четвер, 21 травня 2020 р.

Життя у вишиванці, а вишиванка – життя.



Варварівці  талановиті люди.  Я розпочну онлайн спогад про майстринь моєї малої батьківщини. Їх роботи зачаровують, від них неможливо відвести погляд. Вишивка, це унікальне мистецтво української нації. Для українця, є оберегом, містечком між поколіннями. Українська вишивка, своєрідний літопис життя. Їх вишивка, це витвір мистецтва, потрібно мати неабиякий талант, фантазію, винахідливість, щоб творити такі дива.
День вишиванки – свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу та об’єднати українців. Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом. Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів.



Щедра на таланти варварівська земля дає наснагу для творчості. Наша Варварівка завжди славилася своєю незрівнянною красою, як і сама природа та краєвиди, так і талановиті і працьовиті люди, серед них і користувач нашої бібліотеки Тамара  Родик, Тетяна Лугова, Лідія Зінченко, Алла Мотієнко, Раїса Калюжна, Марія Козиренко, Наталія Калюжна, Валентина Бакай, Ганна Бадікова. Сьогодні ми вас познайомимо з творчими роботами в онлайн спогадах.
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдуться в неї голка, нитка, час,
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.


Українська вишиванка – це національна святиня! Саме вишиванка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь. Це наш національний оберіг! Нехай це свято зітре кордони й об'єднує українців по всьому світу. Чудового настрою та різнобарвних вражень!
З Днем вишиванки!

А я іду по світу в вишиванці



Які ж ми гарні в нашій вишиванці!
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А ми ідем по світу в вишиванці.
Ми – українці! Й гордимося цим.
З метою збереження споконвічних народних традицій та носіння етнічного вишитого українського одягу, збереження українських цінностей та їх популяризації серед молоді та населення області та держави загалом Варварівська СБФ Карлівської ЦБС провела флешмоб «Я люблю вишиванку». 
Щорічно у третій четвер травня українці та друзі України в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених розвитку української культури. За традицією в цей день всі охочі одягають самий пізнаваний елемент українського костюму – вишиванку. 
Взяти участь в флешмобі дуже просто. Для цього  запрошуємо користувачів бібліотеки  до 21 травня вдягни вишиванку та зроби фото. Помістити світлину в особисті повідомлення на моїй сторінці у фейсбуці. Щиро дякую батькам юних читайликів, вчителям Варварівського НВК Шейко В. С. та  Совину  С.С.
А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!




Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає,
Мов промінь сонця на світанку.
Коли вдягаю вишиванку,
Немов в любові признаюся
Своїй країні ніжно й палко.
Вдягну і Господу молюся

Вишиванки – наче райдуги світанки



День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу…
Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. Вишиванка – візитна картка України. Вона протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси. Вважалося, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Новонародженим дітям першу вишиванку шили матері або бабусі, читаючи молитви за здоров'я малюка. Дівчата шили вишиванки і до свого весілля – в якості приданого. Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції.


 19 травня до Дня вишиванки у Варварівській СБФ Карлівської ЦБС діє виставка-інсталяція «Вишиванки – наче райдуги світанки».


     Людмила Косаш демонструє рушник вишитий своїми руками. А бібліотекар Таміла Вус  тримає сімейну реліквію - рушник вишитий її донькою Оксаною Андрашко.

вівторок, 19 травня 2020 р.

18 травня



Пам’ятайте, настане час, багато різних установ ліквідується, а музей ніколи. Музеї існуватимуть вічно, бо вони показуватимуть майбутнім поколінням, 
чим людство в своїй творчості було й чим стало. 
Д. І. Яворницький.
 Щорічно, починаючи з 1977 року світова музейна спільнота 18 травня відзначає Міжнародний день музеїв, нагадуючи, що музеї є важливим інструментом культурного обміну, збагачення культурної спадщини, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми.
Для всіх нас цей день – ще один чудовий привід висловити щиру повагу до професіоналізму музейних працівників, чия робота лежить на стику минулого і сьогодення, тим самим визначаючи майбутнє. У цей важливий день працівники бібліотеки  щиро вітають Варварівський народний історичний музей на чолі з директором Вірою Олексіївною Бегмат з Міжнародним днем музеїв! Музей – окремий світ, наповнений таїнством історії, і Ви вмієте розділяти ці таємниці з любителями культури. Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, добра і нових професійних та життєвих успіхів. 
Варварівський народний історичний музей відкритий 14 жовтня 1961 року в приміщені сільської хати-читальні. У 1970 році музею було присвоєно звання «народний», яке постійно підтверджується. З 2009 року музей очолює вчитель-пенсіонер, нинішній директор, невтомний ентузіаст своєї справи Бегмат В.О. На сьогодні музейна колекція налічує понад 3 500 експонатів. Серед них є чимало унікальних.
Оберегом пам’яті про особливості побуту, культури і здобутки жителів Варварівки є місцевий музей, який очолює Віра Бегмат.
А тепер запрошуємо всіх побувати у Варварівському народному історичному музеї. Цей музей відкритий в 1961 році. З 1970 р. він має звання народного. Експозиція музею налічує 3750 експонатів, які розповідають про життя села IX - XX століть. Експонати розташовані в 5 кімнатах, і поділені на 14 відділів по яких проводяться 30  тематичних екскурсій. Площа музею становить 268 кв.м.
У першому залі представлені експонати, що розповідають про розвиток освіти у Варварівці. У другому - відвідувачі зможуть ознайомитися з культурним відпочинком сільських трудівників, тут же розміщені музичні інструменти, патефони, приймачі, радіоли, магнітофони, а також вишиті нашими односельчанами картини.
Третій зал нагадує нам кімнату сільської хати, він так і називається «Світлиця». Її інтер'єр облаштовано так, щоб відвідувачі побачили, як жили колись селяни. Експозиція цієї кімнати складається з унікального 19 століття ручної роботи прикрашеного різьбленням столу, покритого витканою ще до революції скатертиною прикрашеною орнаментом з двоголових орлів. На столі 20 літровий початку 20 століття самовар. У божниці знаходиться Євангеліє 1910р. Поруч стоїть скриня заповнена нехитрим хазяйським скарбом, біля стінки довоєнний (1941-45 рр.) сервант, залізне ліжко і піч з усім необхідним начинням. А скільки тут всякого домашнього посуду: макітри, глечики і навіть самогонний апарат.

пʼятниця, 15 травня 2020 р.

Без сім’ї і свого роду – немає нації народу



«Де згода в сімействі,
Де мир, а не війна,
Щасливі ті люди, блаженна сторона,
Їх Бог благословляє, добро їм посилає
І з ними вік живе!»
(Г.Сковорода).
Рід, родовід, родина, рідня…Слова одного кореня, які в Україні споконвіку вважаються святими. Духовна культура нашого народу, звичаї і традиції,суспільна мораль завжди шанобливо ставляться до цих слів, цих понять. Справжня цінність у житті — це рідні та близькі люди. Родина, мов тиха гавань, невтомно чекає свій човен з далеких плавань. А він несе до неї всі радощі надії і тривоги.
Вітаємо з Днем сім'ї та бажаємо взаєморозуміння, щастя, райдужних планів і безлічі цікавих занять. Нехай сім'я завжди буде міцною скелею, захистом від негараздів і розрадою в біді. Любові, краси, здоров’я, світлого майбутнього, достатку і спільного розвитку!
Найдорожче, що є в житті – це сім’я! Спочатку та, в якій народжуєшся, а потім, яку створюєш. Переконані, що в кожного є свої уявлення про те, якою повинна бути ідеальна сім’я. Однак, межі для досконалості просто не існує. Адже, коли в сім'ї панує любов, довіра, повага, розуміння, турбота, комфорт – це надзвичайно важливо. Щоб не трапилось, рідні люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду, розуміють з півслова. Тож бережіть сімейний вогник, своїх рідних, цінуйте та дякуйте за кожну хвилину,
Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід.
Любий друже! У День сім'ї ми бажаємо тобі домашнього затишку і тепла, нехай сімейне вогнище сяє іскорками радості та доброти. Рум'яних пирогів на столі, ніжних обіймів рідних, ласкавих слів і красивих вчинків. Нехай вірність, любов і взаєморозуміння супроводжують твою сім'ю ще довгі роки, а сімейний фотоальбом без кінця наповнюється кадрами щасливих миттєвостей!
То ж свято – це чудовий привід провести час разом, відклавши всі свої справи і проблеми. Бо хто ще так щиро розділить радість у моменти щастя, як не близькі та кохані. Хоч зараз гаряча пора в полі, на городах, але час для читання завжди знаходиться. Не даром говорять: "Родина читає - Україна процвітає!". 
Маючи немалий досвід, працюючи бібліотекарем, я впевнено можу сказати: «Читають батьки – будуть читати і діти». Для наших читаючих сімей ми підготували онлайн спогад: «Без сім’ї і свого роду – немає нації народу».





