Краю мій, для мене ти єдиний

   Сьогодні ми повертаємося до незабутніх днів, коли місто Карлівка і наше село Варварівка було звільнено і врятовано від повного знищення нацистами.

   З кожним роком все далі в історію відходить той пам’ятний день. Та з кожним роком все відчутнішим для нас стає значення подвигу тих, які дорогою ціною повернули життя рідного краю. До 75-тої річниці визволення Карлівського району і міста від нацистів в бібліотеці була проведена година інформування: «Карлівщина історична».

  Щоб по-справжньому любити свій край, необхідно вивчати і знати його історію. Директор Варварівського народного історичного музею Віра Олексіївна Бегмат приурочила до цих подій історико-краєзнавчий екскурс: «Краю мій, для мене ти єдиний».

Рідний край – серцю рай

Нехай нас по світу розкидує доля,

Та пісня до болю знайомого поля

Завжди повертатиме з дальніх доріг

До рідного краю, на отчий поріг.

А.Вигідник.

    Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним щемом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Ту маленьку Батьківщину, де живуть її рідні люди.

   В усі пори року варварівські краєвиди мають невичерпні багатства природних фарб, гармонійної краси, мальовничості і вражаючого розмаїття. Батьківський край, рідна сторона... Яке велике значення мають у житті кожної людини ці слова, як багато говорять вони нашому серцю. Але щоб по-справжньому любити свій край, треба знати його героїчну історію… 

  В бібліотеці була організована виставка-портрет села: «Наймиліший серцю край», біля якої пройшла інтерактивна гра: «Рідний край – серцю рай». Присутні були ознайомлені з історією, природою, культурою рідного краю, села.

Як не любить той край, де вперше ти побачив

Солодкий дивний світ, що звав життям,

Де вперше став ходить і квіткою неначе

В його теплі зростав і усміхався квітам.

(В. Бичко)

Варварівка! Славна, щедра земля. Горда своїми жителями.

Земля Варварівська!

Давала ти не раз

Людей славетних

І великих світу:

Герой Сергій Родинка –

Справжній льотчик, ас –

Село прославив;

Пам’ятайте, люди!

Труда героїв ти зростило теж,

Село – колиска, мудрості коріння,

Тут колисало і дало без меж

Наснаги творчої, і сили, і горіння.

Тут мав би буть

І є тут неодмінно

Славетний лікар,

Слави віртуоз,

Заслужений учитель України

Й художник справний,

І служитель муз…

І не могло б так буть,

Щоб ця багата

Земля, де Бог дарує благодать,

Була б на добрі люди не багата,

Бо віддавати краще, аніж брать,

Достойні ж будьмо ми землі цієї!

Хай кожен день прожитий, кожна мить

Прикрасить світ від користі твоєї,

Щоб в цім селі нам будувать і жить.

Н.Полежаєва

Квітуй наш Полтавський край

Із сивини століть ти поставала,

Вінок легенд у коси заплела…

І гордо нарекли тебе Полтава,

Пасує мудрість до твого чола.

  Кожен край, його земля і небеса, сонце і води, ліси і трави, що на ній виростають, мають свою неповторну красу, вдачу і долю свою. У ці вересневі дні Полтава відзначає безліч свят. Ця ошатна красуня є колискою української культури і духовності.

 Полтавщина – це наша земля, рідний край з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і мудрими талановитими людьми.

 «Сім чудес Полтави» - відбулася олімпіада з краєзнавства з юними користувачами бібліотеки.

  Перед учасниками олімпіади були поставлені не легкі завдання, але вони успішно справилися.

Рапсодія опалого листя

Завітала осінь до нас в Україну,

Одягла в червоне намисто калину.

Бо ж вкраїнська осінь – це пишні жоржини,

Айстри різнобарвні, горішки ліщини.

 Навчальний рік стартував! Швидко промайнуло літо, настала пора року, яку в народі називають чарівною, замріяною, золотою. Слухаємо, спостерігаємо природу в перші осінні дні і відчуваємо її урочисту красу. Усі люблять осінню пору року, її барви-самоцвіти, різнокольорові листочки. Та саме головне для наших користувачів – це осіннє читання. Зачаровує осінь яскравими фарбами та красивими, ліричними віршами та оповіданнями. З вихованцями Варварівської школи-інтернату (вихователь О. Білан) на дитячому майданчику бібліотекарем Т. Вус пройшли голосні читання: «Рапсодія опалого листя».

