Рік Новий іде до нас

У нічний казковий час
Рік Новий іде до нас,
Він несе свої вітання
І найкращі побажання –
І людині, і родині,
І матусі-Україні!

Шановні користувачі, друзі нашої бібліотеки, колеги, вся сільська громадо! Вітаємо Вас з наступаючим Новим 2020 роком, бажаємо чудового настрою і міцного здоров’я, щастя, позитивних емоцій.

Нехай Новий Рік увійде у ваші оселі добрим і радісним, принесе злагоду і достаток, щастя і стабільність, смак нових перемог, впевненість та енергію для їх досягнення, стане для вас роком добрих змін!  Хай вас переповнює жага до нових звершень, оптимізм та щира радість життя!

Нехай Новий рік увійде у Ваші домівки щедрим і веселим гостем, засіє Ваші родини злагодою, добром і радістю, подарує багато нових успіхів на життєвих шляхах, принесе мир та спокій в кожну українську сім’ю! Нехай збудуться найзаповітніші мрії, відбудуться найбажаніші події! Хай в пам’яті залишаться тільки добрі спогади про минулий рік! Хай ваші серця наповнюються любов’ю, надією і вірою!

Чорні крила голодомору

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо - українці.
(Н. Виноградська "Голодомор")

     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця найбільшої трагедії ХХ століття у  бібліотеці організована книжкова виставка-пам'ять: «Чорні крила голодомору».

      З матеріалів на виставці ви дізнаєтеся про нелюдські випробування, які випали на долю українців. Щохвилини з вересня 1932 по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини – більше 1000, щодня – понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. В голодомор, за оцінками дослідників, померло від 7 до 10 мільйонів чоловік. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти.

    Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. На виставці-пам’яті записані свідчення очевидців-односельців про голодомор. В  історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Моральний і громадянський обов’язок молодого покоління – це гідно вшановувати пам'ять жертв від трьох голодоморів в історії нашої держави. Ми закликаємо всіх долучитися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка буде проходити 23 листопада о 16 годині, щоб довести усьому світові, що ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.

"Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно."

Честь і шана по праці

З хлібом у нас зустрічають гостей

Хліб на весіллі цвіте в короваї

І кращих на світі немає вістей

Ніж хліб урожаю у рідному краї.

Як щастя, як сонце, що пестить наш край

У нинішній рік сьогодення

З давніх – давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, а комори та стодоли заповнені збіжжям, ми відзначаємо Свято працівників сільського господарства. Сільськогосподарська галузь для української держави завжди була однією їх пріоритетних сфер розвитку як зовнішньої, так і внутрішньої економіки країни. Господь наділив українську державу багатими на чорнозем, родючими землями, обдарованими працьовитими людьми.

Ніщо в світі не пахне так приємно, як свіжовипечений хліб. Хліб – із щедрої української нив врожаї. І хочеться з подякою за це щастя потиснути міцні, дбайливі руки трударів, які все життя працюють на землі.

Професійне свято – День працівників сільського господарства – це визнання державою і нагорода виголосити хвалу мозолястим, натрудженим рукам, якими досягнуті аграрні успіхи України! Питання організації виробництва та підтримки продовольчого забезпечення для окремої держави актуальні в усі часи. Від цього залежить не тільки життєздатність і самодостатність країни та суспільства, але й безліч найрізноманітніших напрямків людської діяльності. Бібліотека запросила переглянути ілюстровану виставку-інсталяцію: «Земля – то мудрість наша і освята, від неї хліб і цвіт, і всі плоди».

«Пахучий хліб - щедрий дар землі за труд і розум доблесній людині», під такою назвою була організована виставка кондитерських виробів, які випікали варварівські господині – Людмила і Надія Фисун, Наталія Скрипник, Ганна Бадікова, Тамара Родик, Ольга Балюра, Антоніна Приз, Ірина та Наталія Костік, Тамара Левчук, Олена Барабаш, ветерани праці Жила Ніна Тимофіївна та Скляр Галина Тимофіївна і наймолодші учасниці – Галя Білан і Катя Барабаш.

