четвер, 28 листопада 2013 р.

Художник життя народного


    До відзначення 175-річчя від дня народження славного представника  української культури, письменника-демократа, великого гуманіста І.С.  Нечуя-Левицького в бібліотеці був організований перегляд літератури: «Життєві стежки І.С.Нечуя-Левицького», біля якого і пройшов літературний вернісаж: «Багата палітра прози».



     Бібліотекар познайомила користувачів з творчістю письменника. Кожен в уяві малював чудові пейзажі з твору І.С. Нечуя-Левицького «Микола Джеря». Докладна увага була приділена так званій «візитній картці» письменника повісті «Кайдашева сімя».  Розповідалася історія написання твору, баба Параска та баба Палажка розмальовували картини життя, культури і побуту українського народу.



      Всі присутні отримали масу позитивних емоцій та заряд енергії.

Зустріч з майстрами слова

     Кожній сільській бібліотеці  хочеться  встановити дієві творчі зв’язки, хоча б з окремими полтавськими письменниками, авторами тих видань, які пропонуються читачам. Нашій книгозбірні у цьому відношенні пощастило. Найперше тому, що на потребу книголюбів у таких зустрічах  охоче відгукується наша землячка (уродженка м. Карлівки) поетеса і фото художниця Галина Вовченко. Напевне, до цього її спонукають і посадові обов’язки, як бібліотекаря першої категорії соціокультурного відділу Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського.



    Власне, зустріч із Галиною Василівною на рівні презентації її книг перед читацьким загалом Варварівки вже стали традиційними. Більше того, вона особисто всіляко сприяє, аби в село потрапили інші відомі на Полтавщині майстри слова.
     Так, нещодавно до нас на гостини разом з  Г.В.Вовченко завітав член Національних спілок письменників та журналістів України, Лауреат Полтавських обласних літературних премій ім. П.Мирного, Л.Бразова, загальнонаціонального конкурсу: «Українська мова – мова єднання», автор більш, як півтора десятка книжок прози та віршів І. Нечитайло з Диканьки.
    Небагатослівний Іван Якович захопив зацікавлену аудиторію читанням уривків своїх прозових творів, відповів на запитання присутніх.



   Цікаві факти з біографії письменника охоче повідала Г.В. Вовченко. Вона побіжно охарактеризувала і свій творчий доробок та на прохання присутніх прочитала ті поезії, які співвідносились з настроєм і уподобаннями присутніх на тій зустрічі.




   Найчастіше гостя брала до рук свою збірку:  «Фотопоезії», за яку нещодавно була удостоєна обласної  літературної премії ім. Л.Бразова.
    Наші користувачі тепер мають можливість відчути творчий почерк названих майстрів слова, і їхні життєві принципи, бо з кожною такою зустріччю фонд нашої бібліотеки поповнюється. Того дня І.Я. Нечитайло передав нашій бібліотеці такі свої видання: «Мар’янська  осінь Тараса», «Негаснучі зорі», «Мереживо душі».



Згадаємо все, памятаємо всіх


     Жила Вкраїна. Плакала,стогнала,
   Проте я твердо cвідчити берусь:
   За всі віки безхліб’ям не загнала
  Нікого  в землю Україна – Русь.
       Від тих часів, коли з’явилося рало,
  Голодних мук не відало село.
           Хай неврожай – та люди не вмирали:
З двадцятим віком лихо це прийшло.
                                              Кудрявцева А.
                       
