Чорне крило Чорнобиля

Ніхто не знав,що в ту квітневу ніч
відкриє "мирний атом" нам обличчя.
Все спалахнуло тисячами свіч,
а люди постаріли на сторіччя.
Прощались зболено в останній раз з усім.
Дивилися крізь сльози, смуток, подив
на небо, вулиці і рідний дім...
А над усім стояв гіркий Чорнобиль.
М. Троян

Чорнобиль - не має минулого часу. Чорнобиль… Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні є символом горя, страждань, розорених людських осель. А 34 років тому, це було прекрасне українське містечко, як і сотні інших. Навесні все потопало в яблуневому цвіті, а влітку тут любили відпочивати кияни: збирати в лісах гриби і ягоди. Це було місто – сад .

26 квітня – дата, яка стала для всіх поколінь українців «чорною». Чорною плямою стала на нашій планеті Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія на атомній електростанції 20 століття. Чорнобиль - мука і трагедія, подвиг і безсилля, пам'ять і наш нестерпний біль. Цей біль відгукнувся в серці мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як атомна енергія, що вийшла з-під контролю. Минули роки, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він буде завжди об’єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Уже давно віддзвеніли чорнобильські дзвони, але ми завжди пам’ятатимемо тих, хто пішов у вогонь!

Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

Чорнобиль – рана незагойна.

Чорнобиль – втрата і біда.

Мені болить не перестане

Його історія гірка.

Чорнобиль – це наша пам’ять,  наш біль, відлуння якого стихне ще не скоро. Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті, хто свідомо віддав своє життя і здоров’я, виконавши синівський обов’язок перед рідною землею та народом.

Довгий час влада не розголошувала масштаби аварії, та коли стало зрозуміло, що подолати її нелегко, було кинуто всі сили для її ліквідації. Не стояли осторонь цього лиха і жителі нашого села, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Сьогодні ми друкуємо матеріал з архіву бібліотеки.

Односельці-ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС

Надтока Петро Петрович

04.04.1958 року народження

Дезинфікація Полісся і 12 виїздів на станцію ЧАЕС, робітник

Перебував з 27.07.1986 по 01.09.1986 р.

Ляпота Леонід Анатолійович

24.01.1965 року народження

Ліквідатор, проводив ремонтні роботи, робітник

Київська обл., Іванівський р-н с. Оране

Перебував на ліквідації наслідків аварії з 04.06 1986 по 16.07.1986.

                                                    

Кукура Микола Павлович

Водій, перевозив людей у зону Чорнобильської АЕС

Білорусія, Гомельська обл.

Брагінський р-н.

Перебував з 25.06.1986 по 29.07.1986 р.

Народився 7 вересня 1965 року в селі Варварівка Карлівського району, Полтавської області в сім’ї колгоспників.

 З 1972 по 1982 роки навчався у Варварівській середній школі. Після закінчення школи працював трактористом у колгоспі «Дружба». З 1 жовтня  1982 року по 25 січня 1983 року навчався у школі ДОСААФ міста Карлівка, отримав посвідчення  водія. З лютого 1983 року був призваний на строкову службу до лав Радянської армії. Службу проходи в Середньоазіатському прикордонному окрузі в 68 Тахта-Базоретому прикордонному загоні. 4 січня 1986року -  демобілізувався.

З 16 березня 1986 року став працювати водієм у цукросовхозі «Халтурино». 25 червня 1986 року  призвали  військовим комісаріатом. Військова частина 61511, Лубенська, Чапаєвська дивізія для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де знаходився по 28 липня 1986року.  Мешкав у Гомельській області, Брогіщий район, село Совіщи, де була розташована військова частина 61511. Працював водієм у тридцяти кілометровій зоні. Перевозив військовослужбовців у місто Прип’ять та ліквідаторів, які ставили загорожу тридцяти кілометрової зони. Після повернення працював водієм в цукросовхозі  «Халтурино» до 1993 року. 3 вересня 1993 року перейшов працювати в колгосп «Дружба» бригадиром тракторної бригади №3.  Після розпаду колгоспу в 2002 році став працювати водієм в ПСП «Орач», де й працює в даний час. Він – інвалід ІІІ групи.

Новіков Петро Григорович

12.04.1956 року народження

Їздив на об’єкти  Чорнобильської АЕС, заміряв дози радіації

Перебував у зоні Чорнобильської АЕС

З 27.07 1986 по 01.09.1986 р.

