Село – моє життєве джерело
Варварівки тремтливая краса…
Цей ліс і луки, що квітують рясно,
І голубі бездонні небеса…
Поглянь навкруг – все дивно і
прекрасно!
Цього року заплановане Свято села відклали. Сьогодні на Сході
України у зоні АТО гинуть найкращі сини України, її гордість і цвіт. В цей
нелегкий час, ми зрозуміли справжню ціну Перемоги, Незалежності, Єдності.
Жителі нашого села зробили свій посильний внесок зібрали продукти харчування,
засоби гігієни, а ще здали гроші на обмундирування та ліки для поранених. Юні
користувачі бібліотеки писали листи і малювали малюнки нашим захисникам. Все це
сільський голова і активісти передали волонтерам громадського формування, а
вони в зону АТО.
В бібліотеці була проведена літературно-поетична година: «Моє
рідне село – моя земля».
Село не можна не любити.
Воно, як мати, ми, як діти.
Любіть село, село шануйте
І завжди його голос чуйте.
Прислонський В.
З історією села присутніх ознайомила бібліотекар.
Історію села творили
люди різні
Ті, що трудилися невтомно
ночі й дні,
А особливо ті, що в роки грізні
Кували перемогу у війні.
Юні користувачі в
бібліотеці зустрілися з місцевим художником М. П’ятенком, який має незаперечний авторитет серед
односельців. На життєвому видноколі цього чоловіка (одного з найкращих
користувачів нашої бібліотеки) набрав розгін восьмий десяток, та молодість душі
невтомно множить, нанизує плани на майбутнє, з якими він поділився на зустрічі.
А ще прочитав вірш його товариша дитинства, юності, уродженця нашого села,
заслуженого архітектора України Ф. Боровика.
Моє село! Мої слова
Тобі найкращі, найщиріші
І пам'ять знову ожива,
Як перші незабутні вірші.
Святая батьківська земля,
Полита працелюбним потом
Дивлюсь на тебе вже здаля
Про тебе згадую вже потім
Про бідний сірий капелюх
Солом’яної стріхи хати
Та сльози суму та жалю,
Бо нічого уже вітати.
Давно розвалена вона,
Лишилася лиш купа глини
І рама рідного вікна
Розбита грудкою цеглини.
І згорблені мої батьки
Їх стомлені, робочі руки
Уже не подадуть руки
Із світу вічної розлуки
Не зацвіте вишневий сад
І не посіє батько жито,
І я не повернусь назад
У все далеке, пережите
Мій рідний край! Мої слова
Тобі найкращі, найщиріші
І пам'ять знову ожива,
Як незабутні перші вірші.
Наше село завжди славилось
своєю незрівнянною красою, а ще талановитими і працьовитими людьми. Дива
творять талановиті руки. Бібліотека організовує виставки творчих робіт
односельчан. В цей час в бібліотеці була представлена виставка художніх робіт
директора сільського будинку культури Н.Полежаєвої. На полотнах її душа,
озивається любов’ю до рідних її серцю місць. По її картинах можна помилуватися
тим чи іншим куточком села.
Любов до своєї малої батьківщини, до всього рідного, вкраїнського, забезпечує вправність в улюбленій справі.
В бібліотеці юні користувачі, члени клубу «Веселі чомусики»
подорожували рідним краєм провівши відео-вікторину: «Чи знаєш ти своє село?», а
передувала цьому гра-мандрівка: «Немає милішого краю».
Село – це мій куточок світу,
Прекрасний, дивний, неземний,
Тут безліч різних трав і квіту,
В нім річка є, лісочок чарівний.
Ми щиро вдячна долі,
У Варварівці нам.
Немає коментарів:
Дописати коментар