     Україна вкотре сколихнулася від усвідомлення Голодомору  українського народу, який  чорним смертельним крилом накрив нашу  родючу землю вісімдесят років тому.
   Україна і світ вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Мільйони загиблих, тисячі ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу – це безпрецедентний злочин у світовий історії. Масштаб цієї трагедії важко осягнути і неможливо зрозуміти. Ім’я  їй – Голодомор.
    Відходять у вічність останні свідки страшної трагедії українського народу. Все менше залишається в живих. Потрібно частіше зустрічатися із свідками цих подій. До проведення масового заходу я побувала в родині Кисіль (Терещенко) Ольги Олександрівни, яка народилася 5 липня 1918 року в селі Демки Черкаської області і вже давно проживає в нашому селі разом з донькою Дубиною Світланою Андріївною. Вона розповіла про багатостраждальну історію 1932-1933рр. Та зі сльозами на очах поділилася своїми спогадами про ті жорстокі часи, які увірвалися майже в кожну родину та залишили болючу рану на довгі роки. Вона з сестрою і три її брати вже пухли від голоду та дякуючи своєму дядькові, який приносив вловлену вночі рибу  і витяг їх із рук смерті. Ольга Олександрівна жила і працювала за тих, хто помер жахливою смертю. Вона пережила війну,залишилася вдовою. Приймала участь у  відбудові нашої країни. Тяжко працювала в колгоспі, співала в церковному хорі, вишивала (її вироби знаходяться у  Варварівському народному історичному музеї і в багатьох церквах), а  ще все життя любила  читати книги, тому її родина найактивніші користувачі бібліотеки.


    Розпитуймо старших, доки вони з нами.
    
    Готуючись до Дня пам’яті  жертв голодомору 1932-1933рр. у бібліотеці була організована книжкова виставка-реквієм: «Вічна пам'ять замореним голодом», на якій представлені документальні, історичні, художні твори українських істориків, письменників і дослідників.



     В бібліотеці пройшла година памяті: «Згадаємо все, пам’ятаємо всіх». Бібліотекар до користувачів донесла факти страхітливої історичної події, розповіла через які страждання пройшов наш народ. Про причини і наслідки штучного голоду, що прирік мільйони українців на жахливу смерть.



     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім хто нині живе на Землі.




   Була прочитана: « Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич.



    Була запалена свічка скорботи, як символ памяті про людей, яких свідомо позбавили життя.



         Пам'ять померлих від голоду вшанували хвилиною мовчання.



   Вітрина пам’яті: « Три колоски закуті дротом», на якій розповіді тих односельчан, які пережили ті роки голодомору і вже пішли за межу вічності ( спогади були зібрані  за роки їх життя -  учнями школи)





 Список померлих від голодомору в Україні 1932-1933р.р по Варварівській сільській раді (за спогадами жителів с. Варварівка  Карлівського району)

Боровик Євмен Денисович
Дробітько Оліян Степанович
Півторак Іван Костянтинович
Півторак Іван Костянтинович
Півторак Олена
Гапонов Іван Петрович
Гапонов Петро Юхимович
Семенцова Олександра
Редька Павло
Канівець Григорій
Сапун Демид  Михайлович
Буцьківський Микита
Бегмат Степан Степанович
Білашова Палажка
Дейнега Наум Степанович
Хміль Остап
Майстро Корній Іванович
Майстро  Михайло Корнійович
Майстро Марія Корніївна
Майстро Домаха
Родик Михайло
Родик Марія
Михайленко Каленик Савич
Михайленко Микола Каленикович
Михайленко  Василь Каленикович
Михайленко Марія Калениківна
Михайленко Павло Каленикович
Михайленко Надія Калениківна
Сенька  Денис
Боровик Омелян
Родик Давид
Гурин Гнат
Молошний Іван
Халазій Петро Галатович
Халазій Галат
Сімя Гонтарь – 2 чол.
Сімя Даниленко (Радько)
Сімя Недяк – 2 чол.
Сімя Залімських – 2 чол.
Сімя Горбатко – 2 чол.
Майстро Галька Іванівна
Майстро Віктор Іванович
Майстро Тетяна Іванівна
Шуть Олександр
Щуть Степан
Хміль Оляна
Мотієнко Арсентій
Родик Марко Антонович
Шуть Кирило
Свириденко Пилип
Михайленко Мусій
Дубина Петро
Майстро Антон
Максименко Іван Сергійович
Максименко Іван Іванович
Кобилка Єлисей Явтухович
Кобилка Вірна Явсеївна
Майстро Євдокія Павлівна
Семенцов Максим
Солоха Опараксія
Дробітько Матвій
Майстро Марко Іванович
Майстро Михайло Іванович





                                                                                    




Право на захист і турботу


       Всесвітній день дитини відзначається щороку 20 листопада. Офіційно це свято з’явилося в 1954 році завдяки рішенню Генеральної асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння батьків із дітьми та забезпечення благополучних умов для їхнього життя. У 1959 році в цей день було прийнято Декларацію прав дитини. Крім того, 20 листопада 1989-го підписана міжнародна Конвенція про права дитини.
   Метою Всесвітнього  дня дитини є привернення уваги широкої громадськості, організацій та урядових установ до питань, спрямованих на благополучне дитинство. Цікаво, що 20 листопада відзначають своє професійне свято і лікарі - педіатри.
      Кожна маленька людина потребує дорослої опіки й уваги, турботи, любові, захисту. У світі понад 2 мільярди дітей, 8 мільйонів з яких наші юні співвітчизники. Усі діти мають право на освіту, здоровя, на імя і громадянство, право зростати у турботливому родинному середовищі  й бути захищеними від жорстокого поводження. Для  реалізації  соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича та створення рівних можливостей для розвитку дітей працюють дитячо-юнацькі спортивні школи, позашкільні секції  створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку і дозвілля дітей та молоді.
    Бібліотека відіграє важливу роль у формуванні правової культури підростаючого покоління. Вона – найбільш доступна установа, яка володіє документально-інформаційними ресурсами з питань права і зобов’язана забезпечувати права дитини на інформацію.
       У бібліотеці був організований перегляд літератури: «Право на захист і турботу»

    


       З учнями 4 класу (кл. керівник І.Ф. Пономаренко) була проведена інформхвилинка: «Весела абетка прав дитини».





субота, 23 листопада 2013 р.

Землю прикрашає сонце, а людину – праця.


       17 листопада працівники сільського господарства відзначають своє професійне свято. Це свято усіх, хто розумом і руками, серцем і душею щодня долучається до важливих аграрних справ. Із давніх-давен Україна славилася добрими, талановитими та працьовитими людьми. Завдяки золотим рукам, мудрості, досвідченості аграріїв живе наша українська нива.
    Професіоналом своєї справи, який уболіває за долю села та його людей є депутат районної ради, генеральний директор ПСП «Орач» - Бегмат  Олег  Леонідович.


     У березні цього року господарство відзначило своє 13 –річчя. 
     В «Орачі» працює більше 100 чоловік. Усі люди трудяться добре, але серед них є найкращі. Про них зібраний матеріал і до свята в бібліотеці була організована портретна галерея: «Земля і люди».



    Минулого року механізатор Володимир Залімський отримав медаль «За працю і звитягу»
     Цього року портрет Олександра Недяка, тракториста-машиніста ПСП «Орач» занесено на районну Дошку пошани.
 


        Завдяки самовідданим, невтомним, натхненим трудівникам із року в рік щедра варварівська нива обдаровує нас дорідними врожаями. Незважаючи на всі примхи погоди, маючи напрацьований роками досвід, вони кожного року доводять, що здатні протистояти будь-яким перешкодам, і на столі буде хліб і до хліба.


        У ці осінні дні ми за традицією вшановуємо людей, які обрали для себе долю аграріїв. Сільська праця почесна, але й надзвичайно складна.
Ось який урожай отримали жителі нашого  села.


    А які кондитерські вироби  випікають варварівські господині.






     Незважаючи на всі складності сьогодення, Олег Леонідович Бегмат робить усе  для того, аби господарство стабільно працювало, розвивалася соціальна сфера на селі. Постійну допомогу отримують  школа та дитячий садочок, амбулаторія сімейної медицини, будинок культури, народний історичний музей, підтримує і фінансує  футбольну команду села. А від себе і користувачів нашої бібліотеки щиро дякуємо Олегу Леонідовичу Бегмату.
    5 років поспіль бібліотека отримує періодичні видання, надає допомогу транспортом, для участі юних користувачів у районних і обласних конкурсах.


вівторок, 19 листопада 2013 р.

