Мої роки це не тягар життя, це досвід, мудрість, відкриття

   «Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть не можливою.  Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів»

                                                                     І.Рететовська

   Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня в усьому світі  відзначається День людей похилого віку, проголошений Генеральною асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.                

 Старіння - особлива пора у житті людини. Це час, коли доводиться осмислювати результати своєї праці і неоправдані надії, звикати до нового режиму і сенсу життя. Час, коли людина стає занадто вразливою і незахищеною.

   У цей  день увага громадськості прикута до проблем людей літнього віку, їхніх індивідуальних і соціальних потреб, внеску в розвиток суспільства. Дата нагадує нам про необхідність зміни ставлення до людей похилого віку, про те, що потрібно забезпечити їм незалежність, участь у житті суспільства, необхідний догляд, умови для реалізації власного потенціалу й підтримки гідності.

   В бібліотеці була організована книжкова виставка «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій».

   Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама. Голова ради ветеранів Віра Бегмат 1 жовтня запросила відзначити свято в кафе «Едем», де великою дружньою сім’єю ветерани зібралися на традиційне проведення вогника-зустрічі: «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій». Програма заходу була насиченою: згадували дитячі та юнацькі роки, читали вірші та співали пісні своєї молодості, а також ділилися рецептами, як залишатися активними та здоровими у зрілому віці.

   Від імені органів влади та місцевого самоврядування слово мав сільський голова О.А.Родик, який побажав всім присутнім ветеранам війни і праці міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди, щоб по–особливому світився родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги і любові.

   До слова був запрошений голова ПСП «Орач» - Олег Бегмат, який звернувся до присутніх ветеранів такими словами:

  «Повага до людей похилого віку – давня і добра традиція нашого народу. Ми віддаємо належне їхній мудрості та виваженості, пам’ятаємо фронтові й трудові завершення, які стали запорукою успішного розвитку держави нині. Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства».

  Концертною програмою привітали учасники художньої самодіяльності Варварівського будинку культури.

   Наприкінці вогника – зустрічі прозвучали пісенні рядки: «Ми старіємо, але ні про що не жалкуємо», у виконанні ансамблю «Варварочка».

   Свято вдалося на славу: і відпочили, і поспівали, і потанцювали.

   І насолодилися поезією, і почастувалися дарами осені. Присутні висловили щиру подяку депутату обласної ради Анатолію Кибці за вітання і спонсорську допомогу. Та депутату районної ради, директору ПСП «Орач» Олегу Бегмату, який впродовж кількох років надає кошти для проведення свята та працівникам кафе за смачні страви.