Хай теплою буде осінь життя

Посивіли Ваші скроні,
Від турботи про дітей
Шану праці, шану долі
Віддаємо Вам ми в цей день.
Хай рясним буде суцвіття
У саду що Ви садили.
Зичим миру, довголіття
Щастя, радості і сили.

Щиро вітаємо з теплим і сердечним святом - Днем людей похилого віку та Днем ветерана!  Такими словами розпочав свій виступ сільський голова – Олександр Родик. Цей день - символ єдності і спадкоємності поколінь, прекрасна можливість сказати теплі слова подяки батькам, матерям, ветеранам війни і праці, пенсіонерам і взагалі всім літнім людям за вклад у розвиток країни, за багаторічну самовіддану працю, доброту і мудрість.

Люди старшого покоління – джерело народної мудрості, їх практичний життєвий досвід, невичерпна енергія, оптимізм та активна громадська позиція повинні стати взірцем для підростаючого покоління. Вони передають у спадок все найцінніше, що накопичили за все життя.

У цей святковий день прийміть щирі вітання і глибоку вдячність за все, що зроблено Вами заради нашого майбутнього. Ваша праця, подвиг, шанобливе ставлення до людей – це незрівняний приклад для наслідування сучасній молоді. Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама. А депутатський корпус на чолі з сільським головою вирішують невідкладні питання. Низький уклін Вам до землі, дорогі ветерани, дідусі, бабусі та велика подяка за розбудову нашого села Варварівки, за все, що Ви зробили для своїх нащадків.

Літа на осінь повернули

   Другий місяць осені розпочинається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений з 1991 року Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана. День літньої людини – це добре та світле свято, коли вшановують представників старшого покоління. Сьогодні увага влади зосереджена на індивідуальних та соціальних потребах літніх людей, на належній оцінці їхнього внеску в розвиток суспільства. Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої  частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

 Бібліотека за допомогою своїх специфічних засобів та форм роботи намагаючись привернути загальну увагу до потреб та проблем людей похилого віку  організувала перегляд літератури: «Літа на осінь повернули».

   Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама.

Останній бал моїх років

 1 жовтня ми святкуємо Міжнародний день людей похилого віку. Це свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого покоління. Адже повага до старших – одна з головних цінностей людської моралі. Саме тому в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про заснування Міжнародного дня літніх людей.

  Це хороша нагода пильніше зосередитись на проблемах літніх людей, ще раз засвідчити всенародну повагу ветеранам війни і праці, нашим батькам і матерям, старшим друзям, за чиїми плечима нелегкі життєві дороги. Люди старшого покоління – джерело народної мудрості, їх практичний досвід – нерозривний місток, що з’єднує покоління. В бібліотеці до цієї дати була організована книжкова виставка: «Останній бал моїх років».

Мої роки це не тягар життя, це досвід, мудрість, відкриття

   «Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть не можливою.  Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів»

                                                                     І.Рететовська

   Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня в усьому світі  відзначається День людей похилого віку, проголошений Генеральною асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.                

 Старіння - особлива пора у житті людини. Це час, коли доводиться осмислювати результати своєї праці і неоправдані надії, звикати до нового режиму і сенсу життя. Час, коли людина стає занадто вразливою і незахищеною.

   У цей  день увага громадськості прикута до проблем людей літнього віку, їхніх індивідуальних і соціальних потреб, внеску в розвиток суспільства. Дата нагадує нам про необхідність зміни ставлення до людей похилого віку, про те, що потрібно забезпечити їм незалежність, участь у житті суспільства, необхідний догляд, умови для реалізації власного потенціалу й підтримки гідності.

   В бібліотеці була організована книжкова виставка «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій».

   Осінь життя людини строката, наче падолист. Вона підкрадається непомітно, здається, ще позавчора було дитинство, вчора юність і розквіт сил, а сьогодні вже павутина бабиного літа заплуталась у волоссі. Якими будуть миттєвості цього бабиного літа багато в чому залежить від самої людини, адже великою мірою настрій вона створює собі сама. Голова ради ветеранів Віра Бегмат 1 жовтня запросила відзначити свято в кафе «Едем», де великою дружньою сім’єю ветерани зібралися на традиційне проведення вогника-зустрічі: «На розписному осені човні пливуть мої літа у вирій». Програма заходу була насиченою: згадували дитячі та юнацькі роки, читали вірші та співали пісні своєї молодості, а також ділилися рецептами, як залишатися активними та здоровими у зрілому віці.