Великий фантаст Г. Д. Уеллс

   Машина часу є в кожного з нас: те, що переносить у минуле - спогади; те, що забирає в майбутнє, - мрії.

  Герберт Джордж Уеллс - англійський письменник, найбільш відомий як письменник-фантаст, один із засновників ранньої наукової фантастики, поряд з Жулем Верном.

   Народився 21 вересня 1866 в передмісті Лондона Бромлі. Протягом творчого життя (з 1895) Уеллс написав близько 40 романів і багато оповідань, більше десятка полемічних творів на філософські теми і приблизно стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві всесвітні історії, близько 30 томів з політичними і соціальними прогнозами, більше 30 брошур на теми про Фабіанське товариство, озброєння, націоналізм, загальний мир тощо, 3 книги для дітей і автобіографію.

  Його першим художнім твором був роман «Машина часу» — про подорож винахідника у віддалене майбутнє. Потім з'явилися «Острів доктора Моро», «Людина-невидимка», «Війна світів», «Перші люди на Місяці». Ці романи забезпечили письменникові славу найзначнішого експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною найзухвалішу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ»,  він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу. Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у всіх книгах Уеллса, однак його оптимізм знищила Друга світова війна, після чого він в розпачі написав книгу «Розум на краю своєї натягнутої вузди», де пророчив вимирання людства.

Бібліотека – добрий чарівник

Бібліотека – добрий чарівник,

Людям завжди помічник.

Книжечки стоять в рядок,

І чекають діточок.

Діточки прийдуть сюди,

Де зустрінемо їх ми,

Все ми їм покажемо

І про все розкажемо!

   Осінні канікули – чудовий привід завітати до бібліотеки. Книжкові виставки, захоплива розповідь про книжковий світ, Всесвітня мережа,

   добірка цікавих журналів

   – все це чекає на юних користувачів в нашій бібліотеці.

Книга – найкращий мій друг

   З 10 по16 жовтня 2016 року в бібліотеці проходив Тиждень сучасної української книги: «Книга – найкращий мій друг» під девізом:

Якщо ви читайлики, питайлики, чомусики,

Якщо ви веселі, кмітливі, грайливі

Якщо ви хочете познайомитися, позмагатися,

Погратися, дізнатися про щось нове,

Чекаємо на вас у нашій  бібліотеці.

   У рамках Тижня в бібліотеці було проведено виховний захід "Книжкова країна - найкраща у світі". Діти із задоволенням приймали участь у літературній вікторині.

  Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — казки, розмальовки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги - наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов’язані книзі. Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Тому, в бібліотеці була проведена бесіда під назвою «Під шелест сторінок улюблених книг».

Творчий доробок Івана Драча

    17 жовтня – 80 років від дня народження І.Ф. Драча (1936), українського поета.

    Якщо говорять, що талант сягає зір, то це мовиться про автора "Соняшника" - І.Драча. Уже в перших своїх творах як поетичною формою, так і їхнім змістом він висловив, незгоду жити й творити за звичками і приписами тоталітаризму, утвердженими примусово - силою, кров'ю, репресіями.

   Особливістю поетичного світу Івана Драча є його постійний, безупинний рух, змінність, розвиток. Це поет, який не створює власних традицій, не знає самоповторів, постійно йде до недосяжних обріїв досконалості. Пропонуємо нашим читачам відкрити для себе світ справжнього поета - Івана Федоровича Драча.

   Основні мотиви поетової лірики - ствердження миру і протест; проти атомної загрози, що нависла над людством,  краса рідної землі і талановитість її народу, поезія праці і трудового подвигу, радощі і драми кохання, душевне єднання людей. Своє мистецьке кредо поет і сформулював в невеличкій поемі «Спрага»:

Це спрага людяності, і краси, і змоги,

Я нею сповнений. Мене пече щоднини

   Жагуча спрага щастя для людини, 

Тривоги людства - це мої тривоги. 

   У віршах Івана Драча багато філософії. Поет - це рух, шукання, зростання.

   Свій ліричний талант, на мою думку, І.Драч розкрив у збірці «Київське небо»: традиційним темам - природа і душа, дружба і кохання, діалектика життя і смерті - поет надає сучасного звучання. Ця сучасність виявляється в характері поетичного мислення, бо поет, як радар, вбирає в себе почуття сучасників і повертає їх людям у відбитті свого таланту:

   Плідно працює І.Драч впродовж всіх років. Вершиною його творчості в жанрі поеми можна назвати «Чорнобильську мадонну». Автор пише і кіноповісті «Іду до тебе», кіносценарії «Камінний хрест». Уся його творчість - поета, драматурга, прозаїка, перекладача, літературного критика - перейнята духом сучасності. Він завжди оригінальний, неповторний, він завжди сам, він сам у собі. Про все це обговорювалося  користувачами бібліотеки на годині спілкування: «Творчий доробок Івана Драча».

