Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще
не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона
залишається «білою плямою» новітньої історії. Ця війна – ще одна сумна сторінка
нашої історії, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі
попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець,
материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок та своя
арифметика.
15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за
межі республіки Афганістан. З України через афганську війну (1979-1989) пройшли
160 тис. осіб. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало
безвісті 80, поранено понад 8 тис. Інвалідами стали 3560 осіб. Після війни
померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів
збільшилась вдвічі.
Щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах,
та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, в нашій бібліотеці проведений
урок мужності: «Відлуння тих далеких днів сльозою на очах бринить». Бібліотекар
зробила короткий екскурс в історію, щоб нагадати присутнім про причини
війни. Присутнім бібліотекар рекомендувала матеріали, які зібрані в бібліотеці
про односельчан, які воювали в Афганістані. Усі присутні вшанували хвилиною мовчання
героїв, які назавжди залишилися молодими.
Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявляти
розуміння до тих, хто пройшов через війну – вони цього заслуговують. В минулому
році пішли з життя Микола Вікторович Гурин та Віктор Миколайович Іщенко, які
ніби недавно розповідали в бібліотеці про події тієї страшної війни. Земля їм
пухом!
Їхні спогади в нашій пам’яті. Так хочеться, щоб не було
війни, щоб повернулися живими усі, хто виборює нам право жити під мирним небом,
гордо несучи прапор волі, єдності та миру на рідній землі.