Якшин Олексій Михайлович

Народився 27.02.1957 року с. Піщане, Івнянський район, Білгородська область. Закінчив 8 класів Піщанської восьмирічки. Вчився у технікумі механізації сільського господарства  м. Краснограду, Харківської області. Після закінчення  технікуму служив в авіаційних військах, де був командиром відділення у званні сержанта. У 1976 році приїхав у Варварівку і працював головним електриком колгоспу «Дружба». Працював комбайнером, шофером і акумуляторщиком. У 1986 році 8 серпня забрали на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, де пробув до 15 листопада 1986 році.

   На ліквідації був старшиною роти, будували намети, плаци, палатки для солдат. Олексій Михайлович Якшин під час зустрічі з юними  користувачами сільської бібліотеки.

Зінченко Микола Васильович

Ремонт засобів хімічного захисту, дозиметричних приборів

Перебував з 25.06.1986  по 26.09.1986 р.

Народився  8 червня 1964 року в селі Чистопілля, АР Крим. З 1971 до 1981 року навчався у Варварівській середній школі. З 1982 по 1984 рік служив у лавах Радянській армії. У 1985 році  здобув професію токаря. Працював токарем у колгоспі «Дружба» до 1998 року. З 25 червня по 26 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у складі військової частини 22457. Одружений має двох доньок та онуків.

Жителі нашого села мають можливість детально ознайомитися з інформацією про внесок наших земляків у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії на блозі Варварівської сільської бібліотеки.  Скільки б не минуло часу, з чиїх би вуст не злітали слова про наслідки чорнобильської катастрофи, але вони були, є і залишаються сурмінням третього Ангела. Це трагічне сурміння й падіння зірки Полин ось уже тридцять чотири роки з трепетним страхом слухає весь світ. Бо Чорнобиль не зник, не стлів, не розвіявся. Наш земний уклін, наша довічна вдячність всім тим, хто, ризикуючи життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії.

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташинку, і звірину, й людину.

Хай журавлі пролітають над селами

І гніздяться там назавжди.

Хай не повториться горе Чорнобиля -

Лихо людської біди.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони, що лунають за тими, кого вже немає, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Це єдине, що ми можемо віддати героям, які захищали рідну землю. Ці люди, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України, серед них і наші односельчани.

Доля майстра

Аби Анатолій Григорович Михайленко був нині серед нас, то в ці  квітневі дні, а саме 22 числа, ми вітали б журналіста, письменника, нашого земляка з 81-річчям… Скільки б ще гарних, корисних справ міг зробити цей чоловік, скільки добра сотворити, якби не наздогнала його чорнобильська біда  7 червня 2007 року, не перервала його життєвий шлях і оте його бентежне малювання словом. До дня народження в бібліотеці була організована книжкова виставка: «Крила дав йому рідний край».

 Користувачі Варварівської СБФ Карлівської ЦБС активно взяли участь у челленджі, зробивши фото чи відео з книгою письменника-прозаїка, публіциста, заслуженого журналіста України, лауреата республіканської журналістської премії, які прочитали і радили прочитати іншим або прочитали вірші про нашого земляка Анатолія Григоровича Михайленка.

Живе Анатолій Григорович  в пам’яті тих, хто його знав, хто доторкнувся до його творчості. Живе у творах, які продовжують  виходити з друку й після його відходу у вічність. Живе у пам’яті учнів та вчителів школи, користувачів нашої бібліотеки, які мали щастя зустрічатися з ним, спілкуватися, бо Анатолій Григорович ніколи не забував, якого він роду – племені - частенько навідувався до земляків, не обминав рідну школу, дарував свої книги, знаходив час для листування, організовував зустрічі з дитячими письменниками  В. Нестайком, А. Костецьким.

Усе вмістив в друковані рядочки,

Усе віддав – нічого не лишив!

Лише автограф скромний у куточку,

І добрий спогад – «ГІДНО ВІН ПРОЖИВ!»

Світла Вам пам'ять, Анатолію Григоровичу!

Крила дав йому рідний край

Ви – книгою в нашім домі, ви – думкою у слушний час

Такі далекі і знайомі десь тут завжди посеред нас.

22 квітня Анатолію Григоровичу Михайленку виповнилося б 81 років. З нагоди роковин відомого земляка в бібліотеці була поповнена постійно діюча книжкова виставка: «Крила дав йому рідний край». Запрошуємо всіх користувачів бібліотеки після карантину відвідати бібліотеку і ознайомитися з новими матеріалами на виставці.

Варварівська СБФ Карлівської ЦБС запрошує всіх користувачів книгозбірні взяти участь у челленджі, зробити фото чи відео  з книгою письменника-прозаїка, публіциста, заслуженого журналіста України, лауреата республіканської журналістської премії, яку прочитав і радиш прочитати іншим чи можливо прочитати вірш про нашого земляка Анатолія Григоровича Михайленка. Фото і відео  надсилати у приватні повідомлення!!!