Ми впевнені, читаючих сімей в нас буде ще більше!
Родина - це таке маленьке слово,
А скільки ж в ньому сенсу, доброти.
Це - мами перша колискова,
Це - батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще
За рідних й дорогих людей?
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.

вівторок, 12 травня 2020 р.

Малюю Перемогу



   До 9 травня 2020 року бібліотека запросила  юних користувачів взяти участь у інтернет-акції «Малюю Перемогу». Свої малюнки на дану тематику надіслали активні користувачі сільської бібліотеки, сестри, учениці 5 класу та учениця 10 класу Варварівського НВК, лауреати обласних і всеукраїнських конкурсів малюнків Анастасія і Олександра Ляшук, учень 1 класу Варварівського НВК – Коля Доля, брат і сестра, учениця 3 класу Наталія Здор та учень 8 класу Валерій Здор, брат і сестра Артем і Віка Турлові – учні 3 і 4 класів. 
    Щиро дякую за активну участь у інтернет-акції «Малюю Перемогу».

пʼятниця, 8 травня 2020 р.

Пам'ять у наших серцях назавжди


Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. 75 років минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат на українських землях, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів українців. Та пам’ять про ті жахливі події залишається назавжди. Подвиг героїв – переможців у цій жахливій війні непідвладний часу,як й наша щира та безмежна вдячність нашим землякам, які виявили нездоланну мужність та незламність духу в боях за рідну землю.
Ми не маємо права забувати тих, хто поліг на фронтах Другої Світової війни, хто загинув від тортур у нацистській неволі та намагався вижити і боротися на окупованій землі, хто здобував Велику Перемогу. Серед них і наші воїни-земляки.  Ці дні – особливі для кожного з нас. Вони позначені гіркотою незліченних втрат. Кожна сім’я в нашому селі зберігає пам’ять про своїх дідів – прадідів, які дивляться на нас із старих фронтових фотографій. Саме з цієї сімейної маленької пам’яті  складається наша велика справжня історія.



 Сьогодні зібралися на цьому святому місці, (дотримуючись всіх правил карантину) аби віддати данину пам’яті, був запалений вічний вогонь, до підніжжя пам’ятника лягли траурні гірлянди, весняні квіти і кошик з квітами, які від громади села поставили сільський голова Олександр Родик та голова ради ветеранів, директор Варварівського народного історичного музею Віра  Бегмат, яка прочитала вірш-пам'ять.


            Усіх, хто, захищаючи рідну країну, домівку, поклав на вівтар перемоги життя, вшанували хвилиною мовчання.
Учасникам Другої світової війни, які проживають в селі Варварівка:
Горбатко Іван Данилович,
Гонтар Василь Федосійович,
Зінченко Ніна Миколаївна,
Харкіна Лідія Якимівна,
Маслова Марія Василівна,
Симоненко Олександра Леонтіївна, будуть вручені подарунки від ПСП «Орач».
Ми щиро вітаємо ветеранів Варварівськоїї громади з цим визначним днем!
Ми знову прийдемо  до вічного вогню,
Рокам  ніколи пам’яті  не стерти
Про тих, хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню…
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує  їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра!
    Просимо жителів нашої громади вшанувати пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв Другої світової, запаливши 8 травня о 21:00 годині Свічу Пам’яті залишаючись вдома.
Пам’ятаємо! Перемагаємо!

четвер, 7 травня 2020 р.

