неділю, 27 вересня 2015 р.

В історію свою візьми нас, рідний краю

  Полтава – місто з багатовіковою історією. Скільки тяжких років  випало на її долю,скільки знаменних дат, пов’язаних із Полтавою, увійшло в історію країни! День міста – це день пам’яті тих, хто віддав своє життя заради світлого майбутнього прийдешніх поколінь. Ми, пам’ятаємо і цінуємо подвиг, який здійснили для нас герої – визволителі. Доземно вклоняємося нашим сивочолим ветеранам, безмежно завдячуючи їм за життя.
  Наш святий обов’язок – любити рідну землю, адже будь-яка праця дає бажані плоди лише тоді, коли робиш  усе щиросердно.
  Полтаву не можна не любити. Це величне та ошатне місто. Недарма його називають серцем і душею України. Полтава славиться своїми культурними та історичними пам’ятниками, які вже давно стали її особливостями. Найбільша чарівність її в тому, що тут почуваєшся затишно, комфортно. Всі полтавці бажають змін на краще.
  В бібліотеці біля книжкової  виставки «Полтавщина – край квітучої землі» був  проведений історичний репортаж «В історію свою візьми нас, рідний краю».




  До вашої уваги вірш користувача бібліотеки Аліни Нізгурової.
МОЄМУ ПОЛТАВСЬКОМУ КРАЮ
Купаюсь у квітах пахучих,
Збиваю ранкову росу.
Свою Полтавщину співучу
У серці дівочім несу.
Тут гнеться червона калина
І бродять вервечки беріз,
Літають пісні лебедині,
Співають і річка, і ліс.
І бються прибої пшениці
У білу хатину мою…
Я силу черпаю з криниці
В Полтавському милім краю.
Тут памяті свічка зоріє
У квітах осінніх ясних.
Не вмерли з померлими мрії,
Бо ми народилися з них.
Взяла я нескорену вдачу
З солдатських нестрачених мрій,
Щоб юність і чисту й гарячу
Віддати землі дорогій.
  Вереснева Карлівщина у ці дні відзначає чергову річницю визволення від нацистів. 72 роки віддаляють нас від тих вікопомних подій, але глибока вдячність воїнам–визволителям незгасним вічним вогнем продовжує горіти у наших серцях. Ми вклоняємося подвигу солдата, який став на захист миру, схиляємо голови перед великою жертовністю народу, котрий ціною в мільйони людських життів витримав випробування війною і з честю вийшов переможцем!
Визволяючи Карлівку, поклали голови у боях понад 200 воїнів. Більше 5 тисяч наших земляків не повернулися до рідних домівок. Про них нагадують братські могили, обеліски, меморіали і пам'ять наших сучасних поколінь.
  Ми горді від усвідомлення того, що  в боях із загарбниками брали участь сотні наших земляків-карлівчан. Наш край дав країні сім Героїв Радянського Союзу (С.Л. Родинка – уродженець нашого села), одного повного кавалера орденів Слави, багатьох орденоносців, чиї імена навічно вписані в історію району.
  В селі воювали – 780 чоловік, 412 – загинуло, 98 повернулися інвалідами, під час окупації загинув – 21 мирний житель. На кінець 1945 року учасники бойових дій отримали приблизно 386 нагород.
  Сьогодні як ніколи сумно і тривожно звучить для кожного українця слово війна. І пам'ять про тих, хто приніс на нашу землю мир, житиме у людських серцях вічно. На долю нашого народу випало неймовірне випробування, ми переживаємо найскладніші часи в історії незалежної України, і лише власною волею, патріотизмом, любов’ю до свого народу та своєї землі зможемо здолати агресора. А пам'ять про наших батьків і дідів, їхню непохитну мужність навіки оселилися в наших серцях.

суботу, 26 вересня 2015 р.

Партизанський рух в Україні 1941-1944 рр: погляд із сьогодення


  Партизанська боротьба в Україні, розпочинаючи з другої половини 1942 року, набуває все більш організованого і цілеспрямованого характеру, а в середині літа 1943 року фактично перетворюється в партизанський фронт в тилу вермахту. Проти окупантів уже діють не лише дрібні партизанські загони чисельністю від 5 до 30 осіб, а партизанські з’єднання, які нараховують від 500 до 2000 бійців і мають на озброєнні  гармати і міномети. Партизани здійснюють тисячокілометрові рейди по тилах ворога, дезорганізуючи його комунікації.
  Про те, як усе відбувалося в ті буремні часи, нагадують документи, що представлені в бібліотеці на перегляді  літератури «Партизанський рух в Україні 1941 – 1944 рр: погляд із сьогодення».
  Українці свято бережуть пам'ять про воїнів-визволителів, підпільників, партизанів. Про це наголосила бібліотекар в історичній хроніці «Партизанська моя Україна».