Україна – держава гідності й свободи

Гідність - це коли не тільки любиш, а й шануєш!

Гідність - це коли робиш свідомий вибір!

Гідність - це коли відстоюєш свою позицію, незважаючи на силу опору.

Гідність - це коли не опускаєш ні голову, ні руки!

Гідність - це коли десятки і сотні спроб, через помилки, біль і втрати!

Гідність - це коли стаєш на коліно, і тільки одне, і тільки в окремих випадках!

Гідність - це воля до перемоги!

Гідність - це НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи. Цей день є символом боротьби і перемоги, символом єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. До відзначення цієї дати в бібліотеці була організована виставка однієї книги: «Матіос Марії Приватний щоденник. Майдан. Війна…»

Невід’ємною традицією сучасних свідомих українців є належне вшанування громадянського подвигу, патріотизму й мужності героїв, які виступили на захист демократичних цінностей та не пошкодували навіть власного життя задля оновлення Української держави.

Саме ці українські народні герої відстояли національні інтереси та європейський вибір України, визначили цивілізаційний шлях для майбутніх поколінь. Своєю непохитністю та самопожертвою герої майдану заслужили шану та повагу усіх співгромадян.

Ми різні, але Свобода та Гідність нас об’єднують!

Ми знаємо, що таке Гідність і цінуємо Свободу!

Ми українці і ми вільні творити своє майбутнє!

З Днем Гідності тебе, моя люба країна!

Слава Україні!!!

Барвистість одвічна народної мови

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

Іван Багряний

   До Дня української писемності та мови в бібліотеці була організована книжкова виставка« Барвистість одвічна народної мови». Вона допоможе користувачам здійснити літературну подорож стежками української писемності. Діти познайомляться з історією походження української мови, народною мудрістю, славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками – словниками.

   Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню. Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово? Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська…

   З метою поглиблення знань користувачів  про рідну мову, щоб показати її красу і багатство, розкрити її необхідність у житті людини; розвивати бажання вивчати українську мову до Дня української писемності та мови було проведено батл цікавих фактів «Моя мова найдивніше диво».

   Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Українська мова має в собі історію нашого народу, всю красу і міць поетичного слова. Чудна мелодія солов’я, могутня пісня лісів і полів, дитячий лепет і мамина колискова – звучить в нашій рідній мові і залишається в пам’яті назавжди.

   Варто пам’ятати, що грамотно володіти державною мовою – це обов’язок справжніх українців, які вболівають за державу, за її цілісність і духовну міць. Бажаємо всім утверджувати рідну мову, дбати, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців. Нехай материнське слово буде для всіх нас духовним джерелом життя і оберегом.

Відкриєш книгу – відкриєш світ

   Нам книга відкриває всі світи. Книга приходить до кожного з нас у дитинстві. І тому дуже важлива зустріч дитини з книгою, з бібліотекою. До нас завітали учні 2 класу Варварівського НВК разом зі своїм вчителем Філонець Катериною Леонідівною на бібліотечний серпантин «Відкриєш книгу - відкриєш світ».

   Завідуюча  Т. Вус розповіла,  що бібліотека - це справжнє книжкове місто, де є свої вулиці й площі, палаци й будинки, є й свої мешканці - книги. У кожної книжки є свій дім і адреса, яка написана на поличковому роздільнику. На сторінках чудових різнобарвних книг можна зустріти не тільки розповіді про дітей, а також познайомитися та пізнати дивовижний світ природи та тварин, казок.

   Бібліотекар запропонувала здійснити незвичайну подорож у світ книг. Особливо сподобалась дітям книжкова виставка-запитання «Диво – дерево казок», де за кожну правильну відповідь вікторини на дітей чекав кошик від Їжачка-Лісовичка наповнений яблучками та горіхами. Юні читайлики з великою цікавістю і зачарованими поглядами відповідали на запитання. Всі були дуже активні, та найкращими стали Андрійко Буцьківський та Анатолій Василик.