Осіннє золото Дмитра Луценка

Багряний лист в гаю кружля,

Шумлять отави молодо.

Чого ж, чого вдягла земля

Рясне осіннє золото?..

  Свого часу великий композитор і наш земляк М.В. Лисенко заповідав: «Беріть од люду його пісні, бо в них уся оригінальність слов’янської творчості».
  Цю настанову завжди пам’ятав полтавський поет – пісняр Д. Луценко. Не кожен талант здатний так відкритися людям, як земля небу. Доходжу думки, що секрет Дмитра Омеляновича криється у світлі того домашнього вогнища, в якому причащалася його юна душа, в маминій пісні і батьковій волі.

   Силу лірики черпав поет в благословенні білої вишні, яка від колиски навчила дитину дивитися на людей і на зорі через свій пречистий цвіт. І така ж свята, як вишня, стоїть у Березовій Рудці біла хата, це велике українське диво, яке виростило націю.
  Від селянського роботящого роду Дмитро Омелянович успадкував вдачу чесну і мужню, а душу - щиру й пісенну. Він вийшов з гущі народної, жив для праці, для творчості, для України.

   Поет народився 15 жовтня 1921 року в с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області у багатодітній селянській родині. З дитинства знав багато пісень, які співали дітям мати Євдокія Оникіівна, батько Омелян Васильович  та гості, котрі відвідували родинну хату. «Я вбирав у своє серце, - напише поет, - безліч сумних і веселих, мужніх і ніжних мелодій… Із піснями я виріс…».

   У багатьох поезіях Дмитра Омеляновича згадуються рідна Полтавщина. Є на світі вірші, які зігрівають і душу і серце. Вони чудово лягають на музику, легко запам’ятовуються, гарно співаються, а згодом стають народними. Така доля, мабуть, випала і пісням на вірші відомого українського поета-пісняра Дмитра Омеляновича Луценка. Приклад його глибоко народної поезії надихає не одне покоління митців.

Шляхами звитяги в ім’я майбутнього

14 жовтня - День захисника України.

   Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І нарешті - це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.

  В бібліотеці для юних користувачів, пройшла літературно-патріотична година: «Шляхами звитяги в ім’я майбутнього». Молодь дізналася про етапи становлення українського війська від періоду козацтва і до сьогодення.

Козацькій славі жити у віках

  Жовтень... На дворі дивовижна осінь. 14 жовтня - особливий день, коли переплітаються релігійне та державне, народне та військове свято: День українського козацтва, Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника України. «Запоріжська Січ! Козацтво… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня. Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості», - розповіла бібліотекар Т.Вус. Ви всі діти великого козацького роду, гордимося своїм краєм, своєю землею і шануємо  її.»

   В фойє бібліотеки була організована виставка-вернісаж:«Шляхами українського козацтва».

  «У науково-пізнавальній, художній літературі з фондів нашої книгозбірні можна знайти інформацію про феномен такого явища, як українське козацтво, причини його виникнення, особливості формування та розвитку, про козацьку освіту та культуру, церкву у житті козаків, їх військовий вишкіл, про зброю та коней, чайки та люльки, джур та характерників, кошових та гетьманів», - звернула увагу бібліотекар Т.Вус.

  

  Народ ставився до козаків з повагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Перекази про звитяжні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління. Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української історії та культури.

 В наш час відроджуються традиції українського козацтва. Цього дня юні користувачі в фойє бібліотеки змагалися спритністю, розумом, силою.

Рідний край – гордість моя

Рідний край – гордість моя

Нехай нас по світу розкидує доля,

Та пісня до болю знайомого поля

Завжди повертатиме з дальніх доріг

До рідного краю, на отчий поріг.

А.Вигідник. 

    Кожен край, його земля і небеса, сонце і води, ліси і трави, що на ній виростають і тими водами напуваються, мають свою неповторну красу, вдачу і долю свою.

Варварівка – це той край, який природа щедро обдарувала зеленими луками, перелісками, просторими ланами, річкою і лісом. Вони дивують і зачаровують своєю неповторністю і  красою.

  В усі пори року варварівські краєвиди мають невичерпні багатства природних фарб, гармонійної краси, мальовничості і вражаючого розмаїття, і перед нами оживає історія села.

  Про це все розповіла у своїй презентації Тетяна Хименко, яка нагороджена Подякою обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара за участь у конкурсі на кращу пізнавально-патріотичну віртуальну екскурсію (мандрівку) рідним краєм серед молодих користувачів бібліотек області: «Полтавським краєм – на вітрилах часу».

