Тих днів не стерти з пам’яті людської

Весна іде, і переможним кроком 

В тюльпановому вічному вогні 

Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 

Несе нащадкам спогади свої.

     Бібліотека спільно з народним історичним музеєм села організували і провели акцію «Фотографія тобі розкаже». До акції долучилися родини: Притики Надії Андріївни, Родик Тамари Федорівни, Бондаренко Зої Назарівни та ін.. На нас з світлин дивляться ветерани Другої світової війни: Герой Радянського Союзу – Родинка Сергій Лаврентійович, учасники бойових дій – Родик Федір Васильович, Недяк Андрій Полікарпович, Домашенко Назар Андрійович, Заплава Іван Мифодійович, Тичко Едуард Вікентійович; ветерани, які працювали в тилу, перебували у нацистських концтаборах.

Ми щиро вдячні за надані фотоматеріали.

Нам не забути днів війни…
У нашій пам'яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.
Свято Перемоги – особливе свято – величне, вистраждане…

Минають десятиліття… народжуються і виростають нові покоління. Але в пам'яті народній ніколи не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі. Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас зі старих фотографій, сумних похоронок, листів з фронту,  які зберігають діти, онуки і правнуки. Ми всі повинні знати історію свого села чи міста, родини, завжди пам’ятати про ту землю, на якій народилися. Народ, позбавлений пам’яті, позбавлений своєї історії, не може існувати й розвиватися.

 Війна... Вона нікого не залишає байдужим. Це - біль, горе, страждання. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Дорога ціна, заплачена українським народом за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни.  Не щезне з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над нацизмом. Вона увірвалась у дитинство і юність наших бабусь і дідів, прадідів і прабабусь, мов чорний смерч. Підпалила нашу квітучу землю, палала ненька-Україна.    Війна… Це страшне лихо, яке  увійшло в кожен дім, сім’ю. Війна розбила сім’ї, розділила закоханих, забрала батьків і матерів у дітей. 

 Час спливає невпинно і безжалісно. З кожним роком, з кожним днем все менше серед нас ветеранів Другої світової війни. Але є ті люди, які мають право розповісти про війну від імені всіх солдат, що здобули Перемогу, від імені тих, що дійшли і не дійшли до неї, нагороджених і ненагороджених, живих і мертвих.  Рідна земле! Пам’яттю людською ми збережемо героїчний подвиг твій. Так писав у своєму вірші наш односельчанин В. Капустян.

Не буває біди, щоб прийшла назавжди,

Хоч у серці й лишають вічні сліди.

Наче слід від свинцю, наче рани бійця,

Ми несем у душі ці сліди до кінця,

І ніщо у душі тих слідів не стирає,

А це значить, що пам'ять у нас не вмирає.

Полягли наші пращури в роки війни,

Та від нелюдів світ захистили вони.

І без них виросли їх дочки й сини,

Вже й онуки і правнуки в них підросли.

На стіні фотокартка, як пам'ять жива,

Тож згадаємо з вдячністю їх імена.

   Бабенко Григорій Маркович, житель села Варварівка, останній  учасник бойових дій, який помер у 2015 році.