Підсумки конкурсу

  В нашій бібліотеці відбулися підсумки Всеукраїнського  конкурсу  дитячої творчості "Мрії про Україну: дитячий погляд". У  конкурсі брали  участь діти 10-16р. у номінаціях: поетичні твори, прозові твори та малюнки.

   Роботи переможців надіслані у Карлівську районну бібліотеку для дітей. До вашої уваги вірш Ясковець Юлії, 15 років «Моя Україна»

Моя Україна  

Я хочу почати зі  слів, що болять,

Що вдень і вночі мою душу тривожать.

Цих слів не спинити. Вони ж бо кричать:

"Згубити країну не можна, не можна!"

Крізь терни лежить до майбутнього  шлях,

До зірок не так легко  нам буде дістати.

України майбутнє  у наших руках,

Не станем нізащо їх вниз опускати.

Ми будем боротись за єдність країни,

Ми їй надамо міцні крила для злету.

Збудуєм міста там, де зараз руїни,

аби ця держава не "канула в Лету".

Ми віримо в світле майбутнє країни,

І їй допоможем дійти до тріумфу.

У серці ж плекаєм любов до Вкраїни,

Її не зречемось за ліри чи фунти.

 Розвинем суспільство ми зовсім по-іншому,

Культуру й моральність повернемо в моду.

Тоді вже не буде, як було раніше,

Ми нову, духовну, прокладемо дорогу.

Хоч важко сьогодні, на жаль, проживати,

Та вірю - закінчаться скоро всі муки.

Моя Україна почне процвітати,

                           Піднімуть добробут міцні наші руки.       

                     

    Рекомендуємо переглянути прозовий твір Козиренка Руслана, 11 років,  «Я вірю в Україну».

Я вірю в Україну!

Від Карпат, де стеляться лужечки,

Де орли злітають ув імлі,

Розливайтесь, круті бережечки

 По вкраїнській молодій землі.

Чорномор’я підіймає хвилі,

І степи колишуть урожай.

Рідна земле, у красі і силі,

 У своєму щасті зацвітай!

                               А. Малишко

    Є дорослі, які не вірять у майбутнє нашої країни, вважають, що Україна відстала від цивілізованих європейських країн на ціле десятиліття. А я так не думаю!

  Україна!.. Це слово з глибокою  шаною і гордістю промовляють в моїй родині.

 Україна!.. Це пшеничні лани і блакитне небо Полтавщини, де народився  я, мій тато – Юрій Павлович і проживає вся моя родина.  Це краса зелених Карпат, де бурхливі потоки, що із  срібним передзвоном мчать з гір на долини, звідки родом моя мама – Марія Михайлівна, старші сестрички Світлана і Лілія.

 Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід,  перед кимось постане легендарна Маруся Чурай.

 Україна!.. Вивчаючи твою славну історію, я побачив, як багато ти зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано зі світла і темряви, з радості і смутку.  Світла і радості було і буде завжди більше, і це додає всім нам надії і віри.

Нема життя без України,

бо Україна – це мати,

яку не вибирають,

бо Україна – це доля,

яка випадає раз на віку,

бо Україна – це пісня,

яка вічна на цій землі.

  Україно!.. Тобі і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа (хоч і минуло вже 30 років), екологічна небезпека, економічна криза, безробіття.

 Україно!.. Ти можеш  по праву гордитися своїм народом, пишатися своїми

синами і доньками за почуття глибокого патріотизму, за їх щиру любов

 і вірність, за готовність до самопожертви.

   Події в Україні, що почалися з листопада 2013 року, тривожать та

не залишають байдужими жодного громадянина країни.  Ми живемо у непростий час – час змін.

  Я хочу, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну,

свою рідну землю. І кожен усвідомив, за що боролися учасники Євромайдану і і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня», за що помирають наші хлопці в зоні АТО. Тато мого товариша  більше року був в АТО.

  Я бачив, як Максим дорослішав з кожним днем – старався допомагати мамі

по господарству, пишався своїм татом.

Ми не бажаємо війни!

Хай над містами й нивами

Сіяє сонце з вишини

Щоб ми були щасливими.

  Україно!.. Я роблю все, щоб бути чесною людиною, поважати батьків, шанувати своїх односельчан, допомагати друзям. Розвиваю свої здібності і таланти, добре навчаюся, багато читаю ( приймав участь у II етапі  конкурсу: «Найкращий читач України – 2016»).

  Рідна Україно!.. Ти дорога усім нам.  Для кожного з нас немає милішої землі

від тієї, на якій він народився і живе.

  Я мрію (вони завжди збуваються), що Україна відродиться для новітньої

слави, для щастя. До 25 річниці незалежності я підніму до неба синьо-жовтий прапор, як молитву. Я, дитина твоя , Україно, вірю в твоє майбутнє, бо я – частина твого майбутнього. Я вірю в твої і свої сили, я вірю в краще!

  На конкурс малюнків були подані роботи юних користувачів бібліотеки. Серед них переможцем визнано роботу Ляшук Олександри, 11 років, «Яблунева, солов’їна -  в моїм серці Україна».