середу, 30 жовтня 2013 р.

Україна – шлях до Європи
       Курс на європейську інтеграцію України та розвиток місцевого самоврядування відповідно до європейських стандартів є одними з головних пріоритетів державної політики України та знаходиться на контролі Президента України. Однією з невід’ємних складових цього курсу Президентом України встановлено щорічне проведення в Україні загальноєвропейської кампанії «Європейський тиждень місцевої демократії».
    Під час проведення Європейського тижня місцевої демократії в бібліотеці був організований перегляд літератури: « Україна – Європейська держава» з метою ознайомлення та розповсюдження інформації серед користувачів, щодо принципів та досягнення місцевої та регіональної демократії в Європі.


       Європа - це досвід багатьох віків, могутніх пластів цивілізації, це імена Гете, Байрона, Шекспіра, Ньютона, Паскаля…  Цей перелік безкінечний. І це також Європа Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Юрія Кондратюка, Бориса Патона, Василя Стуса і Ліни Костенко і ще багатьох-багатьох наших видатних особистостей.
      Україна – це Європа, і в Європі є місце для України та її громадян!
   Європейський тиждень місцевої демократії розпочався  на території Варварівської сільської ради Днем відкритих дверей, відбулася зустріч місцевих депутатів з громадськістю, у народному історичному музеї проведена тематична екскурсія – «Історія розвитку самоврядування села Варварівка». В бібліотеці відбулося засідання круглого столу: « Демократія – свобода чи відповідальність».


      Весь світ дивиться на нашу державу, сподіваючись, на високі стандарти духу, тому ми маємо бути гідними  довіри і визнання. Бути справжнім громадянином Європейської держави – це не означає забути все своє і замінити чужоземним, адже кожна європейська країна не тільки співіснує у взаємоповазі й мирі з іншими державами. Вона дбайливо береже свої власні традиції, культуру, мову – все те, що робить націю самобутньою, а не схожою на інших.
 

вівторок, 29 жовтня 2013 р.

Я - козачка твоя,  Україно!

З далини,  тепер уже неблизької,
Голос віку повертає час…
Берегиня пісні української,
Ви ж, Раїсо, завжди поміж нас!
                                                         М.Сингаївський



   Вона народилася на Покрову і була справжньою козачкою. Пишна квітка української землі, виплекана Полтавщиною, людина з надзвичайно світлою душею, Раїса Кириченко дотепер викликає щире захоплення, любов і шанування всіх, для кого має цінність українська пісня.
      Істинно народна артистка України, вона не мислила свого життя без неї, служила їй, передаючи слухачам справжні почуття з самого серця. Цьогоріч  Раїсі Опанасівні виповнилося б 70.
   В бібліотеці пройшов День інформації: «Голос і душа пісенної Полтавщини: Вона жила піснею» Вшанувати пам'ять славетної землячки та послухати бесіду: «Царівна пісень Чураївна до нас повернулася знов» біля книжкової виставки: « Я – козачка твоя, Україно!» прийшли учні 10 класу Варварівської спеціальної школи-інтернату (вихователь Вікторія Сторожева).
   Про її життя ми знаємо з книги співачки: « Я- козачка твоя, Україно!», упорядкуванням якої 10 років тому займався наш земляк, письменник і журналіст, світлої пам’яті Анатолій Михайленко.
    За короткий час неможливо перегорнути всі сторінки життя такої великої людини, насичене цікавими епізодами, мудрістю, красою, повне любові. Для цього краще було прослухати її записи пісень.
     День інформації закінчився заключними рядками її пісні на слова Андрія Демиденка:
« Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця.
Мово моя українська,
Мово моя материнська!», 
ці слова підспівував душею кожен із присутніх.





пʼятницю, 18 жовтня 2013 р.

14 жовтня – День Українського козацтва


   14 жовтня відзначається Днем українського козацтва. У незалежній Україні це свято офіційно існує з 1999 року (наказ Президента України від 7 серпня 1999р.), але неофіційно святкується вже декілька століть.
    Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.
    Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Багато хто з нас сьогодні має  козацькі прізвища. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.
     Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці, з її іконою. Окрім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана та визначала, як козацтву жити далі.

     В бібліотеці  була проведена історична панорама: «Імена та символи козацтва».



    Бібліотекар ознайомила користувачів з періодом козаччини в історії України та  найвідомішими і видатними  діячами того часу: Б. Хмельницьким, І. Виговським, І. Мазепою, П. Орликом, С. Наливайка та ін. Мета заходу - виховання у дітей шанобливого ставлення до власної історії, почуття гордості за нашу державу.