Вічна пам'ять загиблим і померлим, низький уклін тим, хто й сьогодні живе поруч з нами!
   

пʼятницю, 25 вересня 2015 р.

Ми за мир, за єдину Україну (До Міжнародного дня миру)


Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті,
Ми за те, щоб мир був на землі
                                                                                       Для усіх людей на цілім світі.
   Мир – це втілення в життя давньої мрії людства: побудувати безпечний і справедливий світ, навчитися жити в злагоді одне з одним. Міжнародний день миру відзначають з 1968 року. З давніх-давен символом миру вважали голуба.
  Щороку 21 вересня – у Міжнародний день миру – люди в усьому світі щоби знову й знову підтвердити цю думку, вшанувати пам'ять жертв непорозумінь і конфліктів, заявити про власну готовність присвятити себе якнайшвидшому втіленню в життя давньої мрії людства – жити в мирі. Справжній сенс цього дня: участь усіх людей світу в спільних роздумах про значення миру та його збереження.


  Як пройшов цей день у нашій бібліотеці? Він розпочався з хвилини мовчання – короткочасного мовчання всіх присутніх, як вираження скорботи та глибокої поваги до загиблих. Продовжився день годиною спілкування: «Ми за мир, за єдину Україну».


  При спілкуванні бібліотекар наголосила, що ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані  нації.  Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Цього дня поспілкувався з нами і учасник АТО Сергій Возний.


  «Пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні», - сказав Сергій Миколайович.
  Основи культури миру й толерантність – це  мир у серцях, у душах, в умах. Це терпимість, це любов до природи, до людей, які в майбутньому будуть із миром крокувати по світу.
Хай ніколи грім війни
Не тривожить світлі сни.
Хай цвіте земля свята –
мир несемо крізь літа.

Мир – священний заповіт,
Наших дум і меч, і щит.
Хай цвіте земля свята –
Мир несемо крізь літа.

середу, 9 вересня 2015 р.

Квіткові симфонії вишивок



Наша вишивка -  то пісня України,
Нашої священної землі.
В ній співають ранки солов’їні
 Квітом розквітаються гаї
  Вишивка – це один із найулюбленіших та найбільш поширених видів народного мистецтва.  Працею багатьох поколінь талановитих вишивальниць створена величезна кількість технік (гладь, хрестик), орнаментів, візерунків, композицій. Мотивами квітучої рослини з птахами, окантованої в’юнкою гілкою заповнювали біле полотно жінки. Серед них квіткові симфонії вишивок Марії Миколаївни Козиренко.
  Є рушники, де у нескінчений ланцюжок поєдналися ромби, квадрати, розетки, бо Марія Миколаївна приїхала до нашого села із Західної України.  Вже більше 20 років проживає у нашому селі. Тут виросли дві доньки–красуні, з відзнакою закінчили школу, були активними користувачами бібліотеки, завжди привчали до книги і меншого братика Руслана. Він у всьому не відстає від сестричок. Світлана та Лілія після закінчення вузу працюють в Полтаві. Вони завжди радіють маминим успіхам, а вона готує вишиті рушники, скатертини, які були і є одвічними оберегами.
  Запрошуємо відвідати виставку творчих робіт Марії Миколаївни Козиренко в бібліотеці.


  Краса лікує, сповнює енергії, в її атмосфері відновлюємо душевні й фізичні сили. Вона надихає: споглядаючи створене руками майстрині, самі почуваємося творчо. Як властивість усього гарного й прекрасного, вона змінює світ на краще.
  Вишиваючи ти усвідомлюєш, що ти українка – частина співочого, привітного, мужнього, талановитого народу, - сказала при спілкуванні зі мною  Марія Миколаївна.


