Чи знаєш ти, світе,
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!...
Б. Олійник
Горем і болем увійшов понад 30 років тому в
наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після». Була тепла
квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покривало дерева.
Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.
Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них - це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, -
Вибух на Чорнобильській АЕС.
Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі садки, що застигли,
колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 31-річної
давнини. 26 квітня є днем національної скорботи і пам'яті по загиблих та
постраждалих від чорнобильської катастрофи.
Про причини та жахливі наслідки аварії на ЧАЕС
розповідалося на годині-реквіємі: «Чорнобиль: наввипередки зі смертю». В ці дні
ми повинні озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль! Сироти,
що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм, дотепер
радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль, який забрав 35 тисяч життів, у тому
числі - тисячу дітей, 800 тисяч заражених хворобами, які пов’язані з наслідками
аварії.
Проходять роки, а біль не вщухає,
тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.
Страшну спокуту понесуть за нас наші діти, онуки і правнуки. Настав час усій
громаді рятувати наше майбутнє, майбутнє нації, майбутнє Землі. А поки що… Не
заживає чорнобильська рана.
Завдяки мужності ліквідаторів ми сьогодні
можемо згадувати про ті події. Без їх самовідданого героїзму наслідки могли б
бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас зміг би сьогодні мати таке
щастя - бути живим і насолоджуватися життям. Пам'ятаймо про них і молімося!
Хвилиною вшанування: «Вічна шана ліквідаторам Чорнобиля» пом’янули всіх, хто загинув під час ліквідації аварії і вже після неї.
Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Хай журавлі пролітають над селами
І гніздяться там назавжди.
Хай не повториться горе Чорнобиля -
Лихо людської біди.
Бібліотекар Т.Вус ознайомила присутніх із
матеріалами, які зібрані за ці роки про односельців-ліквідаторів Чорнобильської
АЕС.
Всі ми шукаємо відповіді на питання : «Невже не
досить було знищити Січ? Невже не вистачило Голодомору? Невже навіть замало
було репресій? Чи це доля, чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне
нелюдське випробування - Чорнобиль?»
31 рік відділяє нас від тієї страшної трагедії передостаннього десятиріччя ХХ
століття. Трагедії, наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...
Жодна людина не має морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути
пасивним спостерігачем, бо все менше і менше залишається на нашій землі місць,
де можна почувати себе у цілковитій безпеці.
Година-реквієм: «Чорнобиль: наввипередки зі
смертю» є даниною пам'яті всім загиблим та пересторогою всім живим і прийдешнім
поколінням.