Нас єднає рідна мова

 

Процвітай же, мово калинова, 

І тобі не в’янути в віках: 

Мелодійна українська мова - 

Чарівний, навік коштовний скарб.

       День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця.  Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу. Принесла її праця всього життя Нестора-літописця, котрий взяв участь у літописанні Київської Русі і залишив світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

    Нестор-літописець був священнослужителем Київсько-Печерської лаври та літописцем. Його мощі досі знаходяться у Києві, в печерах лаври. У Варварівській СБФ до Дня української писемності та мови була організована книжкова виставка-інсталяція: «Нас єднає рідна мова».

    Все починається зі слова, а отже, з рідної материнської мови. Вона – це національна гордість, вона сприяє формуванню патріотизму, що спонукає людину чесно і самовіддано працювати задля держави, пробуджує найвищі людські риси.

     Наше слово давнє і живе... 23-й рік поспіль відзначаємо День української писемності та мови. Це молоде державне свято, засноване Указом Президента України 1997 р. Воно має підтвердити нашу любов і повагу до рідного слова, до своєї культури, які попри жорстокі випробування на крутих дорогах історії, зберегли її силу, красу і величність. Незважаючи на численні царські укази про заборону української книги, мови, театру, вони живуть і розвиваються, долаючи й нові, сьогоденні перешкоди. Ми - українці. Живемо у вільній незалежній державі - Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу. Земля українська стародавня, така ж давня, і наша мова. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

    Упевнені, що українська мова й надалі служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ. Бажаємо вам зберегти й утвердити українську мову, виплекану нашими пращурами, адже вона створює індивідуальне обличчя країни і нації. Нехай материнське слово буде для всіх оберегом та духовним джерелом життя, нехай рідна мова єднає нас усіх. Щастя, миру, добра.

Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

Барвистість одвічна народної мови

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

Іван Багряний

   До Дня української писемності та мови в бібліотеці була організована книжкова виставка« Барвистість одвічна народної мови». Вона допоможе користувачам здійснити літературну подорож стежками української писемності. Діти познайомляться з історією походження української мови, народною мудрістю, славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками – словниками.

   Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню. Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово? Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська…

   З метою поглиблення знань користувачів  про рідну мову, щоб показати її красу і багатство, розкрити її необхідність у житті людини; розвивати бажання вивчати українську мову до Дня української писемності та мови було проведено батл цікавих фактів «Моя мова найдивніше диво».

   Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Українська мова має в собі історію нашого народу, всю красу і міць поетичного слова. Чудна мелодія солов’я, могутня пісня лісів і полів, дитячий лепет і мамина колискова – звучить в нашій рідній мові і залишається в пам’яті назавжди.

   Варто пам’ятати, що грамотно володіти державною мовою – це обов’язок справжніх українців, які вболівають за державу, за її цілісність і духовну міць. Бажаємо всім утверджувати рідну мову, дбати, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців. Нехай материнське слово буде для всіх нас духовним джерелом життя і оберегом.

Простір, дарований словом

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

   24 травня — День пам’яті рівноапостольних Кирила та Мефодія, вчителів Слов’янських. Це свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року.

   День слов’янської писемності і культури унікальне культурне свято. Цього дня  вшановують святих братів-просвітителів Кирила та Мефодія, які створили писемність, здійснили переклад богослужбових книг з грецької мови на слов’янську, поширювали християнське вчення. Цей день символізує історичне та просвітницьке значення спадщини слов’янських первоучителів у здобутку національної культури, засвідчує повагу міжнародної спільноти до неоціненного внеску слов’ян в скарбницю світової цивілізації. Вшановуючи пам’ять братів-просвітителів, проповідників православ’я Кирила і Мефодія, ми звертаємось до глибинних основ української писемності, духовності – могутнього джерела сили і життєздатності української нації.

 Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Щороку, Україна відзначає чудове свято – День слов’янської писемності та культури. Саме в цей день наша бібліотека запросила користувачів на годину спілкування: «Простір, дарований словом», під час якої бібліотекар розповіла про тяжку долю нашої співучої мови, про її шлях до здобуття статусу державної.