     Панораму відкрили і провели екскурс в історію: « Імена та символи козацтва» учні 11 класу Бобровська В. та Зінченко Т. 


 За честь і гідність України,
За волю, правду і добро
Вони боролись щохвилини,
Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,
Всі землі наші зберегли,
Завжди від лиха захищали
І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!
Козацтво – слава України,
Це гордість наша всенародна!

   Ці слова прочитали учні 4 класу Буцьківська Яна і Михайленко Владислав.

      До тих хто відвідав історичну панораму «Імена та символи козацтва» через віки дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, бій як блискавка, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім українського народу.

Хай же козацькому роду не буде переводу!


вівторок, 15 жовтня 2013 р.

Наші духовні скарби
14 жовтня православні відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці


    14 жовтня православний світ відзначає одне з дванадцяти найбільших церковних свят року - Покрову Пресвятої Богородиці. Покрова Пресвятої Богородиці Покрова - одне з найбільших християнських свят. Свято Покрови встановлено на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році у константинопольському Влахернському храмі. 
     На Русі з дня Покрови починалися весілля, а дівчата цього дня ходили до церкви молитися про швидке заміжжя. За народною прикметою, чим більше снігу випаде на Покрову, тим більше весіль можна буде чекати в майбутньому році. 
    Історія свідчить, що в 910 році під час вторгнення сарацинів у межі Візантійської імперії, св. Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній, перебуваючи в 1-й день жовтня (14 жовтня за новим стилем) у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богородиці, під час всенощного недільного співу бачили в повітрі явлення Пресвятої Діви Богородиці. Вона зняла зі своєї голови покрову і накрила нею тих, хто молився у храмі, захищаючи людей від ворогів видимих і невидимих. 
   Явлення спершу прославили віряни церкви, а потім жителі всього Константинополя. Жителі міста, почувши про це диво, почали сподіватися, що Бог за молитвами Заступниці позбавить їх від нашестя сарацинів. Незабаром після явлення Пресвятої Богородиці їх вигнали з Константинополя. У Влахернській церкві збереглася пам'ять про дивне явлення Богоматері, але грецька церква це свято не відзначає. 
  Покрова Пресвятої Богородиці вважається символом захисту, заступництва і втіхи, молитви про спасіння світу від бід і страждань. Цього дня віруючі просять у Цариці Небесної захисту та допомоги.  Це свято також тісно пов’язане з багатьма українськими народними звичаями й обрядами. До Покрови селяни мали встигнути зібрати з поля весь урожай і завершити всі найважливіші сільськогосподарські роботи.
  Пресвята Богородиця вважається покровителькою українського козацтва. Тому саме цього дня козаки теж відзначають своє свято.  Саме в цей день козаки на Січі вибирали собі отамана.
     На Покрову ми з особливою вдячністю і щирою вірою приймаємо заступництво за нас перед Всевишнім Пресвятої Діви Марії та згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походять витоки нашого національного українського свята.





суботу, 12 жовтня 2013 р.

                                    Місцеві художники

Душа із небом гомонить
Рясними росами умита
Тут осяйної барви мить
Лягає у палітру світу
Ти тут із Богом тет-а-тет,
Де плинуть промені крізь віти,
І де художник, і де поет -
Чи розрізнить, чи розділити?
О.Кавуненко  
   
    У День художника України, звичайно ж, прийнято говорити про роль образотворчого мистецтва в культурному розвитку всього людства. Цей досконалий і неповторний вид творчості є одним з головних у сучасному світі. За допомогою своїх робіт художники передають внутрішні переживання, красу і недоліки навколишнього світу, намагаються достукатися до людей, несучи їм свої ідеї. Вони є майстрами графіки, пластики, абстракції, проявляючи себе у різних напрямках цього мистецтва.
    Сьогодні ми вас познайомимо з користувачами нашої бібліотеки, місцевими художниками: Пятенко  М.П. і Полежаєвою Н.А.
                                                          