Там, де потрібно вам!

   Всесвітній день пошти – це одне із свят, яке було засноване з ініціативи Організації Об’днаних Націй на конгресі Всесвітнього поштового союзу 1969 році.

   З появою Інтернету та мобільних телефонів написання поштових листів відійшло на другий план. Адже оперативна передача інформації значно зручніша, а іноді є просто життєвою необхідністю.  Однак не слід забувати, як написати лист, та про те, що написаний власноруч лист – це свого роду віддзеркалення особи, її почерк, її характер, відображення її життєвого стилю і смаків.

   У Варварівській сільській бібліотеці  діти дізналися основні правила написання листів. Наші користувачі хоч раз у житті писали листи літературним героям і героям сьогодення. Про це свято розповіла листоноша Ніна Дейнега, яка доставляє періодичні видання до бібліотеки, а дітки добре ознайомилися з поштовою справою і привітали разом з бібліотекарем – Ніну Петрівну зі святом.

Невтомний трудівник пера

  6 жовтня – 135 років від дня народження І.Кочерги (1881-1952) українського письменника.

  Кочерга Іван Антонович – один із найцікавіших українських драматургів XXст. Він залишив сценічну спадщину, багату на естетичну і філософську думку. Людинолюб-мрійник і драматург-мислитель, який завжди сповідував незалежність мистецьких принципів, він, попри несприятливість доби, творив драматичну класику, що витримала найтяжче випробування – часом.

 Іван Кочерга писав свої твори в час, коли не можна було відкрито висловлювати свої думки. У країні, де людина вважалася маленьким гвинтиком, який будь-коли можна замінити, письменник шукав у історичному минулому образи, на прикладі яких показував, що життя кожної людини безцінне, якщо воно присвячене служінню народу.

   В бібліотеці був організований перегляд літератури: «Видатний драматург ХХ ст.», де користувачі познайомилися з творами українського драматурга, чий талант збагатив золотий фонд української літератури і драматургії такими шедеврами, як «Ярослав Мудрий», «Свіччине весілля» тощо.

Велика людина скромної вдачі

   2 жовтня – 110 років від дня народження І.П.Багряного (1906-1963), українського письменника, поета,публіциста, політичного діяча.

  Іван Багряний – автор світових бестселерів «Тигролови» та «Сад Гетсиманський», які давно знали і шанували на заході. В Україні його твори довгий час були заборонені. Тільки після проголошення незалежності України творчість письменника «розсекретили»: вийшли друком його романи, а на 95–ліття Багряного йому було присуджено Шевченківську премію (посмертно). Його твори включені до шкільної програми з української літератури.

   Іван Багряний ніколи не втрачав віри в себе, у свій народ і людину взагалі, в добро її душі. На його надгробку є слова: «Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами». Він прагнув згуртувати людей, повернути їх до християнських заповідей: любов до покривджених, допомога ближньому, вміння прощати, співчувати, розділяти чужу біду.

   В бібліотеці була відкрита книжкова виставка: «Іван Багряний – людина легенда» до 110-річниці від дня народження відомого українського поета, прозаїка, публіциста, політичного діяча Івана Багряного. Поціновувачам рідного слова презентували дещицю з літературного доробку славетного українця.

  Пошанування Івана Багряного ще більше наблизило до нас його особистість – особистість пристрасного патріота, борця за національну державність та самобутнього майстра художнього слова.

   Бібліотекар ознайомила юних користувачів з дитячими творами автора.

9 жовтня – День художника

   Витвори українських живописців були відомі у світі ще за часів козаччини. Яскраві фарби, сюжети з народного фольклору, потяг до казковості і таємничості свідчать про самобутність образотворчого мистецтва України. Враховуючи значний внесок художників до скарбниці національного мистецтва в Україні було встановлено нове свято - День художника, яке відзначається  щорічно у другу неділю жовтня згідно з указом президента (№ 1132/98) від 9 жовтня 1998р.

   Знайомство з творчістю художника-аматора Миколи П’ятенка стало протягом останнього року приємним відкриттям для багатьох краян. Виставка його робіт успішно мандрувала закладами культури обласного центру.

   Своєрідним презентаційним майданчиком для виробів ветерана-умільця найперше слугує наша бібліотека. За останні два роки його виставки організовувались у Карлівському районному історико-краєзнавчому музеї, науковій обласній бібліотеці імені І.П.Котляревського, обласній юнацькій бібліотеці імені О.Т.Гончара, музеї  В.Г.Короленка, П.Мирного. Він став лауреатом Обласної премії  ім.Панаса Мирного. На святі села Микола Павлович презентував свої художні вироби.

