Увага! Увага! Увага!

Всім! Всім! Всім!

19.03- Читацька олімпіада:

«Дружба з книгою – це свято

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час»

20.03 – Усний журнал:

«Блакитна троянда поетичного саду України»

(Ліні Костенко – 85 років з дня народження).

21.03 – Літературно-поетична година:

«Співець вогню людського, праці і краси»

(120 років з дня народження Максима Рильського)

24.03 – Літературна мандрівка:

«Мандрівка в минуле з майстром історичного роману Іваном Ле»

(120 років від дня народження Івана Ле)

25.03 – Літературний подіум:

На п’єдесталі українська книга»

26.03 - Літературна гра:

«Вгадай з яких ми творів»

27.03 – Проведення I етап  Всеукраїнського конкурсу:

«Найкращий читач України 2015 року» (6-7 класи)

28.03 – Гумористичний калейдоскоп:

«Посміхаємось, сміємось, регочемо»

1.04 – Гра-сміхотерапія:

«Розсміши бібліотекаря»

2.04 – Голосні читання книги Л.Керролл: «Аліса в країні чудес»

Чекаємо на вас!

Ринок земель в Україні: державне регулювання, розвиток

  14 березня в нашій державі відзначають День землевпорядника. В Україні ця професія завжди була шанованою, оскільки вона стосується неоціненного скарбу – її землі. Землевпорядники слідкують за тим, щоб земля використовувалася раціонально та ефективно. Їх заслуга в тому, що ефективно використовуються землі, суворо контролюється порядок розмежування, передачі в оренду кожної сотки.

  Про те, чим живе сьогодні землевпорядник Варварівської сільської ради В.В. Буцьківський, про його будні і свята, про задачі і плани я поговорила з ним самим. Він успішно працює у сфері земельних відносин, на практиці здійснює реформи, яких вимагає новітній час розвитку держави.

  Притаманні Володимиру Васильовичу ерудованість, любов до своєї професії, прагнення пізнати нове, скромність, душевність, щирість, уміння спілкуватися з людьми доброзичливо і тактовно ставлять його у ряд тих людей, про яких говорять, що це професіонал.

  Суперечка за межі іноді доходять до абсурду. Володимир Васильович шукає можливі шляхи примирення людей, пропонує різні компромісні варіанти і все, щоб по закону.

  Володимир Васильович підвищує свій професійний рівень, багато читає спеціальної літератури, любить і художню, а ще користується інтернетом. Завжди надасть кваліфіковану пораду. Регулярно проводить цикл бесід: «Ринок земель: дискусії тривають», а в бібліотеці організована книжкова виставка: «Ринок земель в Україні: державне регулювання, розвиток».

Колись в Єгипті фараон

Втомився землю сам орати –

Її в післяжнивний сезон

На рівні поділив квадрати.

Ділянки люду він роздав,

Щоб заробляли собі статок.

Ну, а натомість зажадав

Земельний сплачувать податок.

Той єгиптянин Сесостріс

Був справедливим землеміром,

Завжди ішов на компроміс,

Вирішував всі спори миром.

Нам це повідав Геродот

(Історики за батька мають),

Що факт не звів на анекдот,

Тому його і пам’ятають.

А землеустрій єгиптян

Прийшовсь  не тільки там до ладу:

Щоб з поля вигнати бур’ян,

Цей досвід завезли в Елладу.

І от із тих прадавніх пір,

Щоб змірять все й облікувати,

Мандрує світом землемір –

Без нього як хазяйнувати?

Професія стара, як світ,

Затребувана і донині,

Послужить ще впродовж століть

Землі, державі і людині.

В цей сонячний, весняний час,

Коли брунькуються надії,

Вітаєм щиро з святом вас,

Землевпорядники Вкраїни!

Хай вічно сяє Шевченкова весна

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть

Т. Шевченко.

  Кожного року в березні місяці українці вшановують пам’ять видатного Кобзаря, патріота України, великого її сина – Т.Г. Шевченка. 

  Відійшов у минуле 2014-й Шевченківський рік. В усьому світі було проведено чимало заходів, приурочених до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. І, попри складні суспільно-політичні процеси, що відбувалися в Україні, Шевченківські заходи не відійшли на другий план. Це свідчить про безмежну любов мільйонів  людей різних національностей до геніального поета, митця і мислителя.

  Тарас Шевченко відомий у всьому світі. А в Україні не знайдеться жодної людини, яка б не знала цього імені.

  В різні періоди свого життя ми звертаємось до його творчості. Але тільки зараз, у такий складний для нашого народу час, ми зрозуміли і відчули справжню силу його творів. Його слова долинають крізь століття, але з усією повнотою відбивають почуття й думки сьогодення.

  Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

  Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.

  Цього року виповнилась 201-а річниця з дня його народження, а він і нині пробуджує любов до своєї Батьківщини, кличе сильних на подвиги, вселяє у слабких надію і віру.

  «Хай вічно сяє Шевченкова весна», саме так називалася літературно-поетична година, присвячена великому Кобзарю, яка була проведена в бібліотеці.

Низький уклін тобі, Жінко!

Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!

Дорогі жінки!

Щиро й сердечно вітаємо Вас

з Міжнародним жіночим днем – 8 Березня!

  З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято – 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою. Без вас, шановні жінки, не було б стільки світла, любові і тепла. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ. Нехай вас ніколи не оминає турбота чоловіків, а прекрасні почуття дарують натхнення для нових творчих успіхів і життєвих перемог.

  Бажаємо Вам міцного здоров’я, нев’янучої молодості на багато весен, кохання і гармонії! Нехай прекрасні почуття зігрівають Ваші серця і дарують окрилення для нових успіхів. Нехай кожен прийдешній день приходить до Вас з посмішкою, з передчуттям радості, із впевненістю і сердечним спокоєм!

  Мудреці кажуть: "Царство жінки – це царство ніжності, тонкості і терпіння".

 Нехай ваша доброта та ніжність завжди сповнюють серця радістю і любов’ю, будуть запорукою миру і злагоди.

 Життя як ріка, що тече без зупинки:

 Епохи, століття проходять повз нас.

 Ми наче роману гортаєм сторінки:

 Міняються люди, міняється час.

 Міняється все, не міняється - жінка,

 Красива і добра, сувора й сумна.

 Вона - особистість, вона, наче зірка,

 Що поглядом впевненим всіх спопеля.

 За днем прийде день, за століттям століття,

 І час нові цінності нам принесе,

 Та жінка завжди залишається жити

 У пісні, в любові, величній красі.

  Напередодні свята багатьох цікавить запитання, що ж подарувати рідній людині. Зазвичай, в якості подарунка виступають сувеніри, квіти, солодощі та більшість шукає креативних ідей, виготовляючи подарунки власними руками. Такі вітальні листівки наші юні користувачі виготовляли для своїх мам, бабусь і сестричок.

  Для Вас, шановні жінки, в бібліотеці викладена експрес-інформація: «Сучасна жінка: ресурси і можливості».

Творець вічного символу

  З метою належного відзначення у 2015 році 200-річчя від дня народження автора музики Державного Гімну України Михайла Вербицького та у зв'язку з 150-ю річницею першого публічного виконання національного гімну "Ще не вмерла України і слава, і воля..." був виданий УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 6/2015 Про відзначення 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну.

  «Ще не вмерла України і Слава, і Воля…» - із перших  акордів Державний Гімн України впізнаваний сьогодні в усіх куточках цивілізованого світу.  Вже рік він позначений не тільки історичним подвигом боротьби нашого народу за свою національну й державну незалежність, а й героїзмом сучасних звитяжців, які захищають Україну від російсько-терористичних військ, виконують титанічну волонтерську роботу, згуртовують свідомих співвітчизників у єдиному прагненні відстояти майбутнє нашої країни.

  Нині гімн України можна почути вже не лише в сесійній залі Верховної Ради чи,  скажімо, на офіційних урочистостях. У нашому сьогоденні «Ще не вмерла…» часто лунає і в салонах авто, і замість ринг тонів у мобільних телефонах, і на весіллях , і просто з вікон квартир пересічних громадян.

  Тож 4 березня, гордо підносячи голову і прикладаючи праву руку до серця та з якимось, сказати б, новим відчуттям вслухаючись до болю рідні звуки, вшановуємо 200 – річчя з дня народження творця безсмертної музики, що уособлює дух української нації, - Михайла Вербицького  українського композитора, хорового диригента, священника УГКЦ, громадського діяча.

  10 березня минає 150 років від час першого публічного виконання величного патріотичного твору на вірші Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького. Вважається, що це відбулося у Перемишлі, під час першого на західно-українських землях шевченківського концерту. 

  Першим, хто звернувся до поезії Кобзаря, був Михайло Вербицький. Написаний ним на слова Тараса Григоровича «Заповіт» і виконаний у 1868 році у Львові на концерті, присвяченому сьомій річниці смерті поета, твір посів почесне місце в репертуарі хорових колективів учнівської молоді. Що вже казати про музику, яка, здається, стала втіленням українського національного духу і сили та перетворилась на вічний символ…

  Вшануймо автора безсмертної музики, що стала Гімном України, Михайла Вербицького, якому виповнилося 200 років із дня народження. В бібліотеці була проведена хвилина цікавих повідомлень: «Творець вічного символу».

