І пам’яттю синів живе земля під світлим небом України!

  Минуло вже 73 роки, як Україна була остаточно звільнена від фашистських загарбників. Дорогою ціною далася ця чергова перемога над ворогом – сотні тисяч життів, відданих у кровопролитних боях, вщент зруйновані загарбниками міста і села, сплюндрована земля – все це потрібно відродити, відбудувати, відновити.

  Народ України свято береже пам'ять про тих, хто приніс йому визволення і свободу. Ми пам’ятаємо, що у боях за неї брали участь люди багатьох національностей, що кожний боєць вважав нашу землю рідною, незалежно від того, в яких краях він народився і виріс. Вірність обов’язку, бойове братерство, віра у перемогу і постійна готовність до самопожертви – ці та інші складові моралі й патріотизму були вирішальними в одержанні військової переваги, які давали можливість перемагати, наближати фатальний крах фашизму.

  Про це розповідала бібліотекар Таміла Вус у годині-меморіалі «І пам’яттю синів живе земля під світлим небом України».

  Ми горді від усвідомлення того, що в боях із загарбниками брали участь сотні наших земляків-карлівчан. Наш край дав країні сім Героїв Радянського Союзу, одного повного кавалера орденів Слави, багатьох орденоносців, чиї імена навічно вписані в історію району.

  На жаль, час невблаганний. Усе менше і менше залишається серед нас ветеранів Другої світової війни, колишніх солдатів і офіцерів, партизанів і підпільників, тих, хто ставив зруйноване господарство на ноги вже у післявоєнний період. Але тим вищою стає наша відповідальність перед підростаючим і прийдешніми поколіннями в утвердженні високого патріотизму, вірності народу України, вихованні їх на прикладах дідів і прадідів. Подвигу жити вічно!

  Ми щиро й сердечно вітаємо учасників бойових дій, ветеранів Другої світової війни, усіх жителів району з черговою річницею визволення України від фашизму. Міцного здоров’я вам, дорогі земляки, миру, віри у краще завтра і розбудову нашої незалежної держави!

Бібліотека-храм культури і науки

  Щороку до нашої бібліотеки приходять маленькі діточки, які вперше прийшли до першого класу. Щоб допомогти дітлахам зорієнтуватись у бібліотеці, у вирі інформації, що поглинається ними. Недарма з давніх-давен бібліотеку називають скарбницею знань. А найкращий спосіб якомога більше дізнатися про її можливості-це завітати до книгозбірні на екскурсію.

  Бібліотекар Таміла Вус провела ознайомлювальну екскурсію по бібліотеці. Тут малеча змогла записатись до лав користувачів, оформивши формуляр, та узнала, як обрати собі книжки, де їх шукати, до кого звернутись за допомогою у пошуках необхідної інформації. Зацікавлені маленькі користувачі потім самостійно зможуть звертатись до книжкового сховища потрібної інформації - поличок з книгами, звичайно під наглядом бібліотекаря.

  Швидкісний потяг 21 століття без зупинок мчить до країни Знань і ми, його пасажири, повинні притримуватись цього маршруту. Це ще й чудова нагода залучити до книг тих дітей, які ще не відчули радість читання. І коли хоча б одна дитина, яка вперше відвідала бібліотеку, повернеться до неї вдруге – можна вважати, що день минув не марно.
  Діти весело провели час у бібліотеці,вони читали вірші, розповідали про свої улюблені книги бібліотекарю Тамілі Вус і своїй першій вчительці Мар’яні Любомирівні. 
  Перша зустріч з бібліотечним світом відбулася, а ми маємо надію, що жива дорога до книги і бібліотеки у цих діток не заросте, а навпаки буде широкою і світлою. Адже, коли дитина читає – Україна процвітає!

Всеукраїнський конкурс дитячого малюнку "Рідна країна – безпечна країна: Як треба поводитися на дорогах!"

  

  

  Метою конкурсу є сприяння формуванню у дітей основ безпеки дорожнього руху, культури поведінки на вулиці: профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму, навчання дітей правилам поведінки на вулицях і дорозі, сприяння збереженню здоров'я і життя дітей та створення умов для реалізації їхніх творчих здібностей та талантів.

  Завдання Конкурсу – стимулювання інтересу дітей до ознайомлення з окремими положеннями Правил дорожнього руху, пояснення необхідності їх дотримання для збереження людського життя і здоров’я; збагачення уявлень про різні види транспортних засобів, об’єкти громадського користування, професії людей, праця яких пов’язана з дорожнім рухом; формування вмінь та навичок соціокультурної та безпечної поведінки на вулицях міста (села), у транспорті залежно від умов організації руху на дорозі; ознайомлення з можливими небезпечними ситуаціями під час дорожнього руху та способами їх запобігання.

