2,5 мільйони. Серед них близько 40 тисяч становлять українці.
  Протягом 1938 року кількість репресованих вищезазначених категорій дещо зменшилась (але значно зросла питома вага вироків до вищої міри покарання): серед селян було заарештовано 41 тис. 344 особи, інтелігенції та службовців – 23 тис. 251 особу. Однак зросли репресії проти військових – 2 тис. 424 особи. Кількість засуджених співробітників НКВС УРСР становила 970 осіб. Загалом до вищої міри покарання було засуджено 55 тис. 646 осіб. На той час країну охопила хвиля «шпигуноманії» та розкриття різного виду «троцькістського підпілля», сіоністів.
  З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації. академіка Агатангела Кримського, поетів Миколи Вороного та його сина Марка, неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича, арешт органами ДПУ Максима Рильського, 10 років табірних поневірянь Остапа Вишні, Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова, переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського. І це далеко не весь перелік трагічних доль української інтелігенції.
  До цієї дати в бібліотеці був організований перегляд літератури "Пам’яті безвинно звинувачених”, біля якого пройшла година спілкування «Жертвам репресій присвячується…».  Активний користувач В. Н. Капустян, депутат Верховної Ради України 2 скликання, в минулому вчитель історії розповів коротко про ці події, про свого батька, якого було реабілітовано.
Тож ревно помолімося за всіх,
Кого сувора доля не пригорне,
Хто не зазна ні радості, ні втіх,
За всіх, кого нещадно чавлять жорна,
Кому завмер у горлі криком сміх,
Чиї неясні дні, як ночі, чорні.
Ти, Боже, їх у темряві не кинь,
Благослови їм шлях серед пустинь.
  На руїнах радянської імперії постала Україна. Це - спільна і велика перемога всього Українського народу. Це - перемога нашого покоління, перемога тих, хто боровся за свободу Батьківщини, перемога тих, хто впав жертвою терору і репресій. Ми перемогли, і наша перемога - вічна.
  Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія.Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.
Слава Українському народові!
Слава Україні!
Вічна пам'ять!