четвер, 31 травня 2018 р.

Екскурсія до бібліотеки

Ми мріємо, щоб книга в пошані була
Хай книги читає завжди дітвора…
Книга мудру дасть пораду,
Книга розуму навчить,
І ніколи вам не зрадить
Діти, з книгою дружіть!


  Книга – одне з найбільших чудес, створених людиною. Відтоді, як люди навчились писати, всю свою мудрість вони довірили книгам. Шлях книги до свого нинішнього вигляду був довгим і складним. З раннього віку треба привчати дітей до книжки. Потрібно діткам прищеплювати любов і цікавість до читання. Зараз до бібліотеки надходять дитячі книги, яскраві, цікаві. Потрібно прищеплювати їм уміння користуватися книгою, бережно до неї ставитися…
  «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, - сказав Альберт Ейнштейн, - читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок». Ми всі розуміємо цінність читання та уяви… То ж всі разом прагнемо прищепити дітям любов до книги, читання, бібліотеки. Бібліотеку відвідали наймолодші користувачі, підготовча група Варварівського НВК.

середа, 30 травня 2018 р.

Простір, дарований словом


Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
   24 травня — День пам’яті рівноапостольних Кирила та Мефодія, вчителів Слов’янських. Це свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року.
   День слов’янської писемності і культури унікальне культурне свято. Цього дня  вшановують святих братів-просвітителів Кирила та Мефодія, які створили писемність, здійснили переклад богослужбових книг з грецької мови на слов’янську, поширювали християнське вчення. Цей день символізує історичне та просвітницьке значення спадщини слов’янських первоучителів у здобутку національної культури, засвідчує повагу міжнародної спільноти до неоціненного внеску слов’ян в скарбницю світової цивілізації. Вшановуючи пам’ять братів-просвітителів, проповідників православ’я Кирила і Мефодія, ми звертаємось до глибинних основ української писемності, духовності – могутнього джерела сили і життєздатності української нації.
 Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку, Україна відзначає чудове свято – День словянської писемності та культури. Саме в цей день наша бібліотека запросила користувачів на годину спілкування: «Простір, дарований словом», під час якої бібліотекар розповіла про тяжку долю нашої співучої мови, про її шлях до здобуття статусу державної.

вівторок, 29 травня 2018 р.

Еко-акція «Разом із Пейпою збережемо ліс»

  Ярмарка бібліотечних інновацій «Бібліокре@тив 2017-2018» дала нескінченну кількість нових ідей. Одну з таких супер-ідей придбала Варварівська сільська бібліотека – еко-акція «Разом із Пейпою збережемо ліс». Все необхідне для життя людина отримує від природи. Тому оберігати і захищати природу наш обов'язок.
  Мета: Сформувати бережливе ставлення у дітей до природи; Виховати відповідальність за стан довкілля та залучити дітей до поліпшення екологічної ситуації; Об’єднати спільною справою дітей, батьків та бібліотекарів.
  Хто така Пейпа? Пейпа в перекладі із англійської – бумага. А в нашому варіанті, Пейпа, це рудоволоса дівчинка, яка буде збирати вторинну сировину, а простіше кажучи макулатуру.


 Поруч із Пейпою розміщується звернення до читачів про важливість і необхідність даної еко-акції.


 Під час індивідуальної бесіди бібліотекар розповідає про необхідність витрачати природні ресурси економно, шукати їм заміну та відправляти на переробку використану сировину.


середа, 23 травня 2018 р.

Квіти нам дарують натхнення


Квіти, квіти… Чарівні квіти,
Різнобарвні, великі й малі…
Ви умієте душу зігріти,
Бо й самі ви - душа Землі…
 Варварівка - село, де ясні зорі вечорові, і вишень білосніжний цвіт, і на світанні - запахи медові… Біля кожної  хати - чорнобривці і мальви обабіч вікна. Тут любисток росте, і троянди, і м’ята. Наше село завжди славилось своєю незрівнянною красою, а ще працьовитими людьми. У селі тече час розмірено і ніби спокійно, проте кожна хвилина у господаря розписана на тиждень вперед. Неповторне диво - квіти! Вони цвітуть для щастя, для радості і для добра, приносять у світ красу, ніжність, мовою квітів можна висловити свої почуття. В бібліотеці  була організована книжкова виставка- коладж: «Квіти нам дарують натхнення».


 Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір на подвірї. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка - це окраса нашого життя. Подвір’я Любов Олександрівни Грек можна відшукати за запахом квітів. Скромний, приємний будиночок без модних витрибеньок. Але ж скільки хазяйської душі і турботи вкладено тут: у кожну цеглинку і травинку, кожну квіточку.

Цікаві факти про Європу


Європа – наш сильний дім,

Європа – колиска усіх країн!
Шляхом єдиним, прямуй до мети,
Європа – це дім, де живемо я і ти!

  Кожного року у травні відзначається День Європи в Україні. Це свято з кожним роком стає справою державного значення і відіграє неабияку роль у формуванні громадської думки про майбутнє нашої держави. День Європи – символ мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах, спільній історії всіх націй та мирного, щасливого майбутнього жителів всіх країн. День Європи для України і її жителів – це особливе свято. 
   З нагоди свята бібліотекар ознайомила присутніх з експрес – інформацією: «Цікаві факти про Європу», де говорила про культуру, традиції, звичаї європейців, а також підкреслила приналежність нашої держави до європейської сім’ї і безперечність її європейського вибору в майбутньому.


 До цієї дати була проведена хвилина знайомства: «Будьмо знайомі: письменники Європи», на якій представлені найвідоміші твори художньої літератури письменників Європи.



пʼятниця, 18 травня 2018 р.

Без сім’ї і свого роду – немає нації народу


Родина - це таке маленьке слово,
А скільки ж в ньому сенсу, доброти. 
Це - мами перша колискова,
Це - батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще 
За рідних й дорогих людей?
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.

15 травня - Міжнародний день сім'ї!
  День сім'ї дозволяє нам зайвий раз замислитися про важливість сім'ї і проявити увагу до близьких людей. Адже без них наше життя було б порожньою і безрадісною. Сім'я потрібна кожній людині, за рідкісним винятком. Українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя.
 Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід.
  То ж свято – це чудовий привід провести час разом, відклавши всі свої справи і проблеми. Бо хто ще так щиро розділить радість у моменти щастя, як не близькі та кохані. Хоч зараз гаряча пора в полі, на городах, але час для читання завжди знаходиться. Не даром говорять: "Родина читає - Україна процвітає!".


  Для наших читаючих сімей ми підготували книжкову викладку: «Без сімї і свого роду – немає нації народу». Матусі з радістю поспілкувалися з бібліотекарем щодо дитячого читання, бібліотечних ідей та можливостей. Ми впевнені, читаючих сімей в нас буде ще більше!


Мир тобі, українська родино! 
Хай панує між Вами щоднини 
Щире слово і Правда свята.

четвер, 17 травня 2018 р.

А над світом українська вишиваночка цвіте


День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Надія Григорівна Красоткіна

 Сьогодні в Україні відзначають день Вишиванки, святкуємо всі разом. Вишиванка єднає українців і закликає одягнути цей національний оберіг 17 травня. Це свято молоде, але з року в рік набуває більшої популярності. Нас українців по вишиванках впізнають в усьому світі. У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишиванка. Вишиванка – це Україна. Це те, що робить нас неповторними. 


 Вишиванки сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки. Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.

середа, 16 травня 2018 р.

Найбільше світла – це від мами, Найзаповітніша – це матері любов!


З Днем матері, любі, ми Вас вітаємо,
Та щиро подякуємо мамам за все,
За ніжність, турботу, кохання безкрає,
За серце велике і золоте.
  У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас Свято матері. Це свято заснували в 1910 році. Воно прийшло до нас із далекої Філадельфії завдяки ініціативності та старанням молодої американки Анни Джервіс. Ганна, рано втративши матір, знала, як важливо проводити більше часу зі своїми матерями. Щоб люди частіше замислюватися про це і не забували дарувати своїй найближчій людині увагу, ласку і любов, дівчина вирішила домогтися того, щоб День матері визнали офіційним святом. Їй це вдалося, і вже 102 роки поспіль у світі відзначають таке чудове свято.


 З нагоди цього свята наша бібліотека представляє книжкову виставку: «Величне і прекрасне слово, мама!».

вівторок, 15 травня 2018 р.

І досі в спогадах війна…


Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги.
  День Перемоги, є одним з найбільш шанованих свят, яке відзначається 9 травня. Це свято - радісне і сумне,  нагадування про історичну перемогу людства над нацистськими окупантами. Цей день назавжди залишається днем нашого національного тріумфу, символом героїчного минулого. Стійкість, мужність і самовідданість старшого покоління на полях битв і на трудовому фронті в ім’я Перемоги над нацизмом у Європі – істинний приклад патріотизму для нащадків.