  

  Час пролетів непомітно, потрібно було повертатися в школу. Діти були в великому захопленні, залишали бібліотеку в чудовому настрої з книгами і цукерками, а ще з бажанням прийти в бібліотеку  не один раз.

Отож, читайте і насолоджуйтесь читанням!

У цікавий світ запросила книга

Читати – це модно! Читати – це круто!

Читайте залюбки – не буде Вам сумно!

Осінь – пора дивовижного розмаїття кольорів. Усе навкруги вбирається у яскраві кольори, щоб насолодитися теплими барвами перед настанням холодів. Теплого осіннього дня до сільської бібліотеки поспішали учні 3 класу Варварівського НВК разом з класним керівником Шейко В. С.

Кожного дня дитина дізнається щось нове і цікаве, не  став винятком і цей день для юних почитай ликів. Завдяки бібліотекарю Т. Вус юні чомусики поринули у загадковий світ книг. Проявили свої знання у вікторинах. 

Ми роду козацького діти, землі української цвіт

Що би хто не звелів, що би хто не казав.

Я сьогодні таки запорізький козак.

Хоч не сіється вус, хоч на зріст я малий -

українські шляхи в Січ мене завели.

   Українці  святкували відразу три свята: День захисника України, Дня Українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці. З метою виховання в користувачів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни у сільській бібліотеці відбулась  літературно-мистецька імпреза : «Ми роду козацького діти, землі української цвіт». Під час проведення масового заходу діти зазирнули до сторінок історії та згадали про звитягу предків, які своїми звершеннями здобували й відстоювали українську свободу та незалежність, а також згадали і героїв сьогодення – які нині боронять Державу.

   Історія українського козацтва – це одна з найвеличніших сторінок життя українського народу. В найтяжчі часи іноземного поневолення козацтво виступало справжнім захисником рідної землі, оборонцем віри, моралі та державницьких традицій України. Впродовж століть могутнє козацьке братство здійснювало вплив на європейську історію.

   Козаччина – одна з героїчних і найславетніших сторінок багатовікової української історії. До відзначення Дня українського козацтва в бібліотеці була  оформлена  тематична  викладка літератури «Шляхами українського козацтва». На виставці представлена література, яка знайомить читачів з історією України та козацькою епохою, яка надзвичайно багата подіями і героями. Матеріали виставки несуть в собі найцікавішу інформацію про українське козацтво минулих часів та козаків сьогодення: їхні прагнення, ідеї, почуття патріотизму. Завдяки виставці користувачі змогли більше дізнатися про Запорізьку Січ, про козаків та їхні звичаї. А щоб перевірити свої знання – читачам запропонували відповісти на запитання вікторини.

   Виставка допомагає вихованню у користувачів  поваги до народних традицій, моральних цінностей та спонукає до вивчення історії України.

   День захисника України - це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею забезпечують Україні захист. Зустріч з користувачами - завжди свято. Тепле, душевне, позитивне. Цього дня були гостинно відкриті двері нашої бібліотеки створили той настрій, коли почуваєшся майже по-домашньому, а зустрічі з дітками дарують натхнення.

День захисника Вітчизни –

Мужності й геройства свято .

І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою – Україну. 

Зоряний шлях О. Довженка

“Прекрасна людина в бою за Батьківщину.

 Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї.

Але найсвітліша краса її в труді. ”

(О.Довженко )

10 вересня виповнилося 125 років від дня народження Олександра Довженко. Олександр Петрович Довженко – митець художнього слова, який міг майстерно писати кіноповісті і кіносценарії. Його твори сповнені любов’ю до України, патріотизмом, ненавистю до ворогів-загарбників і прагненням свободи для Батьківщини. Його творча спадщина має велику цінність не тільки як взірець літературного слова, а й як історичний документ очевидця. До ювілейної дати в бібліотеці був проведений вечір-портрет: «Зоряний шлях Олександра Довженка».