  В бібліотеці був організований перегляд літератури: « Світлофор канікул не знає». У конкурсі брали участь читачі-діти віком від 7 до 12 років. Тематика малюнків присвячена правилам безпечної поведінки дітей на вулиці, дорогах. Активну участь в конкурсі взяли юні користувачі бібліотеки: Ляшук Анастасія 3 клас, Забіров Владислав, Бовкун Денис – учні 4 класу. На ваш розгляд їх малюнки.

Завітай до бібліотеки та проведи свій вільний час з книгою!

 

Дорогий мій юний читачу!

  Чи любиш ти казки, загадки і таємниці? Сподіваюсь, що любиш. Адже кожна таємниця обіцяє безліч карколомних пригод і несподіваних розв'язок. Цими днями бібліотекар Т. Вус побувала у молодших класах Варварівського НВК, познайомила юних користувачів з новими книгами, запросила до бібліотеки на екскурсію, помандрувати разом з героями книг.
  Ви зустрінете королів і принцес, лицарів і розбишак, хоробрих козаків і кмітливих ремісників, могутніх чарівників і ще багато цікавих і несподіваних персонажів.
  Казки, казки... У світі їх багато. В них мрія людства, мудрість поколінь. То ж розгорніть сторінку в будень чи у свято І почерпніть наснагу і глибінь Казок народних, щоб душа прозріла І повернулась у дитячий вік. Щоб засвітилась радо, заясніла... І помудрішає дорослий чоловік.

До зустрічі в бібліотеці!

 

З новою книгою сам на сам

  

  

  Читання і книга відіграє важливу роль у житті дитини, значно більшу ніж у житті дорослих. Із книг, які вони читають, вони дістають певне світосприймання, книги виробляють у них високі моральні якості, допомагають у навчанні. Хороші дитячі книги виховують у дітей почуття прекрасного і роблять їх життя повнішим, цікавішим та веселішим.
  Бібліотечний відпочинок: «З новою книгою сам на сам» був організований в бібліотеці. Бібліотекар Таміла Вус запрошувала до відпочинку з новою книгою і говорила: «Людина, яка любить і вміє читати – щаслива, тому що поруч з нею найкращій друг і порадник – книга».

Благословенні ви, сліди, мандрівника Г. Сковороди

  3 грудня 1722 року народився Григорій Савич Сковорода - постать, котра змінила культурне й літературне життя України кінця 18 століття. Він став народним мудрецем і мислителем, освітянином і письменником, створившим і розкрившим у своїх байках, віршах,філософських трактатах систему ідей, що стали передовими на той час. Творчість Григорія Сковороди стала ключем,який відімкнув двері в добу зародження нової української літератури, розквітлої на надбаннях давньої літератури. Бібліотекарем Т. Вус була проведена літературна подорож: «Благословенні ви, сліди, мандрівника Г. Сковороди».

  Г. Сковорода був надзвичайно талановитою і водночас скромною особою – філософствував, писав твори і підручники, викладав богослов'я, грав на музичних інструментах, вивчав літературу доби античності та середньовіччя, знав декілька мов – латинь, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, російську. Постійно мандрував по містах і селах рідної Батьківщини й інших країн, пізнавав життя, традиції, культуру, вірування народів, розповідав у своїх творах про побачене й почуте.

  Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. У дитинстві малий Гриць дуже любив сидіти під вербою, спостерігати за навколишнім світом і грати на сопілці, подарованій старим кобзарем. У дяка-скрипаля Гриць був на привілейованому становищі, бо хлопець вражав своєю допитливістю, до того ж у нього виявився незвичайної краси голос. Дяк навчив Гриця нотної грамоти і поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки, підготував до вступу в академію.

  У 1738 році здійснилася давня мрія хлопця — навчатися у Києво-Могилянській академії. Григорій став одним з найретельніших, особливо наполегливих і тямущих студентів.
З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив в Київській академії.
  Повернувся в Україну у 1753 році, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Був старанним, чесним і неординарним учителем: писав байки, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою; навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Отже, учив, як жив, а жив, як навчав — найкраща риса педагога. Оскільки підручника з етики не було, Сковорода написав його сам. Це був його перший філософський твір, основою якого є думка, що ледарство — найбільша людська вада.

  У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

  І з 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами ; щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. «Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв? — відповів великий просвітитель бєлгородському єпископові на прохання стати ченцем. Ченці Києво-Печерської лаври, у свою чергу, вмовляли: «Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята Лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі». На це Григорій Савич саркастично сказав: «Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому! Світ мене не впіймає». І таки не впіймав! Не вдалося ні царям, ні панам, ні ченцям за почесті й кар’єру купити розум, честь та волю Сковороди. Щастя письменник вбачав не в маєтках і славі, а в житті за совістю; шляхом до щастя вважав самопізнання. Навіть Катерині II Сковорода не побоявся виповісти: «Мені моя сопілка і вівця дорожча царського вінця». Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

  Сковорода навчав що в природі — краса, гармонія, а в суспільстві — несправедливість, і щоб змінити макросвіт (навколишнє), треба кожному змінити мікросвіт (тобто себе самого). З цією думкою тісно пов’язана його ідея «сродної праці»: пізнавай себе, а пізнавши— удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві й принесе найбільшу користь. А поки що чимало людей займають не свої місця: один ходить за плугом, а він від природи музика, інший працює суддею, а йому б пасти череду. Великий філософ доводив, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи — це веління Бога в людині. Пізнання природи — це пізнання Бога.