В серцях і книгах – пам'ять про війну



    Цього року виповнюється 75 років історичної Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні. 8 травня -День пам’яті та примирення та 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні мають бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом.
   Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Ця дата залишиться найвеличнішим спомином у серці кожного громадянина України. Наші пам'ять і совість велять нам не залишати поза увагою братських могил і пам’ятників на місцях колишніх концтаборів, ветеранів війни, солдатських вдів та «дітей війни». Наш святий обов’язок вшанувати пам'ять загиблих, віддати належне живим учасникам і свідкам війни.


    Надійним носієм пам’яті у всі часи була і залишається  книга. Ми хочемо познайомити вас з книжковою виставкою «Подвигу – пам'ять, подвигу – слава», на якій представлені документи розкривають історичну правду про переможні та трагічні дні війни, змальовують образи учасників воєнних подій. Це нагадування про  велич народного подвигу, про нездоланну стійкість, мужність і волю людей. Книги про війну – це теж пам’ятник героям війни, відомим і невідомим її солдатам, це пам'ять про світлі подвиги і трагічні жертви. Нехай війну пізнають діти лише із спогадів сивочолих ветеранів, а ріка пам’яті не обімліє у віках. 

Тих днів не стерти з пам’яті людської



Весна іде, і переможним кроком 
В тюльпановому вічному вогні 
Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 
Несе нащадкам спогади свої.
     Бібліотека спільно з народним історичним музеєм села організували і провели акцію «Фотографія тобі розкаже». До акції долучилися родини: Притики Надії Андріївни, Родик Тамари Федорівни, Бондаренко Зої Назарівни та ін.. На нас з світлин дивляться ветерани Другої світової війни: Герой Радянського Союзу – Родинка Сергій Лаврентійович, учасники бойових дій – Родик Федір Васильович, Недяк Андрій Полікарпович, Домашенко Назар Андрійович, Заплава Іван Мифодійович, Тичко Едуард Вікентійович; ветерани, які працювали в тилу, перебували у нацистських концтаборах.



Ми щиро вдячні за надані фотоматеріали.
Нам не забути днів війни…
У нашій пам'яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.
Свято Перемоги – особливе свято – величне, вистраждане…

Минають десятиліття… народжуються і виростають нові покоління. Але в пам'яті народній ніколи не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі. Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас зі старих фотографій, сумних похоронок, листів з фронту,  які зберігають діти, онуки і правнуки. Ми всі повинні знати історію свого села чи міста, родини, завжди пам’ятати про ту землю, на якій народилися. Народ, позбавлений пам’яті, позбавлений своєї історії, не може існувати й розвиватися.
 Війна... Вона нікого не залишає байдужим. Це - біль, горе, страждання. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Дорога ціна, заплачена українським народом за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни.  Не щезне з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над нацизмом. Вона увірвалась у дитинство і юність наших бабусь і дідів, прадідів і прабабусь, мов чорний смерч. Підпалила нашу квітучу землю, палала ненька-Україна.    Війна… Це страшне лихо, яке  увійшло в кожен дім, сім’ю. Війна розбила сім’ї, розділила закоханих, забрала батьків і матерів у дітей. 
 Час спливає невпинно і безжалісно. З кожним роком, з кожним днем все менше серед нас ветеранів Другої світової війни. Але є ті люди, які мають право розповісти про війну від імені всіх солдат, що здобули Перемогу, від імені тих, що дійшли і не дійшли до неї, нагороджених і ненагороджених, живих і мертвих.  Рідна земле! Пам’яттю людською ми збережемо героїчний подвиг твій. Так писав у своєму вірші наш односельчанин В. Капустян.
Не буває біди, щоб прийшла назавжди,
Хоч у серці й лишають вічні сліди.
Наче слід від свинцю, наче рани бійця,
Ми несем у душі ці сліди до кінця,
І ніщо у душі тих слідів не стирає,
А це значить, що пам'ять у нас не вмирає.
Полягли наші пращури в роки війни,
Та від нелюдів світ захистили вони.
І без них виросли їх дочки й сини,
Вже й онуки і правнуки в них підросли.
На стіні фотокартка, як пам'ять жива,
Тож згадаємо з вдячністю їх імена.

   Бабенко Григорій Маркович, житель села Варварівка, останній  учасник бойових дій, який помер у 2015 році.