  Прекрасне зближує людей і адресоване майстрині: «Поглянь, яка краса і коли  вона все це  встигає» - від всіх, хто завітав до бібліотеки і зупинився перед її виробами.
  Творчих успіхів, шановна Маріє Миколаївно, і всього самого найкращого Вам і всій Вашій родині.

Рушники, рушники...

Рушники, рушники. Полотняні у вишивках долі.
І на кожному з них відображена частка життя:
Народилась людина, іде по життєвому полю,
Завершила своє на землі світанкове буття.

В світ з`явилось дитя, і матусенька - ніжна лебідка,
Вишиває рушник, устеляючи квітами долю,
Простеляє дорогу у світле безхмарне майбутнє,
Білі нитки снуються по білому чистому полю.

Для доньки рушничок, хай краса не згасає ніколи,
Нехай долю дівочу завжди обмине злий язик,
Ну а "грайлик" - для сина, хай буде веселою доля.
Усі барви веселки матуся вкладає в рушник!

Син дорослим стає. Йому час вирушати у світ,
Проводжають дитину батьки у широку дорогу.
І дарують на згадку йому вишиваний рушник,
Щоби він повернувся до рідного знову порогу.

Ну а доня зросла і сама собі посаг готує:
(Бо виходити заміж пора і достигнув вже вік)
Для сватів рушники, рушники для домашнього вжитку,
Нареченому вишиє самий найкращий рушник!

Відгуляли весілля гучне, збудували оселю.
Знову братись до діла і кожен до цього вже звик.
Щоб добро і тепло у оселі новій не згасали,
Молодята на сволоці вішають новий рушник.
Втирачі для гостей (щоб гостинністю славилась хата)
В поле хліб загортать є окремий рушник,
Щоб сім`я була сита й багата.

Рушники, рушники... Полотняні у вишивках долі.
От уже і останній. Короткий до Вічності шлях...
Закінчилось життя... Домовину тихенько спускають
На міцних, доленосних, а також сумних рушниках.
Рушники, рушники... Вам немає кінця...
Покоління нові - і усе починають спочатку.

Знову мати і доня снують рушники.
Поруч юність і міць - син і татко.

Тих років не стерти з пам’яті людської


  2 вересня світ відзначав 70-ту річницю завершення Другої світової війни.  Друга світова війна - наймасштабніша  війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 р. і тривала 2194 дні до 2 вересня 1945 р., коли на борту лінкора "Міссурі" підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Друга світова війна значно вплинула на долю людства. В ній брала участь 61 країна. Воєнні дії відбувалися на територія 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн.осіб у всому світі. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн.осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн. З цієї події в бібліотеці оформлено перегляд літератури "Тих років не стерти з пам`яті людської", де представлено матеріали, які відображають періоди наймасштабнішої війни в історії людства. А також книги українських письменників, які  розкривають події та наслідки війни.

  
 Наші діди і прадіди  боролися за те, щоб ніхто й ніколи не посягав на волю і землю будь-якого народу. Сьогодні ми вклоняємося тим, хто переміг нацизм. Вклоняємось і нинішнім захисникам Батьківщини. Для всіх народів, які брали участь у Другій світовій війні, це дата, яку шанують усі покоління.

День знань - особливе свято!


   Це день, що дає можливість дорослим повернутися у свої золоті роки, а учням і студентам - до своєї другої домівки - у школи та вузи. Наша бібліотека вітає користувачів з Днем знань, який відкриває світ пізнання,  просвіти, науки.
  Закінчилася велика літня перерва… Пролунав перший дзвоник нового навчального року. 1 вересня – свято, з якого  починається дорога в майбутнє в кожного з нас. Уперше  в Україні за парти сіли понад 13 800 першокласників, які розпочали захоплюючу мандрівку до Країни Знань. На першу лінійку малят повели, взявши за руки, найстарші учні, котрі десять років тому були такими ж новачками, а тепер починають нелегкий останній шкільний рік.  Щороку бібліотека  святкує його разом із своїми користувачами.
  Цього дня бібліотекар на запрошення побувала в школі. В бесіді: «Україна – єдина країна» ознайомила школярів з літературою про Україну, видатних українців. Митців і науковців, волонтерів і композиторів, письменників та акторів – завдяки їм кожен із нас з гордістю може сказати: Я – Українець. Лейтмотивом стали слова відомого українського поета, літературознавця Івана Світличного, який казав:
«Вітчизна – це не хтось і десь,
Я – теж Вітчизна».