«Добру відкриваємо серце»

(До Міжнародного дня толерантності)


      Метою проведення зустрічі-дискусії: «Добру відкриваємо серце» з учнями 9 класу Варварівської ЗОШ стало поняття «толерантність». Показати певні рівні толерантної поведінки людини, розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, вчитися конструктивно виходити з конфліктних ситуацій, бути лояльними та терпимими до думок та вчинків інших людей.
    Бібліотекар розповіла про основні принципи Декларації толерантності, яка була прийнята на Генеральній Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року. Відтоді цей день визначаємо як Міжнародний  день толерантності.
У перекладі на українську мову це - терпимість. Терпимість до чогось своєрідного, істотно інакшого - чиєїсь думки, позиції, переконань. Це досить містке та глибоке поняття. Воно торкається і міжнародних відносин, і діалогу культур, і міжетнічних та міжконфесійних взаємин, і культури світу.
 Головне що ми повинні з вами зрозуміти, що толерантність – не поступливість чи примха. Можна бути байдужим до всього, не реагувати на чужі проблеми але толерантність вище цього, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.
       В бібліотеці був організований перегляд літератури: «Толерантність врятує світ».



        Користувачі бібліотеки стали учасниками ситуативної гри, де ведуча розповіла про різні життєві ситуації. Після цього всі разом  «виростили» символічну «квітку толерантності».




          Всі присутні на заході зрозуміли, що бути толерантним і  просто і складно водночас, що це нібито просто слово із 13 літер, а вмістилося у ньому так багато.
Ось яку «дієту» для тих, хто хоче стати толерантним, розробили психологи:
понеділок: розмовляючи з людьми, дивитись їм в очі, привітатися з усіма;
вівторок: намагатися не нав'язувати нікому свою волю;
середа: зробити для когось добру справу так, щоб він не здогадувався, що добро йде від вас;
четвер:не виявляти до іншого такого відношення, яке ви не хочете відчути до себе;
п'ятниця: намагатися добре виглядати, говорити з усіма тихим голосом;    
субота:записати 5 позитивних якостей, що характеризують вас і вашого друга;
неділя: знайдіть 3 привода, щоб сказати «спасибі» вашим близьким.
 Учасники зустрічі-дискусії та всі користувачі бібліотеки  в цей день  грали в гру «Коло компліментів» передаючи  один одному сердечка, говорячи  компліменти, побажання чи слова подяки.




вівторок, 12 листопада 2013 р.

Українська мова: історія і сучасність

    9 листопада в Україні щороку відзначається  День української писемності та мови, який відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, найосвіченішої людини Київської Русі кінця ХІ початку ХІІ століття, автора "Повісті временних літ".




  Це найвизначніший історико-художній твір, який не має аналогів у європейській середньовічній історіографії.
  Завдяки Нестору Літописцю нам відкриваються немеркнучі сторінки минулого, аби підтримувати і надихати наступні покоління на благородні справи, спонукати до пошуку істини.
  Його твори - це невичерпне джерело знань. У них немає нічого другорядного. Тут усе надважливе. Вчитаймося в кожне його  слово, і воно наситить наш розум, душу, уяву одвічною загальнолюдською мудрістю.

"Ті, що шукають премудрість, – знайдуть".

"Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, – це джерела мудрості". 

 "Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі". 

 "З книжних слів набираємося мудрості й стриманості". 

 "Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами".
                                                                    Нестор Літописець

   Мова – це історична пам'ять про життя народу, починаючи з доісторичних часів.
   Українська мова – державна мова України.
   Символічно, що напередодні відзначення Дня української писемності та мови відбулося засідання Громадської гуманітарної ради з участю Президента України Віктора Януковича. Головне питання – підготовка до святкування ювілею національного генія Тараса Шевченка. « Дуже важливою  складовою підготовки  є  донесення, особливо до нашої молоді… постаті Шевченка та важливості його місця в історії України» - наголосив Віктор Янукович.
  Рідну мову, історію та культуру повинна знати кожна освічена та вихована людина.
Учітесь, читайте,
        І чужому научайтесь,
         Й свого не цурайтесь.
                                                   Тарас Шевченко

   Про  історію української мови  користувачі нашої бібліотеки дізнавалися з книжкової  виставки: «Українська мова: історія і сучасність».



