Між нас тобі, Тарасе, жити
Щоб
пізнати Шевченка,
замало
всього життя
Нагадаємо, що
помер Тарас Григорович Шевченко 10 березня 1861 року в С.Петербурзі і був там
похований. 18 травня труна з тілом великого Кобзаря прибула до Києва пароплавом
"Кременчук". А 22 травня відбулося перепоховання великого сина
українського народу на Чернечій горі поблизу Канева. Була виконана перша
частина "Заповіту" нашого генія і пророка:
Як умру,
то поховайте
Мене на
могилі
Серед
степу широкого
На Вкраїні
милій,
Щоб лани
широкополі,
І Дніпро,
і кручі
Було
видно, було чути,
Як реве
ревучий.
Шевченко вимушений був більшу частину життя провести на чужині (тільки в
засланні близько 10 років ). А душа і серце рвалися на вишневу Україну. Лише
там він міг бути щасливим. Могила Кобзаря зразу стала місцем
паломництва для українців і не тільки.
Іван Нечуй-Левицький відвідав могилу Т.Г.
Шевченка у 1880 р. Після цієї поїздки
митець написав нарис «Шевченкова могила», «…такий тяжкий напичаток на душі, що
сльози самі виступають на очах». Не тиха задуманість, не поетична мрія про
історичну минувшість, про давнину повіває своїм крилом над могилою Шевченка,
ні! Щось важке лягає на серце і душить його, як те каміння, що лежить на його
могилі. «Туга розлилася над цим дивним краєм, як невидима річка горя…» - писав
Іван Семенович.
У 1939 році тут
було споруджено великий пам'ятник із постаттю Шевченка, вилитої з бронзи і
встановленої на постаменті на терасі великої вежі.
Геній
українського слова залишив нам у спадок свої неоціненні духовні надбання- твори
і добру світлу пам'ять про себе.
Він пробуджував любов до рідної
Батьківщини, кликав сильних на подвиги в її ім’я, вселяв у слабких надію та віру у день прийдешній.
В бібліотеці відбуваються заходи,
присвячені 200-річчю великого Кобзаря, котрі допомагають ближче познайомитися
користувачам з життям і творчістю
Т.Г. Шевченка. Так пройшли голосні читання: «Душа Тараса
лине на Україну». Мистецька постать Кобзаря у всій своїй багатогранності –
монолітна, цільна, з нерозривною єдністю творчого мислення.
Учениця 10 класу Дейнега О. присвятила
свій вірш, щоб віддати шану великому українському поетові Тарасу Григоровичу
Шевченку.
Наш славний отець, герой України,
Борець за свободу, за честь, за добро!
І мову він зміг врятувати з руїни,
Хоч серце його в цьому бої й злягло!
Навіки шануймо свого патріота,
Хай славиться творчість його назавжди.
І тихо пролине остання вже ода,
Ми мовимо разом: «Шевченко – живи!»
Все йде, все
минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в
пошуках істини та правди. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє,
пам’ятає і шанує все людство. До них належить ім’я великого українського поета
Тараса Григоровича Шевченка.
Шануючи
Кобзаря місцевий художник П’ятенко М.П. виготовив постать генія віри і любові Тараса Григоровича Шевченка з пластиліну. До цього він перечитав зібрання творів
Шевченка, літературу про нього. Ми раді,
що презентував свій творчий доробок в нашій бібліотеці.
Немає коментарів:
Дописати коментар