   Він один із найкращих користувачів нашої бібліотеки.

Ми щиро вітаємо Вас, Миколо Павловичу, з цим святом!

Нехай дороги стеляться крилато,

Будуть чисті, рівні як струна.

І добро не оминає хату,

Як не оминає світ весна.

Хай здоров’я, радість і достаток,

Сиплються немов вишневий цвіт.

Хай доля малює з буднів свято,

І дарує Вам багато літ!

Художні обереги Наталії Полежаєвої

Вона закохана в мистецтво,

У художній дивоцвіт, 

Що пронизує все серце,

Там лишається її слід.

Вона закохана в мистецтво -

Те, що світлом скрізь сія.

Де всевладно править Муза, 

В ній - уся душа її...

    Ці слова по праву можна віднести до творчості нашої односельчанки, директора будинку культури, місцевої художниці Наталії Анатоліївни Полежаєвої. Її картини зачаровують, від них не можна відвести погляду...Картини виконані фарбами на полотні. Її картини – є узагальненням спостережень і роздумів над життям. Вони втілюють глибину задуму та образного змісту. І відчуваєш гордість за те, що така талановита людина живе в нашій Варварівці, працює разом з нами. В основному, це пейзажі з чудовими краєвидами села, а ще дуже красиві квіти, в цьому ви зможете переконатися переглянувши її роботи.

   Сьогодні ми хочемо привітати нашу колегу з святом - Днем художника. Ми вже не раз говорили про її  роботи. Представлені на суд глядачів картини сповнені великої любові до рідної землі, майстерно передають красу місцевих  краєвидів. Як  і у кожного художника в Наталії Анатоліївни є свій особливий почерк, що вирізняє її картини з-поміж інших.

   Я, як бібліотекар, дуже задоволена, що вона  проводять майстер-класи, виставляє свої нові роботи в бібліотеці, на святі села і заохочуює юне покоління до прекрасного.

Мої роки це не тягар життя, це досвід, мудрість, відкриття

   «Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть не можливою.  Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів»

                                                                     І.Рететовська

   Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня в усьому світі  відзначається День людей похилого віку, проголошений Генеральною асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.                

 Старіння - особлива пора у житті людини. Це час, коли доводиться осмислювати результати своєї праці і неоправдані надії, звикати до нового режиму і сенсу життя. Час, коли людина стає занадто вразливою і незахищеною.

   У цей  день увага громадськості прикута до проблем людей літнього віку, їхніх індивідуальних і соціальних потреб, внеску в розвиток суспільства. Дата нагадує нам про необхідність зміни ставлення до людей похилого віку, про те, що потрібно забезпечити їм незалежність, участь у житті суспільства, необхідний догляд, умови для реалізації власного потенціалу й підтримки гідності.

   В бібліотеці була організована книжкова виставка «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій».

   Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама. Голова ради ветеранів Віра Бегмат 1 жовтня запросила відзначити свято в кафе «Едем», де великою дружньою сім’єю ветерани зібралися на традиційне проведення вогника-зустрічі: «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій». Програма заходу була насиченою: згадували дитячі та юнацькі роки, читали вірші та співали пісні своєї молодості, а також ділилися рецептами, як залишатися активними та здоровими у зрілому віці.

В бібліотеку завітай – цікаву книгу прочитай!

  Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань.

  На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека Академії наук України імені В. І. Вернадського, Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.

  Час не стоїть на місці. Нові технології упевненим кроком входять в наше життя. І бібліотека не виняток.

 Зараз Варварівська СБФ – це сучасний бібліотечний заклад, що надає населенню широкий спектр послуг, як традиційних, так і нових, зокрема безкоштовний доступ до світової мережі Інтернет, сканування та роздрукування інформації з електронних носіїв. Бібліотека – активний учасник районних, обласних, Всеукраїнських конкурсів.

 Бібліотека сьогодні, як своєрідний ланцюжок, об'єднує завдання і функції інформаційної, культурної і освітньої сфер, у цьому – водночас унікальність і складність бібліотечної галузі.

Ми відкриті для всіх, раді своїм вірним і постійним користувачам  і готові приймати нових.

  У бібліотеки багато друзів. Це всі ті, хто відвідує нашу книгозбірню, користуються її послугами, беруть участь в різноманітних заходах, допомагає  нам у вирішенні безлічі питань – дарують книги, газети та журнали, співпрацюють з бібліотекарем, проводячи спільні заходи, надають спонсорську допомогу.

  Після відзначення Всеукраїнського дня бібліотек наша бібліотека провела акцію: «В бібліотеку завітай – цікаву книгу прочитай!».