Моя колиско, мова українська

Тож плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове –

Наше рідне слово…

  Українська мова - це мова, яка в модерний період, за останні 200 років не мала, навіть на відстані одного покоління, постійного політичного даху. Це мова, яку не прикривали армія і флот. Навпаки, це мова за яку розстрілювали, як у Києві 1918-го року, так і в Донецьку 2014-го. І те, що в цих умовах найменшого сприяння ця мова не просто вижила і збереглася, а й створила прекрасну літературу - це показник того, що це надзвичайно потужна і сильна мова,- говорила українська письменниця Оксана Забужко. Мова, за якою, щоб там не було, майбутнє.

  Не бійтесь говорити українською, думайте про майбутнє! З нагоди свята у бібліотеці була організована книжкова виставка: «Українська мова: історія і сучасність».

  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

  З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

  Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія народу, його душа, культура.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки

Берегти її, плекати, -

Будем завжди й повсякчас,-

Бо ж єдина. Так як мати,-

Мова в кожного із нас.

  У мові – доля народу, без неї немає нас, немає минулого і майбутнього. Наше рідне калинове слово увібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка. Любіть, мов сонце, материнську мову… Бо вона квітне над світом веселкою, береже минуле, шанує сучасне. Вона – наша правда і душа.

Плекайте рідне слово, шануйте нашу духовну основу, як висновок зробили всі присутні, читаючи вірші про мову в бібліотеці.

О, мово рідна! Золота колиско,

В яких світах би не була я,-

З тобою серцем, і по-українськи

Я вимовляю мамине ім’я!

Вітаємо, усіх з днем української мови та писемності!!!Бажаємо усім нам любові, щастя, взаємного розуміння і допомоги, щоб жити за Словом, з якого почалася Україна.

 

Моя колиска – мова українська

   9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято - День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях  рідного слова і його безсмертних творців.

   Мова - це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле - народ. Про це звучало у літературному зорепаді: «І я те слово в долю свою взяв», біля книжкової виставки: «Моя колиска – мова українська».

   Завідувач бібліотеки Т.Вус ознайомила учнів з виникненням писемності і розповіла, що 9 листопада народився Преподобний Нестор-Літописець. Саме в його день народження Україна відзначає День української писемності та мови. Сьогоднішнє свято одне з наймолодших державних свят, яке було встановлено 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою. В указі було зазначено: "Установити в Україні День української писемності і мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

   І це закономірно. Адже саме він стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбувалися на його очах.

Рідна мова чиста, як роса

Далась мені наука непроста,

Де, кажуть мудрі, мова - це людина.

У мови є і серце, і уста,

І є ім`я красиве - Україна!

  Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою… За допомогою слова ми пізнаємо світ, відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики... Словесність - джерело, з якого починається струмок знань, що ширшає, набирає сили й розливається могутньою рікою.

  Нетлінним скарбом століть, що передається від покоління до покоління, об’єднує минуле й прийдешнє, є рідна мова. Свято української писемності та мови гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Як стверджує наш сучасник, відомий поет Дмитро Павличко, «…Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі».

  До дня української писемності у бібліотеці проведений літературний калейдоскоп «Пробудилась українська мова, відродились батькові слова».

  Бібліотекар розповіла про історію появи письма та перших друкованих книг, про Нестора Літописця, прочитала вірш:

Друзі! Летить невпинно час,

І сторінки історія все пише.

Можливо,  там згадають і про нас,

І кожний, впевнена, свій слід залишить.

Навчаючись, духовно ви зростіть.

Нехай лише на благо діє слово.

У пам’яті найкраще збережіть

І в серці – материнську рідну мову.

  Діти пригадували слова відомих людей про рідну українську мову, прислів’я та приказки та відгадували загадки.

  Щиро побажаємо всім нам любити та берегти свою рідну мову, дбайливо ставитися до головного багатства нашої культури.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам`ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.