Відлуння тих далеких днів сльозою на очах бринить

   Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії. Ця війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок та своя арифметика.

  15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. З України через афганську війну (1979-1989) пройшли 160 тис. осіб. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80, поранено понад 8 тис. Інвалідами стали 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилась вдвічі.

  Щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, в нашій бібліотеці проведений урок мужності: «Відлуння тих далеких днів сльозою на очах бринить».  Бібліотекар  зробила короткий екскурс в історію, щоб нагадати присутнім про причини війни. Присутнім бібліотекар рекомендувала матеріали, які зібрані в бібліотеці про односельчан, які воювали в Афганістані. Усі присутні вшанували хвилиною мовчання героїв, які назавжди залишилися молодими.  

  Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну – вони цього заслуговують. В минулому році пішли з життя Микола Вікторович Гурин та Віктор Миколайович Іщенко, які ніби недавно розповідали в бібліотеці про події тієї страшної війни. Земля їм пухом!

  Їхні спогади в нашій пам’яті. Так хочеться, щоб не було війни, щоб повернулися живими усі, хто виборює нам право жити під мирним небом, гордо несучи прапор волі, єдності та миру на рідній землі.