  У 72 роки поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час». Коли ж гості роз’їхалися, Сковорода помився, переодягнувся в чисту білизну, ліг на лаві й… заснув навіки.

  Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.

Ми хочемо без воєн жити, хай буде мир на всій землі!

  

  

  Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир! Ми повинні розуміти, як важко нашим воїна знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів. Ми повинні показувати нашим захисникам нашу підтримку, повагу, віру і для того, ми в бібліотеці провели акцію: «Ми – за мир!».

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна.

  Щоб стати справжнім захисником своєї Батьківщини, щоб принести максимальну користь своїй країні, своєму народові потрібні наполегливість, цілеспрямованість, працьовитість, потрібно багато працювати над собою, розвивати свої здібності і таланти.

Україна – земля героїчного народу

  День українського козацтва, День захисника України, свято Покрови Пресвятої Богородиці – ці свята стали одними із найдорожчих для нашого народу, загартованого в боях за свою незалежність і свободу. Щиро вітаємо з цими святами усіх, хто захищає Україну на фронті, і всіх, хто зміцнює державу в тилу. Ще кілька років тому Україна не мала сильного війська. Сьогодні ж наші захисники здатні вирішувати завдання, з якими не стикалися найсильніші армії світу. Вони мають найбільшу довіру суспільства, яке їх підтримує і на них сподівається.

  День захисника України, День українського козацтва єднає всю країну. Весь наш великий народ, що проніс свою гідність крізь віки випробувань і вистояв, переміг. Нехай Покров Пресвятої Богородиці завжди захищає Україну, її військо, її свободу, весь Український народ!

  В фойє будинку культури було проведено свято: «Україна – земля героїчного народу». Відкрила свято директор Варварівського народного історичного музею Віра Бегмат такими словами: «Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

Останній бал моїх років

 1 жовтня ми святкуємо Міжнародний день людей похилого віку. Це свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого покоління. Адже повага до старших – одна з головних цінностей людської моралі. Саме тому в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про заснування Міжнародного дня літніх людей.

  Це хороша нагода пильніше зосередитись на проблемах літніх людей, ще раз засвідчити всенародну повагу ветеранам війни і праці, нашим батькам і матерям, старшим друзям, за чиїми плечима нелегкі життєві дороги. Люди старшого покоління – джерело народної мудрості, їх практичний досвід – нерозривний місток, що з’єднує покоління. В бібліотеці до цієї дати була організована книжкова виставка: «Останній бал моїх років».

Прикрасимо свій дім

   Дім - це місце, де людина проживає постійно, трудяться фізично, але відпочиває душею, тому для кожного важливо, як прикрасити свій дім, своє подвір’я. Тут можна проявити свою фантазію, а також певні навики. Багато користувачів бібліотеки використовували літературу та періодичні видання на дану тематику. Тому в бібліотеці організували виставку-пораду: «Прикрасимо свій дім». 
  Наше село завжди славилось своєю незрівнянною красою, а ще працьовитими людьми. У селі тече час розмірено і ніби спокійно, проте кожна хвилина у господаря розписана на тиждень вперед. Треба попоратись по господарству, яке мукає, мекає, кудкудаче, крякає, гавкає, нявкає… І на городі, і на подвір’ї, і в господі… Щоб наварено й напечено було…Бо така одвічна доля селянська – бути самому собі режисером і постановником, агрономом і зоотехніком, програмістом і економістом, а ще встигнути на постійну роботу. І це вдається нашим односельцям, користувачам нашої бібліотеки. А ще відвідати бібліотеку, ознайомитися з новинками літератури, новими періодичними виданнями, або знайти цікаву інформацію в Інтернеті. Ми вас познайомимо з кращими користувачами, які знайдену інформацію втілюють в реальність.

 Будинок та подвір’я Данець Михайла Федоровича та Тамари Леонідівни. Непогано було б створити собі відповідну атмосферу, а саме - прикрасити свій дім. Своїми руками це робити особливо приємно, адже продумуючи відповідний дизайн метр за метром, можна тільки приємно дивуватися тому, наскільки це цікаво і навіть захоплююче.

Будинок та подвір’я Мотієнко Михайла Павловича та Олени Миколаївни.