Літописець землі української

  Серед письменників України Володимир Малик займає особливе місце.  Його твори присв’ячені історичній тематиці, написані динамічно і цікаво чудовою літературною мовою, вони піднімають національний дух, пробуджують національну самосвідомість, гордість за наш народ, за його непросту, але героїчну історію, стверджують  позитивне світосприйняття.

  Адресовані до всіх вікових груп, але найперше – до молоді, вони викликають інтерес до книги, до нашої історії, до українського слова, до читання.

  Володимир Кирилович Малик писав: «Історія – це застигле, давно відшуміле життя.  Багатьом воно здається мертвим. А для мене – ні. Бо я знаю історію, і вона для мене,  мов жива. Я чую далекий тупіт кінських копит орд Батия, що йдуть на Київ. Уловлюють гіркий запах татарських вогнищ на стоянках, бачу тисячі худих, темних, жилавих батирів зі шкіряними хурджунами – мішками для здобичі, які треба наповнити добром киян. Але спершу тих киян треба перемогти, полонити або вбити, і тільки тоді все добро їхнє стане твоїм. Перш ніж стати письменником, я прочитав тисячі книжок – і не тільки про індійців чи шпигунів, а й наукових – і збагатив свою пам'ять знаннями про історію власного народу та історію людства. Тому історію я порівнюю з океаном. Незнаюча людина скаже – це безконечна водна пустеля. А для мене – це колиска життя. Справді, минуле – мертве. Але людина  має пам'ять, розум, науку і має можливість проникнути далеко в глибини історії. А історичний письменник силою знань та уяви «оживляє» це мертве минуле, наближає до нас, робить читача свідком, очевидцем давно відшумілого минулого. Хіба це не цікаво? Хіба не варто прожити майже вісімдесят років, щоб у тиші свого маленького кабінету відкрити сотням чи тисячам читачів буйні пориви вітрів історії?» Щоб про все це дізнатися у бібліотеці була проведена літературно-краєзнавча хвилинка: «Літописець землі української», де був викладений матеріал про відомого українського письменника, талановитого майстра історичного роману Володимира Малика (1921-1998), який своє плідне творче життя провів у місті Лубнах на Полтавщині.

       

   

  У нинішній непростий час, коли саме існування української мови, та й України як держави, залишається під питанням, твори Володимира Малика, їх дух, їх героїка конче потрібні людям, які прагнуть бути народом, а не населенням.

Мова – перлина вікової мудрості

Наша рідна українська мова – це основа нашої безмежної культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня…

О. Гончар

  Щороку 21 лютого всі народи святкують Міжнародний День рідної мови. В цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже вона - великий скарб народу.

  Ми, українці, маємо свою рідну мову - українську. Наша мова - одна з найпоширеніших у світі. Вчені довели, що вік української мови становить 7 тисяч років і налічує понад 300 тис. слів. Вона барвиста, співуча і лагідна. Тож кожен із нас і всі ми гуртом маємо добре знати й берегти найкращу квітку рідної землі - українську мову.

  «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

  Темі рідної мови в бібліотеці проведена година пізнання: «Мова – перлина вікової мудрості», де бібліотекар сказала: «Рідна мова, як дівочий віночок, уквітчана самобутньою творчістю нашого народу: приказками, загадками, легендами, барвистими скоромовками і прислів’ями, мелодійними піснями та думами, що линуть над рідною Україною». Юні користувачі пригадали прислів’я та приказки про мову, з великим задоволенням грали в ігри. Їм не було часу нудьгувати тому, що почули багато нового, цікавого і корисного та пригадали те, що знали. 

  Доповненням заходу стала книжкова експозиція: «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить».

  Важкі часи переживає нині Україна. На Сході нашої країни іде війна. Мужні добровольці та воїни української армії стоять на захисті незалежної самостійної унітарної держави України, держави, що відкриває простір для вільного розвитку української мови. Українська мова – це золотий запас  душі народної, з якого виростаємо і яким живемо, завдяки якому маємо гордість іменуватися народом українським.

Живе поезія у мові, якої мати вчила нас,

У гніві, в посмішці, в любові,

В красі звичайній без прикрас.

Вона не тільки мрії срібні,

А й праця, радощі зусиль.

Вона потрібна, як потрібні

Вода й повітря, хліб і сіль!

  Так! Ми українці й обов’язково повинні оволодіти своєю рідною українською мовою.  Мова – це наша найголовніша Берегиня.