  У цю пору року особливо популярні осінні вироби своїми руками. З цієї нагоди у фойє бібліотеки оформили  виставку-інсталяцію під назвою «Село розфарбовує осінь в багряне, руде, золоте…».

Пора осіння тиха й чарівна.

Земля вночі туманами сповита.

Вдень лине тихо музика сумна

На павутинні бабиного літа.

Й пливе між листям кольоровий сум,

Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.

В сухому листячку сховавсь од вітру шум,

І холодок проймає гордовитий.

Палітра осені яскрава ще й жива,

Жоржини кольорові серце гріють.

Та вранці паморозь травичку покрива,

І від морозу квіточки сивіють.

Рослинний світ потроху завмира,

Тускніє барв рясне палахкотіння.

Тому й тужлива осені пора,

Бо світ піде зимі у володіння.

Нехай людина добро приносить, бо світ навколо любові просить

Важливе завдання школи –

виховати людину допитливою,

творчою, думаючою.

В.О. Сухомлинський

  Василь Олександрович Сухомлинський дуже любив дітей, тому і став педагогом. Це справді людина з полум’яним серцем, видатний педагог сучасності. 35 років свого життя він віддав школі. Сухомлинський – заслужений вчитель України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка. З його ім’ям пов’язані збагачення і піднесення педагогічної науки ХХ століття. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає все більше уваги.
 Творча спадщина В. О. Сухомлинського – невичерпне джерело мудрості і скарбниця добра, звідки можна черпати ідеї щодо виховання в дитині гуманності, духовності, моральних рис. Година добра: «Нехай людина добро приносить, бо світ навколо любові просить» – це чергова зустріч з користувачами, присвячена пам’яті великого Учителя. Мета - залучення користувачів до  читання, ознайомлення дітей та дорослих з найкращими зразками української літератури. Твори Василя Сухомлинського для дітей надихають юних читачів любити рідну мову, свій край, робити добрі вчинки, бути милосердними, людяними.

З Україною в серці

Душа із небом гомонить

Рясними росами умита

Тут осяйної барви мить

Лягає у палітру світу.

О. Кавуненко

 Особливе місце в роботі книгозбірні з обдарованими дітьми займає виставкова діяльність. Юні користувачі мають змогу продемонструвати свої творчі роботи. Так, в нашій бібліотеці напередодні нового навчального року оформлено персональну виставку малюнків: «Краю мій рідний, мальовнича моя земля» учня 11 класу Варварівського НВК Долженко Владислава.

  Рідна природа входить в нашу душу, як колиска буття, як чисте джерело, з якого ми вперше напилися живої води, з якого ми взяли й радісне пробудження далеким ранком нашого дитинства, й чудову мелодію рідної пісні, й казку... , й думи про життя народу. Природа рідного краю: верба над тихим ставком, тополя над шляхом... , запашний луг, жовте пшеничне поле - все це не просто середовище, в якому росте, зводиться на ноги й робить перші кроки по Землі маленька людина - це тисячі найтонших коренів, що беруть і несуть життєдайні соки до гілок і листя, й розквітає могутнє дерево - людина. Презентація виставки Владислава цікавить не тільки його ровесників, а й дорослих користувачів бібліотеки.

 Його творчі роботи виставлялись на святі села. Попереду з полотнами Владислава знайомилися користувачі Карлівської районної бібліотеки для дітей, де дирекція бібліотеки привітала юного художника, побажала творчих успіхів і нагородила Дипломом. Побував юний художник з своїми творчими роботами на Сорочинському ярмарку. Основною платформою для його творчих робіт була  і є сільська бібліотека, користувачем якої він є.

 Владислав ділиться своїми знаннями з юними користувачами, які з задоволенням прислухаються до його порад, проводить майстер-класи.

Міжнародний день благодійності

   До Міжнародного дня благодійності Варварівська СБФ Карлівської ЦБС отримала очікуваний подарунок від ЛакіБукс через нову пошту. Бібліотечний фонд поповнився 4 чудовими книгами.

 Юні користувачі задоволені подарунком, тож даруйте книги бібліотекам. Коли діти читають, вони творять дива! Книга! Унікальний носій інформації!

Щиро дякуємо за подарунок!

НАЙКРАЩА, НАЙМИЛІША ВАРВАРІВСЬКА ЗЕМЛЯ

Наше  - село це частинка Вкраїни,

Мала Батьківщина твоя і моя

Нехай до небес наша пісня полине

Бо ми – це велика вкраїнська сім’я .