В нас в гостях – культпрацівники району


  Цього сонячного дня Варварівка приймала гостей. Культпрацівники району на чолі з начальником відділу культури  та туризму  РДА Тетяною Обифіст провели спільне виїзне засідання, яке розпочалося в народному історичному музеї. Цікаву екскурсію підготувала  директор – Віра Бегмат, за яку їй щиро всі дякували.
  Клубні працівники продовжили семінар в будинку культури, а бібліотекарі - на базі нашої бібліотеки. Роботу семінару-практикуму розпочала директор Карлівської ЦБС Наталія Мусієнко. Вона вручила подяки найактивнішим користувачам бібліотеки та учасникам проекту «Бібліотека і творчість» - Миколі П’ятенку та Анатолію Погорілому, а також Ані Ткаченко, як кращому читачеві  літа – 2015.





  Тема зібрання «Сучасна українська література». До уваги присутніх були організовані книжкові виставки: «Українська книга сьогодні» та для дітей: «На п’єдесталі українська книга».
  Бібліотекар розпочала виступ словами Ади Роговцевої: «Той, хто читає, з  Богом розмовляє, без книжки неможливо жити, а особливо без української. Це робота не тільки розуму, а й душі».



  Щодо українських сучасних письменників, то прихильність серед користувачів нашої бібліотеки вдалося завоювати Ліні Костенко, Марії Матіос, Оксані Забужко, Ірен Роздобудько, Юрію Андруховичу, Ірені Карпі, Люко Дашвар. Дитячих – Всеволоду Нестайку, Валерію Герланецю, Ользі Бусенко та інші.
  Читання сучасної української  художньої літератури збагачує нас новими почуттями та емоціями, допомагає краще пізнати світ і розширити кругозір. Кожна книга – це подія, це завжди таємниця і знайомство, здатне принести ні з чим незрівняне задоволення. Сучасні книги – цікаві, красиві та привабливі.


  Спілкування було активним та плідним. Бібліотекарі рекомендують користувачам прочитати сучасні українські книги, навчають їх отримувати задоволення від прочитаного.

пʼятницю, 4 вересня 2015 р.

Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею! З Днем Незалежності!

  Лине пісня незабутня,
Горда, величава
В ній - надія на майбутнє,
України слава!
   У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності в символ свободи та праці. Довгий шлях був пройдений українським народом до своєї незалежності — історичні вторгнення і війни, боротьба з панами і окупантами, довгі роки радянського режиму, який не бачив в Україні незалежну і повноправну державу.
  У наші дні, коли День Незалежності набув справжнє значення і став правдивим святом для всіх патріотів України, благородні воїни знову захищають суверенітет і незалежність рідної землі, відстоюючи її територіальну цілісність і доводячи всьому світу свою незламність.
 Нам із вами судилося стати учасниками творення новітньої української історії, втілювати у реальність одвічну мрію нашого народу. Це велика честь і велика відповідальність перед собою, своїми співвітчизниками і прийдешніми  поколіннями. Бо саме від кожного з нас залежить, якою бути нашій державі, як житимуть наші діти, онуки й правнуки. Так, перші кроки справжньої незалежності – непрості, але любов до Батьківщини і віра в себе додадуть сили сил у боротьбі й допоможуть нам стати по-справжньому демократичною і процвітаючою країною!
  До уваги відвідувачів та користувачів бібліотеки представлена книжкова виставка  «З Україною в серці», вона виховує почуття патріотизму та любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до подій, які відбуваються в Україні.
Прийшла в нашу хату  тривожна година,
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все мусим зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
Вже час позбуватись солодких ілюзій,
Прийшла до нас правди оголена мить!
Тож викреслімо того з переліку друзів,
Хто словом кривим нашу волю ганьбить.
В ці дні хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Сприймаймо цей заклик як Божий наказ.
                                      Вадим Крищенко



  Цього дня у будинку культури відбулося свято «Це моя Україна, це моя Батьківщина». На якому сільський голова О.А.Родик побажав всім міцного здоровя, благополуччя і наснаги до плідної праці на благо українського народу! Нехай на нашу благословенну землю прийдуть довгоочікувані мир і злагода! Учасниками художньої самодіяльності був даний тематичний концерт (директор Наталія  Полежаєва).