Між
козарлюг-перчан – найстарший,
Але
не владні тут літа:
Хоч
вік і має патріарший –
Перо
вишнево розцвіта!
Епіграма
Абрама Костовецького
І щасливою, і нелегкою була літературна доля
Олександра Івановича Ковіньки, визначного старійшини української гумористики,
нашого земляка.
Ковінька (справжнє прізвище Ковінько)
Олександр Іванович народився 14 січня 1900 року в сім’ї хлібороба в селі Плоске
Решетилівського повіту на Полтавщині. Перш ніж стати визначним метром
української гумористики, йому, синові хлібороба, довелося в дитинстві
наймитувати, юнаком – воювати на фронтах громадянської війни, пройти через
кайзерський полон, пізнати тортури у білопольському таборі у Познані.
Друкуватися почав 1926 року – тоді з легкої
руки Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» було вміщено гумореску Олександра
Ковіньки «Містки та доріженьки». Виступав із фейлетонами та гуморесками в
місцевій і республіканській пресі,
зокрема в «Більшовику Полтавщини» ( нині – «Зоря Полтавщини»).
Успішну працю Ковіньки на ниві літератури
перервали сталінські репресії: письменника звинуватили у приналежності до
вигаданої контрреволюційної організації. На десять років його вислали до
виправно – трудових таборів спокутувати «провину». Після чого був удруге
заарештований і ув’язнений у таборі
поблизу Магадана. «Сатира вічно була гостра, гірка і солона. Сатира не
визнає ніякої патоки», - казав автор.
Олександра Ковіньку було визнано
невинним лише через 21 рік із часу
першого арешту. Олександр Іванович повернувся до рідної Полтави, був
відновлений у лавах Спілки письменників України, повністю поринув у літературну роботу. Його творчий доробок
поповнився збірками гумору та сатири, повістями. До останніх своїх днів
Олександр Іванович підтримував найтісніші зв’язки із «Зорею Полтавщини», бо в цій газеті, за
його словами, його «купали й сповивали» як журналіста і гумориста.
Помер Олександр Ковінька 25 липня 1985
року. На будинку в Полтаві, в якому жив видатний майстер сатири та гумору,
встановлено меморіальну дошку.
14 січня 2015 р. ми відзначали 115-ти річчя
від дня народження Олександра Ковіньки, чиї книжки так гарно розповідають про
Україну, про рідну Полтаву і Полтавщину. Сьогодні, відповідаючи на запитання про секрет успіху нев’янучої
довготривалої ковіньчиної гуморески, знаходимо
відповідь у самого автора: «Чесно кажу: слухав я і оте, слухав я і оце, а
писав, як мої душевні почуття веліли. Писав, додержуючись народної мудрості:
пиши та не бреши».
Не мав О.Ковінька високих нагород, окрім
премії імені Остапа Вишні, проте здобув найголовнішу – любов народу.
З нагоди 115 річниці від дня народження у
бібліотеці був організований перегляд літератури «Патріарх гумору».
Немає коментарів:
Дописати коментар