Веселкою сплелися кольори
На рушнику твоєму, наче доля.
На нім - тобою прожиті роки,
Усі достоту, з радощами й болем.
Усе на нім: вечірняя зоря,
І росами умите раннє сонце,
На нім і сльози, й посмішка твоя,
Хатинка рідна і твоє віконце
Славиться варварівська земля руками
працьовитими, а ще талановитими людьми. Наше село й надалі вабить до себе, наче
магніт, додаючи своїм жителям сили й натхнення на життя, наповнюючи душу
любов’ю.
Серед них і довгожителька, яка прожила
велике життя Кісіль (Терещенко) Ольга Олександрівна, яка народилася 5 липня
1918 року в селі Демки Черкаської області і вже давно проживає в нашому селі
разом з донькою Дубиною Світланою Андріївною. Ольга Олександрівна пережила
голодомори, війну, залишилась вдовою. Приймала участь у відбудові країни. Тяжко
працювала в колгоспі, співала в церковному хорі. Вона прожила нелегке життя,
проте не втратила оптимізму і вогнику в очах. Залюбки розповідає безліч цікавих
історій, а ще незважаючи на свій поважний вік, пам’ятає вірші, пісні,
цікавиться життям країни. Все життя Ольга Олександрівна любила читати книги, періодичні видання, тому
і вся її родина найактивніші користувачі бібліотеки.
Але мені хочеться розповісти про Ольгу
Олександрівну, як про найстаршу майстриню, найдосвідченішу вишивальницю села.
Зараз вона вже не вишиває. Але її художні роботи знаходяться у Варварівському
народному історичному музеї, в багатьох церквах і монастирях України. Роботи
вишиті «ташанською лиштвою».
З деякими витворами рукоділля наші
користувачі ознайомляться на виставці творчих робіт: «Вишивка – це щоразу
молитва» Ольги Олександрівни Кісіль в бібліотеці.
Вишивані рушники, сорочки, одіж,
різноманітні речі, як повсякденного вжитку, так і святкові, предмети
релігійного культу – майже всього торкнулися руки вишивальниці. У такий начебто
нехитрий спосіб творилася краса і затишок в оселі: тіло оберігалося від «злого
ока» вишивкою на вбранні, обійстя було захищеним вишитими
орнаментами,насиченими глибоким символічним змістом.
За багато років рукодільницею створено
безліч робіт, бо це улюблена справа у
вільний від важкої праці час. А ще – вночі біля лампи на її полотнах, ніби відбивалися все розмаїття природи
України та її мрії про майбутнє.
Не даром Ольга Олександрівна говорить
«Вишивка – це щоразу молитва».
Немає коментарів:
Дописати коментар