Бабусина вишиванка – усе це наша родовідна пам’ять

Обереги мої українські –

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

   Батьківська хата. Бабусина вишиванка, незамулена батькова криниця – усе це наша родовідна пам'ять.

  Обереги – наші прадавні добрі символи – захисники, знаки віри у вище заступництво. Вишиті рушники, вишита сорочка, писанка, лялька-мотанка, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну.

 Яскраві вишиті українські рушники та серветки Горошотченко Надією Павлівною відразу видно, скільки душі, любові і тепла вклала майстриня у створення такої неймовірної краси.

  Недарма Надія Павлівна народилася весною, завдяки багатій фантазії образи її вишивок поєднують нас з весняною яскравою природою, навертають до глибин народного мистецтва й народної мудрості.

Колисала мати колиску кленову –

Виспівала доні долю веселкову…

А коли дитина міцно засинала, -

З молитвами щастя доні вишивала,

На бога! На Сонце! На День Золотий!

На ніжність! На успіх! На погляд ясний!

На Долю щасливу, квітуче Життя –

Мережила мати доньці вишиття.

  Обереги – наші прадавні добрі символи – захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи – обереги втілювались у побутових речах. Вони передавались з покоління в покоління і вважалися знаками добра і сили, заступниками від нещастя.

   В бібліотеці відкрилася виставка творчих робіт: «Бабусина вишиванка – усе це наша родовідна пам'ять».

  Роботами своєї матусі Надії Павлівни поділилася користувач нашої бібліотеки, вчитель-пенсіонер Наталія Вікторівна Турлова. Це її обереги. Випроводжаючи з рідної домівки з М. Кобелячка Новосанжарського району у с. Варварівку молоду вчительку, мама подарувала їй свій скарб, а вже Наталія Вікторівна передала своїй доньці Ірині, а вона розповідає про бабусині обереги своїм донькам – Олександрі і Анастасії, читаючи бабусин улюблений вірш.

Вишиваю. Вишиваю душу

В хрестики на білім полотні

Я собі зізнатись чесно мушу,

Що від цього радісно мені.

Радість щедро закладу в узори,

Що виходять із-під рук моїх.

Ласку, доброту й любові море

Заплету поміж узорів тих.

Цю роботу подарую дітям.

Пройде час, а потім і життя,

Може, колись серце їм зігріє

Мамине стареньке вишиття.

 Без оберегів важко уявити нашу Україну. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина.