пʼятницю, 27 листопада 2015 р.

Як багато потрібно знати, щоб щасливими зростати


  З метою підвищення рівня правової обізнаності та забезпечення доступної інформації у бібліотеці організовано книжкову викладку літератури «Правова держава – Україна».


  При бесіді бібліотекаря з юними користувачами був зроблений головний висновок -  це те, що правові знання потрібні всім і завжди, в тому числі й у повсякденному житті. І завдання кожного – дотримуватись своїх прав і обов’язків, не порушуючи прав і законних інтересів оточуючих людей.

суботу, 21 листопада 2015 р.

Криниця національної гідності


А сотню вже зустріли небеса…
Летіти легко, хоч Майдан ридав…
І з кровю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопець в касці голубій,
І вчитель літній - сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Л. Максимлюк
     
  Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, і ми пишаємося, що живемо в ній. Україна – суверенна, незалежна та демократична держава.
Згідно з Указом Президента Петра Порошенка, 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи.
  День Гідності та Свободи – це день, коли Україна по-справжньому усвідомила важливість національної єдності. Події Революції Гідності, які змінили свідомість багатьох українців, ніколи не забути. Ми змогли продемонструвати усьому світові своє прагнення будувати вільну, демократичну, сильну європейську державу. Це – нелегкий шлях, але разом ми зможем його подолати.
  Минуло два роки з того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? В першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості  людини, виміром людськості та гідності. Такими словами бібліотекар спілкувалася з відвідувачами бібліотеки при проведенні години спілкування «Душу й тіло ми положим за нашу свободу».
  Під час заходу згадували про кривавий майдан у Києві, про всіх тих, хто не повернувся додому, народні віче і промови зі сцени, а особливо – ту незвичайну атмосферу надії і сподівання на краще майбутнє України…
  Кожен з нас віддав належне вшанування громадянському подвигу, вшанування патріотизму і мужності людей, які виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси та європейський вибір нашої держави.



вівторок, 17 листопада 2015 р.

Толерантність – це єдність у різноманітті



 16 листопада 2015 року  - Міжнародний день толерантності

  Найважчий і найпочесніший обов’язок на землі бути людиною. Людина – найвища цінність на Землі, творець усіх земних благ.
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя єдина,
Мука твоя єдина,
Очі твої – одні.
                                                В.Симоненко                                    
  До дня толерантності бібліотекою була проведена інформаційна година «Великий дар розуміння». Користувачі дізналися,  що на Генеральній конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року була прийнята Декларація принципів толерантності та визнана необхідність впровадження її у суспільство. Адже толерантність – це не тільки позитивний принцип, але і засіб підтримки миру, а також економічного і соціального прогресу всіх народів.
  Людська мудрість накопичувалася століттями, але саме її завжди бракує людям, щоб зробити світ щасливим. Ми маємо вчитися робити добро, незважаючи на важкі обставини сьогодення.
  Бібліотекар показала квітку толерантності,  кожна пелюстка якої символізувала ті позитивні якості, які мають бути притаманні усім людям.


  Учням було запропоновано розглянути різні життєві ситуації, а діти мали визначити як вони мають поводитись у різних умовах, не засуджуючи вчинки інших .
  Підсумком заходу стало написання на символічному «Серці доброти» побажання та компліменти своїм друзям.


  Бібліотекар цього дня розповіла учням, що тема толерантності, взаєморозуміння,  взаємовідносини між людьми, благородства висвітлена в багатьох  фольклорних творах, казках, переказах та в художній літературі.
  Толерантність – один із найнеобхідніших  принципів людського буття, то всім нам потрібно вчитися бути терпимими і доброзичливими. Отже, толерантність – це мова добрих справ і слів.


вівторок, 10 листопада 2015 р.

Рідна мова чиста, як роса


Далась мені наука непроста,
Де, кажуть мудрі, мова - це людина.
У мови є і серце, і уста,
І є ім`я красиве - Україна!
  Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою… За допомогою слова ми пізнаємо світ, відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики... Словесність - джерело, з якого починається струмок знань, що ширшає, набирає сили й розливається могутньою рікою.
  Нетлінним скарбом століть, що передається від покоління до покоління, об’єднує минуле й прийдешнє, є рідна мова. Свято української писемності та мови гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Як стверджує наш сучасник, відомий поет Дмитро Павличко, «…Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі».
  До дня української писемності у бібліотеці проведений літературний калейдоскоп «Пробудилась українська мова, відродились батькові слова».




  Бібліотекар розповіла про історію появи письма та перших друкованих книг, про Нестора Літописця, прочитала вірш:
Друзі! Летить невпинно час,
І сторінки історія все пише.
Можливо,  там згадають і про нас,
І кожний, впевнена, свій слід залишить.

Навчаючись, духовно ви зростіть.
Нехай лише на благо діє слово.
У памяті найкраще збережіть
І в серці – материнську рідну мову.

  Діти пригадували слова відомих людей про рідну українську мову, прислів’я та приказки та відгадували загадки.




  Щиро побажаємо всім нам любити та берегти свою рідну мову, дбайливо ставитися до головного багатства нашої культури.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам`ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.