  Наша маленька батьківщина – це те село, де ясні зорі вечорові, і вишень білосніжний цвіт, і на світанні – запахи медові…  Наша квітуча і красива Варварівка нещодавно відзначила День села. Серію малюнків присвячених селу виставила на показ громади Олександра Ляшук, серед них «Я люблю Варварівку». Сьогодні село вабить до себе дивовижною пишнотою садів, зеленю верб. Не зважаючи ні на які життєві труднощі й негаразди, воно живе. Головним життєдайним джерелом є люди, які творять історію, невтомно працюють, вирощують хліб, виховують дітей.

Моє село з духмяними садами

Біля очей суха долоня мами,

Сорочка вишиванка і калина

Це сама найрідніша Україна.

Надвечір цвіркунів далеко чути…

В траву шовкову впасти і заснути

Яка ж в землі рідненькій, друзі, сила,

Що, буцімто, ростуть у мене крила.

Садка ледь-ледь зелене шепотіння

Мережева на сонці павутиння.

Румяний подих теплої хлібини –

Це частка теж моєї України.

Крізь коси верб проміння сліпить очі,

Фіалок подих стелиться до ночі.

Рожевим паничем кущі увиті,

Подібного не  бачила у світі.

Над гаєм перша зірка засвітилась,

З дітьми лелека крилами укрилась.

А очі неба стали сині-сині,

Таке буває лиш на Україні.

 На святі була організована книжкова виставка: «Варварівко, життя моє», на якій  знайшли відображення про Варварівську територіальну громаду в якій живуть прості роботящі люди, великий і прекрасний українській рід, який складається з нас, наших родин, що й утворюють державу Україну та «На п’єдесталі українська книга», де були представлені книги відомих українських авторів.

 Святкування Дня села розпочалося "феєрверком" виставкових робіт, виконаних руками і дорослих, і юних умільців, дивовижними вишитими картинами та іконами порадували всіх присутніх майстрині: Алла Мотієнко, Марія Козиренко, Вікторія Валенко,  Ляшук Олександра, Сидорук Марина, Бадікова Ганна, Тамара Родик, Молошна Людмила. Перехоплювало подих від красивих картин краєвидів села написаних Наталією Полежаєвою та Владиславом Долженком.

Літо. Книга. Відпочинок.

Бібліотечне літо – це пора.

Коли читає дітвора

Спілкується і грається,

Малює і майструє

Ще й Інтернетом користується.

  Так писали юні користувачі нашої  бібліотеки. Ось і промайнуло тепле літечко, закінчилися канікули. Ви підросли, зміцніли, стали старшими на цілий рік. Всі відпочили за літо, оздоровилися, набралися сили. Дізналися багато цікавого, навчилися нового та весело провели час.

Засмагле літечко, прощай!

В віконце вересень постукав.

В країну Сонця, Миру, Знань

Він поведе всіх нас за руку

  Промайнули шкільні канікули – під час яких бібліотека надавала користувачам простір для творчості і спілкування.  Не залишали поза увагою бібліотеку школярі, а також гості нашого села з різних куточків, найактивніших з них хочеться сьогодні назвати: сестри Веритенікови Даша та Настя, Аня Лобарева, Каріна Баяхчан -  з Харкова, Озарові Дарина та Нікіта, Притика Софія і Малик Варвара, Андрашко Ірина -  з Полтави, Олександра Гурина -  з Києва.

День знань

Вересень. Сонця промінь,

Золотиться осінній лист,

Шкільний дім наш усмішок повен,

Ми його невмирущий зміст.

Доброго дня, школо!

Двері відчиняй,

Зачекалась діток, мабуть,

Радо зустрічай!

  1 вересня – День знань, хвилююче свято для всіх, це свято викладачів, вчителів, студентів та учнів, батьків. Немає людини, котра не пам’ятає день першого дзвоника, першу вчительку, шкільних товаришів.

  Щиро вітаємо вас з початком нового навчального року, Днем знань – всенародним святом мудрості, добра, натхнення та нових відкриттів. Перше вересня єднає нас усіх, бо кожен колись у цей день переступив поріг рідної школи, відкрив першу книжку, написав перше слово. Роки навчання – найкращі в нашому житті. Саме в цей час ми знаходимо вірних друзів, відкриваємо у собі здібності, визначаємо орієнтири на все життя.

Вишивка – символ краси

Моя вишиваночко, червона  калино.

Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.

Моя вишиванка – душа України

І зірка яскрава для дочок-синів.