  Цього дня громада нашого села разом з усією Україною схилила голову перед пам’яттю мільйонів захисників, які 73 років тому  визволили світ від нацизму. Ці дні – особливі для кожного з нас. Вони позначені гіркотою незліченних втрат. Кожна сім’я в нашому селі зберігає пам’ять про  своїх дідів – прадідів, які дивляться на нас із старих фронтових фотографій. Саме з цієї сімейної маленької пам’яті  складається наша велика справжня історія.
  Традиційно в селі розпочався День пам’яті: «І досі в спогадах війна…», на якому вшанували мужність і відданість тих, хто 73 років тому здобував Перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. Багато односельців, серед яких були і користувачі бібліотеки, зібралися на цьому святому місці, аби віддати данину пам’яті.

четвер, 10 травня 2018 р.

Перемоги тяжкий шлях


Вже стільки літ і стільки зим,
Як відгримів той бій кривавий,
Вони ж ще там, на полі слави,
Уклін їм, мертвим і живим!
  Перемагаємо. 8-9 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом. 8 мільйонів загиблих українців у цій страшній війні... Друга світова війна назавжди залишила свій відбиток. І не лише в історії України та світу, а на долі кожної людини, що жила на цій землі.
 Людські втрати серед цивільних в Україні склали понад 5 мільйонів людей. Приблизно 4 мільйони українських військових полягли у запеклих боях. Під час Другої світової було зруйновано понад 28000 сіл та 700 міст. Всі ці цифри - не просто страшна статистика. Це ціна, яку заплатили українці, аби допомогти зупинити страшний чорний смерч нацизму.
Пам'ятаємо.
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини
Ті, хто полягли на полі бою
І ті, що повернулися з війни.
Вони ішли у бій за те, що до останку
Перемогти ненависних катів,
Щоб світ увесь у мирному світанку
Під прапорами Перемоги золотів.
  Пам’ять війни - це пам’ять серця, її несуть крізь роки нові і нові покоління людей, схиляючись у шані та скорботі.


  Ця пам’ять жива та невмируща. Не піде в забуття великий подвиг і велика перемога. В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову війну.
  Битва з нацизмом - далека історія для більшості сучасників. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від нациської навали. Святий обов’язок – донести до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, радощі перемог та біль втрати бойових друзів, зробити все для того, щоби ніколи не перервався зв’язок поколінь. В нашій бібліотеці пройшов день пам’яті: "Перемоги тяжкий шлях", до відзначення Дня пам’яті та примирення та 73-ї річниці Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років.

середа, 2 травня 2018 р.

Незабутня Квітка


  4 квітня 1953 року народилась Квітка Цісик. Народилася в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім’ї Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України. Володимир Цісик, ще з дитинства навчав своїх доньок грати на скрипці та фортепіано. Квітка крім гри на скрипці в акомпануванні сестри Марії, опановувала сценічне мистецтво в Балетній Школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської, співала в хорі, займалася вокалом.
 Дитячі і юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні Квітка Цісик навчалася в звичайній американській школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з батьківщиною та українським людом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва, мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України.
  З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку співочий гурт «Соловейки». Дівчата виконували пластові, народні та популярні пісні, супроводжуючи спів грою на гітарах. Квітка Цісик виступала з гуртом на пластових таборах, на різноманітних великих культурних заходах української громади.
  Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень. Була видана платівка “Ivanku and other favorite songs of young ukrainians” на якиій записано чотири пісні у виконанні Квітки Цісик.
 Липень-серпень 1971 року Квітка провела в Бельгії на шеститижневому семінарі   «Європейська опера», вигравши стипендію SUNY на стажування в Гентській консерваторії за ролі в студентських оперних постановках. В Генті вона студіювала оперний спів поруч з зірками нью-йоркської Метрополітен-Опери, співала в оперній постановці «Ріголетто» Верді. Це дало молодій співачці можливість під час студій безпосередньо спостерігати за роботою професіоналів. В кінці навчального семестру відбувся сольний виступ Квітки Цісик, за який вона отримала схвальні відгуки у свідоцтві, виданому після стажування. Про це все юні користувачі дізналися з відео репортажу: «Незабутня Квітка».