понеділок, 9 листопада 2015 р.

Ще довго пам’яттю болітиме війна


Чудова осінь фарбувала долини
І веселкою переливалися ліси,
Коли у жовтні, в ту далеку пору
 Визволителі свободу принесли
  28 жовтня – 71-а річниця визволення України від нацистського поневолення. У ці дні український народ вшановує відвагу і жертовність тих, хто відстояв нашу священну землю в роки Другої світової війни. Плата за волю і свободу, прагнення жити у своїй країні виявилася величезною: мільйони полеглих на полях боїв, загиблих в окупації, концтаборах та на каторжних роботах, мільйони поранених та ненароджених, десятки тисяч перетворених на руїни міст і сіл.
  Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців, і завдяки наступальним операціям чотирьох Українських фронтів 28 жовтня було звільнено останнє місто України.
  У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний  внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війни. Тим, хто загинув, і тим, хто вижив у пеклі Другої світової, ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні.
  Демонструючи високий професіоналізм, патріотизм та відданість Україні, нинішні захисники Вітчизни, учасники антитерористичної операції, з гідністю продовжують героїчні традиції фронтовиків, захищаючи східні кордони нашої країни, її цілісність та свободу.
  Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно. І перш за все цю пам’ять збережуть книги. До Дня визволення України від нацистського поневолення був підготовлений перегляд літератури «Пам’ятати минуле заради майбутнього», на якому представлена література, яка розповідає про історію Другої світової війни, про найважливіші операції Червоної армії, про героїчний подвиг наших земляків, а також про боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу.


  Екскурс в минуле «Ще довго пам’яттю болітиме війна» здійснила Віра Бегмат в народному історичному музеї, де розповіла, як саме звільнялась Україна, які наступальні операції проходили. В рамках експозиції присутні детально познайомились зі стендом «Визволення України», поіменно згадали Героїв – визволителів, які визволяли наш край від німецьких окупантів.



Велет національного духу

(До 80-річчя від дня народження Бориса Олійника)


«Вірю в пам'ять і серце людське…»

  Нещодавно у бібліотеці відбувся вечір-портрет «Велет національного духу», на який запросили своїх користувачів -  шанувальників поезії. А присвячений він Борису Олійнику – Герою України, академіку НАН України, лауреату Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, інших українських та міжнародних премій, голові правління Українського фонду культури, та, перш за все – Поету. 22 жовтня  йому виповнилось 80 років.
  Борис Олійник - наш земляк, родом з Полтавської області. Він не раз згадує у творах і Полтавщину і рідну Зачепилівку, найдорожчим своїм людям присвячує вірші і поеми.
  Борис Олійник – майстер громадянської поезії, а його інтимна лірика чарувала й буде чарувати і зовсім юних, і позначених сивинами. А ще майстер слова  чи не єдиний у сучасній українській поезії автор, який створив не кілька віршів, циклів чи поем, а написав цілу книгу,  присвячену найдорожчій на світі людині – мамі, сивій ластівці.
  Вражає витонченість поетичної творчості Олійника. От хоч би й задушевне слово про матір:
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою – злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем,
На цілу планету, на всі покоління й віки.
  Філософські роздуми про непорушність зв’язку поколінь знайшли також своє відображення у збірці  «Коло», зокрема у таких рядках:
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минущий  - на віки.
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі…
Батьки і діти… Діти і батьки…
Нам нічого ділить на спільнім полі.


  На заході присутні дізналися, що Борис Ілліч – автор понад 40 книг поезії та публіцистики. Поезія українського автора перекладалася російською, італійською, чеською, словацькою, польською, румунською та іншими мовами.
  Борис Олійник 4 рази обирався народним депутатом України, дійсний член Національної академії наук України, кавалер орденів князя Ярослава Мудрого V та IV ступенів, ордена Миколи Чудотворця та ордена Нестора-Літописця I ступеня.
  Борис Ілліч продовжує трудитися для України, для її народу, тобто для нас із вами. За все це йому низький уклін та щира дяка.

понеділок, 2 листопада 2015 р.

Корифей сцени

(170 років від дня народження Івана Карпенка-Карого – українського драматурга, майстра комедійного жанру, актора)



  Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів — соціально-побутовою і соціально-психологічною драмою, соціальною комедією характерів, історичною драмою. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передати найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс вагомий вклад у розвиток українського театру. І як письменник, і як один з корифеїв сценічного мистецтва Іван Карпович Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого краю.
  У бібліотеці відбулося літературне інтернет-знайомство із творчістю співця душі народної -  Іваном Карпенком-Карим «Корифей сцени».