 Одна вона у нас така – уся співуча і дзвінка.
Уся плакуча і гримуча, хоч без лаврового вінка.
                                                              Тарас Шевченко

    Щоб привернути увагу молоді до історії української  книги і до сучасних її проблем, до краси і сили рідного слова в бібліотеці була проведена поетична акварель: «Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті»

В землі віки лежала наша мова
І врешті вибилась на світ,
О мово, ночі колискова!
 Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя держава…
  
  Цими словами із вірша О.Олеся відкрила поетичну акварель учениця 9 класу Варварівської ЗОШ – Інна Шкаруба.




   Мова – важливий засіб людського спілкування. Кожна нація має невідємне право розвивати і плекати свою мову. Вірш  Максима Рильського «Мова» прочитав учень 11 класу Сиволап Максим, його однокласник Сергій Білан – « Рідна мова в рідній школі» О.Олеся . Вірш активного користувача нашої бібліотеки Аліни Нізгурової «До рідної мови» озвучила Тетяна Зінченко.


   Поки жива мова- живий народ, носій цієї мови. Будь обережний у словах - це справжня зброя! Слова мають магічну силу: можуть дарувати розраду й викликати злість, наснажувати та заспокоювати.                     
   На закінчення бібліотекар процитувала слова О.Олеся:
   
« Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива,-
Перші матері слова,
Перша пісня колискова»







 Нізгурова Аліна



Студентка ПолтНТУ ім. Ю.Кондратюка, активний користувач нашої бібліотеки
ДО РІДНОЇ МОВИ
I
Мово моя світанкова,
Сонце у краплі роси,
Пісня велична, святкова
І голубий небосхил...

Сонячна мамина ласка,
Батьківська пересторога,
Дивна бабусина казка
І дідусева розмова…

Мово моя українська –
Квітів барвистий розмай,
Рідна дитинства колиска –
Милий Полтавський край.

Стиха веду я розмови,
Дзвінко співаю пісні…
Мово моя калинова,
Ти до вподоби мені!

Мово велична й натхненна,
Пройшла ти крізь терни зловісні,
Ти починалась для мене
Із колискової пісні.

Тебе я вивчаю у школі,
І твори пишу, і вірші.
Тобі я освідчуюсь в любові,
Тебе збережу у душі!

II
Моя калиновая мово!
Ти – квітка, омита в росі,
Ти – доля моя світанкова,
Ти – стрічка в дівочій косі…

Калина квітуюча в лузі,
І пісня дзвінка солов’я,
Веселі і приязні друзі
Й привітна родина моя…

Привільна й легка ти, як  вітер,
У рідній моїй стороні,
Красива й пахуча, мов квіти,
Що радують очі мені.

Проста ти, як правда і воля,
Мов лихо, тяжка до плачу.
Тобою мільйони говорять,
А я по-вкраїнськи мовчу.

Тобою так само мовчали
Раби на галерах німі,
Коли у полон потрапляли
Та мучились на чужині.

І в роки голодомору,
Поїдаючи листя рослин,
Тобою мовчали, а потім
Безмовних на цвинтар несли…

Безжальні в природи закони –
Горить поминальна свіча…
Тобою мовчали мільйони,
Бо гинули ті, хто кричав!

Та ти розквітала так пишно
Суцвіттям народних пісень,
Словами Шевченка і Вишні
Грядущий твій повниться день…

Франка гнів і Лесине серце
Тебе пробудило від сну…
Чи чуєте як воно рветься
У пісню борні голосну?

Чи чуєте, досить мовчати!
Розбийте терпимість століть!
За вами, Іуди й Пілати,
Згорьована правда стоїть!


В роз’ятрених болями ранах,
Хоч в погляді страху нема,
До панських палаців не звана,
Та вже, далебі, не німа!..

Веду я змістовну розмову
В сімї українській моїй
Про мову свою калинову…
І вчусь НЕ МОВЧАТИ на ній!