Невмирущий П. Загребельний

"Головне в літературі – написати, але написати так, 

щоб  люди  прочитали,  поєднати  людські  серця, 

примусити їх здригатися"

П. Загребельний

 Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924 р. у придніпрянському селі Солошиному на Полтавщині. 1941 р., закінчивши школу, майбутній письменник пішов добровольцем на фронт: став курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, був двічі поранений.

 Після другого поранення 1942 р. потрапив у полон і до лютого 1945 р. поневірявся по нацистських концтаборах. Після звільнення працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. 1946 р. П. Загребельний вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, після закінчення якого з 1951 року працював на журналістській роботі (обласні газети, журнал «Вітчизна»).

            Помітною для українського літературного процесу став період, коли П. Загребельний у 1961-1963 роках був головним редактором газети «Літературна Україна», де він уславився підтримкою молодих поетів-шістдесятників. У 1979-1986 рр. очолював Спілку письменників України, був головою комітету по Державних преміях ім. Т. Г. Шевченка, обирався депутатом Верховних Рад СРСР та України. У 90-ті рр. ХХ ст. письменник відійшов від активного громадсько-політичного життя, водночас, незважаючи на вік, плідно працюючи на сучасній літературній ниві.

            Письменницьку діяльність визнаний майстер-романіст П.Загребельний розпочав із новел та повістей, збірки яких виходили у другій половині 1950-х рр. Серед них привертає увагу повість «Дума про невмирущого» (1957).  Спираючись на власний гіркий досвід, письменник показав подвиг молодого солдата Андрія Коваленко, який загинув у концтаборі, але не скорився нацистам. Пізніше почали виходити й романи: типовий виробничий «Спека» (1960) та цікавий за композиційним задумом «День для прийдешнього» (1964).

   Помітним явищем в українській літературі став історично-психологічний роман «Диво» (1968). Письменник зробив спробу розширити межі російської історичної міфології і розвинути державницьку ідею, запропонувавши авантюрно-гіпотетичне прочитання історії. Це поєднувалося з глибоким розкриттям психології персонажів, філософською аналітичністю, оригінальною композиційною побудовою.

Хай теплою буде осінь життя

Посивіли Ваші скроні,
Від турботи про дітей
Шану праці, шану долі
Віддаємо Вам ми в цей день.
Хай рясним буде суцвіття
У саду що Ви садили.
Зичим миру, довголіття
Щастя, радості і сили.

Щиро вітаємо з теплим і сердечним святом - Днем людей похилого віку та Днем ветерана!  Такими словами розпочав свій виступ сільський голова – Олександр Родик. Цей день - символ єдності і спадкоємності поколінь, прекрасна можливість сказати теплі слова подяки батькам, матерям, ветеранам війни і праці, пенсіонерам і взагалі всім літнім людям за вклад у розвиток країни, за багаторічну самовіддану працю, доброту і мудрість.

Люди старшого покоління – джерело народної мудрості, їх практичний життєвий досвід, невичерпна енергія, оптимізм та активна громадська позиція повинні стати взірцем для підростаючого покоління. Вони передають у спадок все найцінніше, що накопичили за все життя.

У цей святковий день прийміть щирі вітання і глибоку вдячність за все, що зроблено Вами заради нашого майбутнього. Ваша праця, подвиг, шанобливе ставлення до людей – це незрівняний приклад для наслідування сучасній молоді. Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама. А депутатський корпус на чолі з сільським головою вирішують невідкладні питання. Низький уклін Вам до землі, дорогі ветерани, дідусі, бабусі та велика подяка за розбудову нашого села Варварівки, за все, що Ви зробили для своїх нащадків.

Бібліотека – чудо, бібліотека – клас, вона завжди чекає нас

Навчають нас читати.
Наш розум розвивають,
І не дають скучати»,
«Яких професій лиш нема!
Художник, вчитель, лікар і аптекар,
Та все ж найкраща це моя
Я – бібліотекар!