Живе Анатолій Григорович в пам’яті тих, хто його знав, хто доторкнувся до його творчості. Живе у творах, які продовжують виходити з друку й після його відходу у вічність. Живе у пам’яті учнів та вчителів школи, користувачів нашої бібліотеки, які мали щастя зустрічатися з ним, спілкуватися, бо Анатолій Григорович ніколи не забував, якого він роду - племені - частенько навідувався до земляків, не обминав рідну школу, дарував свої книги, знаходив час для листування, організовував зустрічі з дитячими письменниками В.Нестайком, А.Костецьким. Його справу продовжила дружина Людмила Андріївна та сестра Надія Григорівна, які не одноразово побували у Варварівському НВК, народному історичному музеї, у нашій та районній бібліотеках.

У фейсбуці щиро спілкуємося з донькою письменника Оксаною Михайленко-Гуцул, яка і стала упорядником книги батька Анатолія Михайленка: «Магія місячного затемнення», які були подаровані громаді села, бібліотекам, музею, школі.

P.S. Шановна Оксано Анатоліївно! Я читала, що товариш вашого тата, Вадим Дмитрович Крищенко   презентував вам свою нову книгу «Що на серце лягло», де вперше, окрім віршів є ще й проза. І серед новелл, спогадів, роздумів є й спогад про вашого тата Анатолія Михайленка, письменника і журналіста.

Я думаю, що цей спогад буде і в нашій бібліотеці з вашою допомогою. Запрошуємо і Вас взяти участь у челленджі.

Лишилось жити його слово, а він пішов…

… Схилились квіти…

Цвітуть каштани й липи знову,

Й приходить знову теплий квітень.

Світла Вам пам'ять, Анатолію Григоровичу!

#ВарварівськаСБФКарлівськоїЦБС#ЧимЗайнятисьНаКарантині

#дистанційнаробота

Книжкові іменини

У світі карантин панує,
Та ми не звикли нудьгувати.
Бібліотека пропонує
Всім про кращих читачів згадати.

Любі друзі, КНИЖКОВІ ІМЕНИНИ — свято для всіх поціновувачів  ДИТЯЧОЇ КНИГИ! Щороку 2 квітня, у день народження Ганса Крістіана Андерсена, одного з найулюбленіших казкарів для багатьох поколінь, у всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги.

З давніх-давен скарбницею духовного багатства, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга. А вчасно прочитана книга – величезна удача. Вона здатна змінити життя, бути кращим другом і наставником. Тож недарма в народі кажуть, що людина перестає мислити, коли перестає читати. Пам’ятки людської думки накопичувалися саме в бібліотеці упродовж багатьох століть.

Людина, яка любить і вміє читати, має розумних, добрих і вірних друзів. Ці друзі – книги!

Книги, книги, книги... Вони, ніби цілющі джерела життєвої снаги і духовного зростання людини, їм, книгам, як матері землі, низько вклоняються і благовіють перед ними за все добре і світле, що могли пізнати у світі.

Переможці Обласного конкурсу «Найкращий читач Полтавщини» в рамках Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія»

2008-2009 рр. Рець Володимир.

2010 р. Бегмат Світлана.

2011 р. Данець Богдана  (6 кл) і Бегмат Світлана(7 кл).

2012 р. Данець Богдана (7 кл) і  Ясковець  Юлія (6 кл).

2013 р. Урись Вікторія (6 кл.) та Ясковець Юлія (7 кл).

2014 р. Ковальчук Надія(6 кл)  і Урись Вікторія (7 кл).

2015 р. Роман Вус (6 кл) і Надійка Ковальчук (7кл).

2016 р. Козиренко Руслан (6 кл) і Вус Роман ( 7 кл).

2017 р. Білан Галина (6 кл) і Козиренко Руслан (7кл).

2018 р. Черняєв Ростислав (6 кл) і Білан Галина (7 кл).

2019 р.  Матаєва Аміна (7 кл) і Барабаш Катя (6 кл).

2020 р. Моторний Олександр (6 кл) і Барабаш Катя (7 кл).

Її величність Книга! Ніщо за своєю силою, вдачею не може порівнятися з книгою. В ній зібрана мудрість всього людства, яка передавалася з покоління в покоління і дійшла до наших днів. Книга – це вікно у світ. Книга розкриває перед дитиною навколишній світ, розповідає про нові явища в природі, вчить пізнавати життя.  #ДеньДитячоїКниги