   Говорячи про Україну, ми не уявляємо її і без наших прекрасних вишивок. Українців пізнають за їхнім барвистим вбранням, за вишивками на сорочках. Вишивка – це один із найулюбленіших та найбільш поширених видів народного мистецтва.  Працею багатьох поколінь талановитих вишивальниць створена величезна кількість технік (гладь, хрестик), орнаментів, візерунків, композицій. Мотивами квітучої рослини з птахами, окантованої в’юнкою гілкою заповнювали біле полотно жінки. Серед них  симфонії вишивок Алли Михайлівни Мотієнко.

  Знаю Аллу Михайлівну ще з дитинства. Виростала вона у дружній і працьовитій родині. Аллочка завжди швидко із захопленням виконує будь-яку роботу. Її сміх зачаровує всіх присутніх, а її вишиті картини бісером випромінюють один позитив. Квіти – зачаровують, соняхи – надихають, коні – оздоровлюють і тд.

 Картини, які вишиває бісером користувачка нашої бібліотеки Алла Михайлівна, ніби оживають. Вони зачіпляють  всі  фарби душі. Наповнюють позитивом і дарують радість і любов. В цілому відчувається прагнення створити свято, зробити добро. Всіх відвідувачів, які прагнуть до саморозвитку і пізнання світу через творчі роботи – картини вишиті Аллою Михайлівною захоплюють. а з тими, хто тільки поринає у творчість, вона ділиться своїми маленькими секретами вишивання.

  Умілі руки в народі часто називають золотими. Однак справжнє мистецтво – це не лише руки, це, насамперед, душа, без якої майстерність мертва. З тими, хто тільки поринає у творчість, вона ділиться своїми маленькими секретами вишивання.

Вишивка - це символ віри і любові, Що їй Господь вручив колись давно...

Наша вишивка -  то пісня України,

Нашої священної землі.

В ній співають ранки солов’їні

 Квітом розквітаються гаї.

  Напередодні святкування 27-ої річниці Дня Незалежності України та Дня села наша бібліотека ніби у віночку зібрала виставки творчих робіт користувачів бібліотеки. Серед них  квіткові симфонії вишивок Марії Миколаївни Козиренко. 

  Кожен народ має свої звичаї,  обряди, традиції, свої обереги.  Багата й наша Україна на свої символи-обереги, які береже й шанує український народ, передає їх від покоління до покоління. Це верба і калина, барвінок і чорнобривці, дивовижна писанка і хліб на рушникові, біла українська хата і барвиста  піч, народна пісня й українська вишиванка.

  Вишиванка – надзвичайно поширений на всій території України вид мистецтва. Ніхто не може й сказати,  де і як зародилося воно, кому першому спало на думку перенести на тканину за допомогою ниток незвичайне бачення навколишнього світу.  У народі існує прислів’я «Без верби і калини немає України». Але нема України й без української вишиванки. Україна славиться на весь світ своїми вишитими рушниками. Є такий вислів: «Українські вишиванки, наче райдуги світанки». Це ніби сказано про творчі роботи майстрині  нашої сільської громади  Марії Миколаївни Козиренко.

Нитки, неначе мрії кольорові,

Вплелися в долі біле полотно...

  Краса лікує, сповнює енергії, в її атмосфері відновлюємо душевні й фізичні сили. Вона надихає: споглядаючи створене руками майстрині, самі почуваємося творчо. Як властивість усього гарного й прекрасного, вона змінює світ на краще. Вишиваючи ти усвідомлюєш, що ти українка – частина співочого, привітного, мужнього, талановитого народу, - сказала при спілкуванні зі мною  Марія Миколаївна. Яким багатством кольорів палахкотять вироби Марії Миколаївни Козиренко. Вона живе у царстві квітів на вишитих власноруч картинах, рушниках та наволочках,скатертинах. У руках майстрині кольорова нитка співає.

 Пані Марія вміє перетворити будь-яку річ на красиву, перетворюючи полотно на витвір мистецтва, має талант з нічого зробити щось оригінальне і приємне оточуючим. Якщо одним словом, то вироби майстрині – неймовірні! Так говорили відвідувачі виставки творчих робіт Марії Миколаївни, дивлячись й нерозуміючи, як могли її руки зробити таку красу!

   Марія Миколаївна приїхала до нашого села із Західної України.  Вже більше 20 років проживає у нашому селі. Тут виросли дві доньки–красуні, з відзнакою закінчили школу, були активними користувачами бібліотеки, завжди привчали до книги і меншого брата Руслана.

  Він у всьому не відстає від сестричок, а для мами – помічник і надія. Діти завжди радіють маминим успіхам, а вона готує вишиті рушники, скатертини, які були і є одвічними оберегами.