   До Всеукраїнського дня бібліотек у бібліотеці  був організований літературний каламбур «Бібліотека – чудо, бібліотека – клас, вона завжди чекає нас». Ідучи до бібліотеки через парк діти милувалися неймовірними краєвидами, слухали шелест осіннього листя.

   Цього дня до бібліотеки завітали маленькі читайлики дошкільного підрозділу Варварівського НВК. Бібліотекар Т. Вус розповіла багато цікавого про бібліотеку. Бібліотека – мудрість всіх віків, хранителька добра! Це дім, де живуть книги. Юні друзі прийшли до бібліотеки із святковими вітаннями. На стільчику бажань діти читали вірші про книги і бібліотеку.

   Свято пройшло весело, цікаво,  пізнавально та креативно. Присутні отримали солодощі, а ще позитивні емоції та побажали  бібліотекарю: щастя, професійних злетів, родинного затишку, шани і поваги користувачів. Хай наших берегинь мудрості оминають життєві невдачі та не згасає в очах творчий вогонь, - такими словами звернулася вихователь Марина Іванівна Сидорук, помічники вихователя – Вікторія Сергіївна Бобрицька та Марина Миколаївна Долженкова.

  Бібліотекар завжди чекає своїх юних користувачів, двері бібліотеки для всіх гостинно відчинені. Всіх шанувальників її Величності Книги вітаємо з Всеукраїнським днем бібліотек! Нехай спілкування з книгою в стінах бібліотеки завжди залишається для Вас святом, адже саме вона є невичерпним джерелом натхнення, розвитку та ідей! Нехай любов до бібліотеки завжди залишається для вас провідною зорею на шляху до знань!

Бібліотека – це єднання
Різних поколінь у плині часу,
Це духовні справдішні надбання,
Що народ цінує, як окрасу,

Як багатство, що збирать нелегко,
Що йому кінця нема й не буде.
Тож – ідімо всі в бібліотеку
По знання і віще слово, люди!

Мудрістю збагачуйтесь щоденно,
Відкривайте світ незнаний, діти!
Вчіться із бажанням і натхненно,
Книги бережіте і любіте!

І вагомі, наче колос в зернах, 

Хай рядки не стомляться чекати! 

Ніна Шмурікова

Осінній затишок з книгою

Так для сонечка осінь убралася,

мов цариця у свято врочистеє,

все, що є на сім світі найкращого,

все зібрала на пишний убір.

Леся Українка

Краса природи завжди дивує, захоплює та чарує. А особливо осіння пора. В ній є щось таке, чого не можна виразити словами. Повсюдне диво: чарівні ліси, вбрані в золото і багрянець, луги із пожухлою травою, яскраве сонце на чистому синьому небі, вільний вітер, що гуляє просторами і знімає жовті листочки, гойдає їх в останньому польоті і бережно кладе на землю, спокій і тиша повсюди.

За вікном - золота осінь - наймальовничіша пора року! І небо ще не змарніло, хоч трохи і полиняло, але в ясні дні радує блакиттю, яскравістю сонця, чистотою повітря, ранковою свіжістю. Багрянцем зайнялись уже ліси, спадає перше листя у саду. Осінь... Каштани падають на брук. Тук - тук, тук - тук... Снує в повітрі павутина бабиного літа.

Прийшла осінь і до бібліотеки, оселилася у нас, чарує своїми барвами, кличе до читання! Для  користувачів книгозбірні бібліотекар підготувала цікаву та пізнавальну тематичну виставку «Осінній затишок з книгою», що створює затишну осінню атмосферу та манить у дивовижний світ книги.

Осінь винайшли для читання. Подумайте самі. Опале листя - це набір закладок, а дощ за вікном - кращий акомпанемент для читання улюбленої книги. Тому завітайте до нас, сідайте зручніше і читайте. Пам'ятайте, осінні книги - особливі, стиглі і соковиті.

Запрошуємо до бібліотеки!