 Пятенко
Микола Павлович


     Пятенко  Микола Павлович народився в 1937 році 19 жовтня в селі Варварівка, Карлівського району, Полтавської обл. По закінченні Варварівської середньої школи в червні 1956  був призваний на військову службу до лав Радянської Армії. Був демобілізований в жовтні 1959 року. З 1959 по 1963 рік працював у Варварівському дитячому будинку на посаді керівника гуртком малювання. З 1963 по 1980 працював у Варварівській сільській раді. В 1967 році закінчив заочний народний університет мистецтв ім.Крупської  факультет образотворчого мистецтва. З 1980 по 1998 рік працював у місцевому колгоспі « Дружба» художником. На прохання керівників установ села виготовляв меморіальні дошки зокрема на дільничну лікарню і середню школу, а також оздоблення пам’ятника загинувши воїнам, який встановлено в центрі села Варварівки.
      Микола Павлович буває на зустрічах у місцевій школі. Школярі із захопленням слухають розповіді про його життя та творчі здобутки. Садиба М.П.Пятенка – найкраща в селі. Кожний куточок  подвіря  Миколи Павловича промовляє до людей красою, щирістю,  любовю. Уяві та умілим рукам митця не чуже й мистецтво різьби по дереву. Картини, створені нашим земляком, прикрашають  майже кожне помешкання варварівців.  Милуються роботами художника: пейзажами рідного краю, роботами з гіпсу та пластеліну жителі і наші гості- на святі села, на районних святах.




   Микола Павлович малює портрети, серед них портрет Героя Радянського Союзу Сергія Лаврентійовича Родинки,  нашого земляка, імя якого носить наша Варварівська ЗОШ.


  Чудовий пейзажист, має багато картин із зображенням рідного села.





     Виготовляючи погруддя Лесі Українки Микола Павлович перечитав багато її творів і літератури про неї.



    Микола Павлович один із кращих користувачів нашої бібліотеки. Вручення грамоти директором Карлівської ЦБС Бондаренко З.Н.



Полежаєва   Наталія Анатоліївна


    Проживає у нашому мальовничому селі Варварівка Карлівського району, де й відчула потяг до малювання, відтворює на полотні мальовничі околиці свого села. Її манить історія, але поки – що найвдаліше виходять мініатюри, які відображають пори року, сільський побут. Особливо вдалими є пейзажі. Враховуючи те, що закінчила з відзнакою Гадяцьке культосвітнє училище, що мав неабиякий нахил до малярства батько, той вияв до малювання, до особливого відчуття природи, її барв і кольорів не випадковий. Він органічно доповнює інші творчі здібності Наталії Анатоліївни як директора Варварівського сільського будинку культури, активного користувача нашої бібліотеки.
     Талант виплеканий в сімї продовжує донька Ірина.
     З метою реалізації соціальних ініціатив Президента України « Діти – майбутнє України», в рамках святкування Дня Конституції України та проведення тижня молоді 27 червня в місті Полтава проведено обласне свято « Родинні скарби Полтавщини» під патронатом голови Полтавської облдержадміністрації Олександра Удовіченка. 
     Метою заходу було відродження та популяризація культурних і моральних цінностей сім’ї, відродження і збереження народних, родинних традицій та історичної спадщини.
     До участі у святі було запрошено 60 творчих обдарованих родин з районів та міст області. Серед них сім’я Полежаєвих Наталія та Ірина.
      Усі учасники свята отримали подяки від голови обласної державної адміністрації О.Удовіченка та цінні подарунки.

  

Деякі із робіт








Чарівник сміху

До 75-річчя з дня народження Анатолія Петровича Василенка, заслуженого художника України



     Продовжуємо знайомити наших користувачів з відомими людьми України, вихідцями з Карлівщини, які, на жаль, не зовсім відомі на своїй рідній землі. До вашої уваги ще одна зірка на Карлівському небосхилі – Анатолій Петрович Василенко. Народився він 7 листопада 1938 року в селі з поетичною назвою Нижня Ланна Карлівського району.
       З дитинства у нього проявився хист до малювання. Його божий дар – талант, працелюбність, людяність, щирість – захоплюють, вражають кожного, хто хоч раз зустрівся з його творчим доробком. Заслужений художник України Анатолій Петрович давно посів достойне місце в історії сучасного мистецтва. Знаємо його і як талановитого графіка, і як автора художнього оформлення книг, і як неперевершеного карикатуриста. А розпочав свій творчий шлях художник в Миргородському керамічному технікумі імені Гоголя, потім у Київському училищі прикладного і рукописного мистецтва 1960-1961р.р.. Мабуть саме звідси збереглася у нього любов до народного мистецтва, розуміння, краси і значення народної традиційної культури.
        Проілюстрував більше 100 книг для дітей і дорослих. З деякими з них юні користувачі ознайомилися в бібліотеці на книжковій виставці: «Чарівник сміху»


      Готуючись до проведення гумористичного калейдоскопу: «Майстер дивних карикатур», діти дізналися, що Анатолій Петрович працював в галузі книжкової ілюстрації, плакати, карикатури, в галузях газетно-журнальної та книжкової графіки, коміксу. Співпрацював з журналами: «Крокодил», «Перець». Був головним художником журналу для дітей «Перченя».
    Прочитали книги, які ілюстрував Анатолій Петрович. Повертаючи калейдоскоп діти все більше дізналися про нього, як художника і письменника.