Ознайомлення поціновувачів прекрасного з творчими роботами Миколи П’ятенка в обласній бібліотеці для юнацтва ім. О.Гончара



  Витвори українських живописців були відомі у світі ще за часів козаччини. Яскраві фарби, сюжети з народного фольклору, потяг до казковості і таємничості свідчать про самобутність образотворчого мистецтва України. Враховуючи значний внесок художників до скарбниці національного мистецтва в Україні було встановлено нове свято - День художника, яке відзначається  щорічно у другу неділю жовтня згідно з указом президента (№ 1132/98) від 9 жовтня 1998р.
  Творчі досягнення художників свідчать про потужний потенціал народу, сприяють створенню позитивного іміджу України у світі. Дбайливо зберігаючи і розвиваючи традиції самобутньої національної художньої школи, ви стверджуєте вічні загальнолюдські цінності, приносите людям радість спілкування з прекрасним.
  Наша земля завжди була багата талановитими людьми, серед яких і велика когорта майстрів пензля, різця. До цього свята була приурочена виставка творчих робіт нашого земляка, місцевого художника Миколи Пятенка в обласній бібліотеці для юнацтва ім. О.Гончара.  Не одне серце поціновувачів прекрасного застукотіло частіше у передчутті цікавих вражень. Цьому переконалися всі присутні на виставці творчих робіт майстра.


  Почуття прекрасного, потреба у красі живуть в серці кожної людини з найдавніших часів. Митці створюють цю красу і служать їй. Завдяки подвижницькій натхненній праці Миколи П’ятенка здійснюється безперервний зв’язок поколінь. Його твори збагачують людську душу, виховують високі ідеали благородства, добра і злагоди.


  На відкриття виставки завітали земляки автора.



  На зустрічі Микола Павлович подарував Полтавському музею свою нову роботу, скульптуру В.Г.Короленка, адже саме це ім'я носить скарбниця історичної та культурної спадщини Полтавщини. 


  Працівники бібліотеки і гості щиро дякували майстру.


  Сьогодні на Вашу честь золотиться осінь і земля квітує останнім різнобарв'ям. Дозвольте й нам долучитися до цих щедрих віршувань та привітати вас із Днем художника! Нехай музи творчості й натхнення надовго оселяться у вашій  майстерні. Бажаємо Вам здоров'я і добробуту, миру та злагоди. Шановний Микола Павлович - творець  і майстер, яскрава, самобутня і багатопланова палітра ваших творів залучає мільйони людей до світу прекрасного.


  Виставка творчих робіт майстра відбулася напередодні його Дня народження. Ми щиро вітаємо Вас, Миколо Павловичу, з цим святом!
Нехай дороги стеляться крилато,
Будуть чисті, рівні як струна.
І добро не оминає хату,
Як не оминає світ весна.
Хай здоровя, радість і достаток,
Сиплються немов вишневий цвіт.
Хай доля малює з буднів свято,
І дарує Вам багато літ!

Моя Україна – колиска козацької волі

  

    14 жовтня – Покрова Пресвятої Богородиці. У цей день православні з вдячністю та вірою приймають заступництво і клопотання перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадують історичні події далекої візантійської епохи, звідки пішло коріння національного українського свята, шанованого славними українськими козаками, покровителькою яких вважається Богородиця.
  Цілком логічно, що, згідно з Указом Президента України, починаючи з нинішнього року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці відзначається також і День захисника України. І дійсно, українські козаки свого часу були справжніми захисниками рідного краю та свого народу. З нагоди свята у бібліотеці була організована книжкова виставка «Моя Україна – колиска козацької волі».


  У буремні роки Другої Світової війни рідну землю хоробро боронили та звільняли від фашистських окупантів наші діди і прадіди.
  Як писав Пророк нації Тарас Шевченко, «у своїй хаті – своя сила, і правда, і воля». Тож маємо обов’язково шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду. Це – справжнє свято мужності і самовідданості, свято лицарства і благородства, які притаманні справжнім захисникам України. Це – свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність і професіоналізм справі захисту нашої держави.
  Більшість чоловіків пройшли сувору школу армії, де стояли на сторожі миру і спокою країни. А сучасні українські козаки – наші хоробрі хлопці – вже півтора року відстоюють суверенітет та цілісність держави у зоні АТО на Донбасі. Серед них наші односельці – Сергій Возний, Максим Твьордишев, Володимир Білан, Микола Литовченко, Юрій Дрозд та Сергій Панасенко. Вони справжні захисники України, її гордість і надія.
  Цього дня до сільської ради в бібліотеку поспішали воїни-афганці. Секретар сільської ради Н. Мотієнко вручила відзнаки Президента України – пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану».
  Слово взяла голова Ради ветеранів, директор Варварівського народного історичного музею Віра Бегмат, яка побажала, щоб Пресвята Богородиця оберігала всіх своєю покровою, а також якнайміцнішого здоровя, миру, добробуту в родинах, сімейного затишку і злагоди.


  Бібліотекар проводячи історичний екскурс «Для козака понад усе: честь, слава і військова справа» говорила всім присутнім, учням 8-10 класів Варварівської ЗОШ, що головною перемогою українців і України, усіх її захисників стане відновлення цілісності країни та миру у ній.


  Хвилиною мовчання присутні вшанували всіх героїв, хто не повернувся до рідних домівок.


  До слова запросили воїнів-афганців М. Гуріна і В. Кобилко, які побажали майбутнім захисникам України добре навчатися, займатися спортом і мирного неба над головою.