Тих днів не стерти з пам’яті людської

Весна іде, і переможним кроком 

В тюльпановому вічному вогні 

Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 

Несе нащадкам спогади свої.

     Бібліотека спільно з народним історичним музеєм села організували і провели акцію «Фотографія тобі розкаже». До акції долучилися родини: Притики Надії Андріївни, Родик Тамари Федорівни, Бондаренко Зої Назарівни та ін.. На нас з світлин дивляться ветерани Другої світової війни: Герой Радянського Союзу – Родинка Сергій Лаврентійович, учасники бойових дій – Родик Федір Васильович, Недяк Андрій Полікарпович, Домашенко Назар Андрійович, Заплава Іван Мифодійович, Тичко Едуард Вікентійович; ветерани, які працювали в тилу, перебували у нацистських концтаборах.

Ми щиро вдячні за надані фотоматеріали.

Нам не забути днів війни…
У нашій пам'яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.
Свято Перемоги – особливе свято – величне, вистраждане…

Минають десятиліття… народжуються і виростають нові покоління. Але в пам'яті народній ніколи не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі. Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас зі старих фотографій, сумних похоронок, листів з фронту,  які зберігають діти, онуки і правнуки. Ми всі повинні знати історію свого села чи міста, родини, завжди пам’ятати про ту землю, на якій народилися. Народ, позбавлений пам’яті, позбавлений своєї історії, не може існувати й розвиватися.

 Війна... Вона нікого не залишає байдужим. Це - біль, горе, страждання. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Дорога ціна, заплачена українським народом за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни.  Не щезне з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над нацизмом. Вона увірвалась у дитинство і юність наших бабусь і дідів, прадідів і прабабусь, мов чорний смерч. Підпалила нашу квітучу землю, палала ненька-Україна.    Війна… Це страшне лихо, яке  увійшло в кожен дім, сім’ю. Війна розбила сім’ї, розділила закоханих, забрала батьків і матерів у дітей. 

 Час спливає невпинно і безжалісно. З кожним роком, з кожним днем все менше серед нас ветеранів Другої світової війни. Але є ті люди, які мають право розповісти про війну від імені всіх солдат, що здобули Перемогу, від імені тих, що дійшли і не дійшли до неї, нагороджених і ненагороджених, живих і мертвих.  Рідна земле! Пам’яттю людською ми збережемо героїчний подвиг твій. Так писав у своєму вірші наш односельчанин В. Капустян.

Не буває біди, щоб прийшла назавжди,

Хоч у серці й лишають вічні сліди.

Наче слід від свинцю, наче рани бійця,

Ми несем у душі ці сліди до кінця,

І ніщо у душі тих слідів не стирає,

А це значить, що пам'ять у нас не вмирає.

Полягли наші пращури в роки війни,

Та від нелюдів світ захистили вони.

І без них виросли їх дочки й сини,

Вже й онуки і правнуки в них підросли.

На стіні фотокартка, як пам'ять жива,

Тож згадаємо з вдячністю їх імена.

   Бабенко Григорій Маркович, житель села Варварівка, останній  учасник бойових дій, який помер у 2015 році.

Перемоги тяжкий шлях

Вже стільки літ і стільки зим,

Як відгримів той бій кривавий,

Вони ж ще там, на полі слави,

Уклін їм, мертвим і живим!

  Перемагаємо. 8-9 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом. 8 мільйонів загиблих українців у цій страшній війні... Друга світова війна назавжди залишила свій відбиток. І не лише в історії України та світу, а на долі кожної людини, що жила на цій землі.

 Людські втрати серед цивільних в Україні склали понад 5 мільйонів людей. Приблизно 4 мільйони українських військових полягли у запеклих боях. Під час Другої світової було зруйновано понад 28000 сіл та 700 міст. Всі ці цифри - не просто страшна статистика. Це ціна, яку заплатили українці, аби допомогти зупинити страшний чорний смерч нацизму.

Пам'ятаємо.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини

Ті, хто полягли на полі бою

І ті, що повернулися з війни.

Вони ішли у бій за те, що до останку

Перемогти ненависних катів,

Щоб світ увесь у мирному світанку

Під прапорами Перемоги золотів.

  Пам’ять війни - це пам’ять серця, її несуть крізь роки нові і нові покоління людей, схиляючись у шані та скорботі.

  Ця пам’ять жива та невмируща. Не піде в забуття великий подвиг і велика перемога. В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову війну.

  Битва з нацизмом - далека історія для більшості сучасників. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від нациської навали. Святий обов’язок – донести до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, радощі перемог та біль втрати бойових друзів, зробити все для того, щоби ніколи не перервався зв’язок поколінь. В нашій бібліотеці пройшов день пам’яті: "Перемоги тяжкий шлях", до відзначення Дня пам’яті та примирення та 73-ї річниці Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років.

Днів тих пам'ять не померкне

    Із року в рік все далі відходять грізні роки Другої Світової війни. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Через окопи і партизанські ліси, через підпілля і затінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя вона все ж таки тоді прийшла – Перемога! 8 травня в День пам'яті та примирення і 9 травня - День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років ми вшановуємо ветеранів, віддаємо данину пам’яті всім тим, хто загинув на фронтах цієї жахливої війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
 До цієї дати в бібліотеці  провели історичну хроніку: « Історія гідності – Друга світова війна».

  Історичну хроніку бібліотекареві допомагали проводити Аня Ткаченко та Максим Возний.

    Масовий захід завершили такими словами: «Ми пам’ятаємо полеглих на полі битви і низько вклоняємося ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн у повоєнні роки».

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

                                 В. Симоненко