 




   Вся творчість Анатолія Василенка – явище неординарне у мистецтві. Кожному справжньому митцеві завжди притаманний творчий неспокій.



Квіти всього світу – рідним вчителям!


Шановні освітяни!

Учитель!
Скільки сили треба,
Щоб учити нас усіх,
І терпіння, і бажання,
І надій і сподівання.
Учитель наш –
Найкращий в світі,
Допоможе в хвилину важку,
І нехай тільки посмішки й  квіти
Будуть завжди на вашім шляху.

     Жовтень щедрий на осінні барви. А ще він приносить в наші оселі особливе свято – День учителя. Ми всі причетні до нього. Без знань, що сіють в наші душі вчителі, не поросли б ті зерна, що заколосились величною нивою.
      Варварівська сільська  бібліотека шле палке вітання всім освітянам, бажає, щоб слово вчителя було святим і чистим. Нехай нашим мудрим наставником щастя і здоровя вистачить на століття.
       Дорога вчителя завжди зіткана з любові до своїх вихованців, тому й залишає глибокий слід, по якому йдуть все нові і нові покоління.
     День учителя… Свято скромних, але достойних людей, свято добра, мудрості, любові.


      Щиро зичимо вам, дорогі вчителі, бути завжди здоровими й щасливими! Довголіття вам, натхнення, невичерпних творчих сил! Нехай у ваших оселях завжди панують затишок, злагода і порозуміння, а обрана професія – сіяти добре й вічне – колоситься рясним урожаєм людської шани!



«Їм сивина покрила скроні, їх серце просить доброти»

   «Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть не можливою.  Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів»
                                                                     І.Рететовська

     Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку.
    В бібліотеці організований перегляд літератури: «Уклін тобі, осіннє покоління».



       Повага до людей похилого віку – давня і добра традиція нашого народу. Ми віддаємо належне їхній мудрості та виваженості, пам’ятаємо фронтові й трудові завершення, які стали запорукою успішного розвитку держави нині. Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства.


         Вже стало традицією проведення вогника -зустрічі: « Хай в добрі та здоровї проходять літа». Ініціатор – голова первинної організації ветеранів, зав. народним історичним музеєм села – Віра Олексіївна Бегмат. Вона  і відкрила вогник- зустріч.


      Від імені органів влади та місцевого самоврядування слово мав сільський голова О.А.Родик, який побажав всім присутнім ветеранам війни і праці міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди, щоб по – особливому світився родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги і любові.


    Наприкінці вогника – зустрічі прозвучали пісенні рядки: «Ми старіємо, але ні про що не жалкуємо».
  


 Літературною композицією: «У старості обличчя мудре». Присутніх привітали учні Варварівської ЗОШ.


 Концертною програмою привітали учасники художньої самодіяльності Варварівського будинку культури та гості з Карлівки.



Вітаємо колег, користувачів та читачів нашого блогу
 з Всеукраїнським днем бібліотек!


Прийміть наші найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!
 Шановні колеги!
   Земний уклін Вам за невтомну працю в пропаганді знань, нагромаджених людством. Впевнені, що Ваша бібліотечна нива й надалі колоситиметься добірним зерном людської мудрості, яку Ви щедро даруватимете Вашим користувачам.
    Бажаємо Вам іти в ногу з часом, отримуючи радість від улюбленої справи. Нехай Ваша праця і ерудиція будуть завжди визнаними! Інтелектуальних пошуків, духовно-емоційної реалізації! Успіхів, процвітання, доброго здоров’я, щастя і благополуччя!

    Активний користувач нашої бібліотеки, переможець обласних і всеукраїнських конкурсів Анна Нізгурова дарує Вам цей вірш.

ОДА БІБЛІОТЕКАРЮ
Бібліотека – храм науки вічний,
Колодязь мудрості народної святої…
Переплелось трагічне і комічне
У книгах цінних знань людських сувоях.
В цім храмі тихім є жива людина –
Що трудиться невтомно і невпинно
В бібліотеці – Мудрості палаці.
Душа Бібліотекаря, мов сонце,
Всіх зрозуміти й обігріти має
Це в світ знання відчинене віконце,
Що нам до Мудрості шлях вічний відкриває.
Покликанням є жити серед книг,
Орієнтуючись у них безпомилково
Нести добро, яке вмістилось в них,
Щоб розум читачів розквітнув веселково.

    «Сучасна бібліотека – нові послуги» - під такою назвою пройшов День бібліотеки.  Наша мета – поєднати традиційну культуру спілкування з книгою із новітніми інформаційними технологіями! Цього дня інформували присутніх про роль сучасної бібліотеки в суспільстві, про нові можливості, які відтепер надають модернізовані бібліотеки, серед яких Варварівська бібліотека-філіал №2 Карлівської ЦБС.


    Тепер бібліотека – місце спілкування. В бібліотеках стало не тихо, а голосно.
   В бібліотеці  була організована виставка-реклама: «Бібліотека – наша сутність і душі криниця».



   Цього дня присутні ознайомилися з виставкою творчих робіт користувачів бібліотеки: «У різних барвах веселкових – мистецтво наших користувачів».


 З вітальними листівками: «З любовю до бібліотеки», які виготовили юні користувачі і подарували нам, прийшовши на День бібліотеки. Це: Ковальчук Оксана, Буцьківська Яна, Попова Катя, Козиренко Руслан, Антонов Данило та інші.



    Підведення підсумків: «Кращий читач літа – 2013». Ними стали учні 4 класу, члени клубу: «Веселі чомусики» - Буцьківська Яна і Козиренко Руслан.


   В День бібліотеки була проведена інформаційна година: «Книга. Інтернет. Я.»
    Бібліотека – це справжнє “книжкове місто”, тут є свої вулиці і площі, палаци й будинки, є й самі мешканці – книжки. Кожна книжка має свій дім, а будинок – адресу.     
   Ви маєте цінувати книжку – джерело знань, дуже бережливо ставитися до неї. Тож варто запам’ятати правила поводження із книжкою та правила користування бібліотекою.

     Майбутнє починається в сучасній бібліотеці.


   Скоро бібліотека відзначатиме другу річницю  відкриття Інтернет-центру. Бібліотека стала сучасним публічним центром для села, куди можна прийти і отримати потрібну та соціально важливу інформацію.


      У книзі відгуків користувачі цього дня залишили свої відгуки.


 ВІДГУК

Нізгурової Аліни
про Варварівську бібліотеку-філіал№2
Карлівської ЦБС.

  Варварівська бібліотека - це не просто приміщення, де зберігаються книги, це інформаційний, культурний, освітній заклад, джерело, з якого ми черпаємо багатогранну мудрість.

   У стінах цієї бібліотеки я вишукувала цікаву та корисну інформацію в багатьох енциклопедіях, захоплювалася мужністю та розумом головних героїв, подорожувала  з ними по  сторінках пригодницьких романів. Так, з книгою в руках, минало чимало моїх буднів. Інколи я брала участь у конкурсах та  виховних заходах, що проводилися під чуйним керівництвом завжди привітного бібліотекаря Таміли Анатоліївни. І навіть у неопалювальному приміщенні зігрівала чашка смачного чаю та щира бесіда, що панувала у невеликому дружньому колі.

   Бібліотека… Давня та вічна оселя людського розуму. Ряди книжкових полиць містять у собі скільки мудрості, духовної краси та натхнення. Неможливо уявити сучасне життя без бібліотек, куди кожна людина може прийти, щоб отримати необхідну інформацію, збагатити свій духовний світ.

   Бібліотека с. Варварівка у житті громади має велике значення. І хоча нині культ бібліотеки знецінюється і молодь та діти уже не так активно цікавляться книгами, та все ж , в цьому храмі знань завжди чимало допитливих оченят, які обирають собі чергову захоплюючу подорож до країни Знань.

   Отож, відвідуючи бібліотеку, ми збагачуємо свій внутрішній світ, стаємо духовно багатими та мудрими…     
З появою Інтернет-центру програми «Бібліоміст» я стала дізнаватися ще більше інформації за допомогою інтернету.
                    Я задоволена, що в нашому селі є така бібліотека…