Світоч української літератури Тарас Шевченко

«Літа йдуть нестримною ходою,

Але твій спів, як сонце не погас,

Ти з нами йдеш в бою і після бою,

Великий наш, безсмертний наш, Тарас»

  В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким і є для України ім'я безсмертного Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Палке слово Шевченка залишається і в наші дні життєдайним джерелом, нестримним стимулом національного і духовного відродження сучасної України. Варто черпати ті слова із щедрої Тарасової криниці, і насолоджуватися щирою любов’ю до рідної української землі.

  З нагоди річниці від дня народження геніального поета у бібліотеці була організована книжкова виставка: "Шевченкове слово в віках не старіє".

  Шевченкова мудрість… У чому вона полягає? Де криється таїна Кобзаревого слова? Чого навчають Шевченкові твори? Відповіді на ці питання можна було отримати, завітавши в бібліотеку на літературну годину: «Світоч української літератури Тарас Шевченко».

  У чудовому мереживі римованих рядків Шевченко залишив землякам свої поради, уклав плани на майбутнє і поділився бажаннями.

  Гортаючи сторінки безсмертного «Кобзаря», юні користувачі поринули у світ Шевченкового слова, цитуючи його рядки з поезій: «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля...». Учні переконалися, що Тарас Шевченко – Пророк нашої нації.

  Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Почитаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря»

  Цю безсмертну книгу читали ще сучасники великого Кобзаря, потім їхні діти, внуки і правнуки, тобто наші прадіди, діди і батьки. Нащадки, вшановуючи пам’ять великого сина України, приєдналися до читання шевченківських творів «Почитаймо рідне слово зі сторінок «Кобзаря».

  Для юних користувачів ця книга стала улюбленою, тому вони з задоволенням декламували вірші письменника. Адже вони навчають пізнавати життя, історію рідного краю, виховують любов до людини і ненависть до її ворогів.

Літературно-віртуальний колаж «Жінки в житті Т. Г. Шевченка»

Як небесна блакить немислима без сонця, так і великий світ без жінки...

  Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівав у своїй творчості жінку-матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду... Передусім він цінував у жінці духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість.

  Доля жінки у творчості Шевченка – це доля його матері, котру передчасно «у могилу нужда положила», трагічна доля найбільшого його кохання – Оксани Коваленко.

  Жінки і неймовірно світлі почуття до них відіграли доволі значну роль у житті і творчості Шевченка. Історія зберегла ім’я жінок, які полонили серце Тараса.

Серце моє! Серце моє!

Тяжко тобі битись

Одинокому. З ким жити,

З ким світе лукавий,

Скажи мені... Нащо мені

Тая слава... слава.

  У поетичних рядках, що з’являються в поезіях Великого Кобзаря протягом усього життя, відчуваємо радість кохання і крах надій, невимовний душевний біль. Любовні поезії сумні, а подекуди й трагічні, як і його доля.

«Не весело на світі жить

Коли нема кого любить...»

Т.Г. Шевченко

  Прикро, але справжня народна слава і жіноча любов прийшли до Тараса Шевченка вже після його смерті.

«Портрет жінки в живописній творчості Т. Г. Шевченка»

«Малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство».

Леонардо да Вінчі

  Тарас Григорович Шевченко – геніальний поет, мислитель, один з найвидатніших майстрів українського живопису та графіки. Своєю майстерністю він не поступався перед багатьма художниками свого часу. Живописна спадщина майстра сягає близько 1 200 робіт.

Він опанував техніку олійного живопису, малюнок італійським олівцем і крейдою на кольоровому папері, техніку офорта. Тарас Григорович став справжнім майстром портретного живопису, його портрети відрізняються винятковою завершеністю, досягає психологічної виразності та лаконізму в засобах виразу.

  Створив галерею глибоко психологічних портретів за допомогою темпераментного, дуже багатого за характером і разом з тим винятково економного штриха офортної голки ставить Шевченка в ряд найвидатніших сучасних йому майстрів портретного жанру. Майстерно вимальовується жіночий портрет.

  Для багатьох поколінь українців талант та творчість Т.Г.Шевченка – невичерпні. Вшановуючи пам'ять поета, ми знову і знову говоримо про його невмирущу славу, а він своїми творами промовляє до нас.

Хай вічно сяє Шевченкова весна

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть

Т. Шевченко.

  Кожного року в березні місяці українці вшановують пам’ять видатного Кобзаря, патріота України, великого її сина – Т.Г. Шевченка. 

  Відійшов у минуле 2014-й Шевченківський рік. В усьому світі було проведено чимало заходів, приурочених до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. І, попри складні суспільно-політичні процеси, що відбувалися в Україні, Шевченківські заходи не відійшли на другий план. Це свідчить про безмежну любов мільйонів  людей різних національностей до геніального поета, митця і мислителя.

  Тарас Шевченко відомий у всьому світі. А в Україні не знайдеться жодної людини, яка б не знала цього імені.

  В різні періоди свого життя ми звертаємось до його творчості. Але тільки зараз, у такий складний для нашого народу час, ми зрозуміли і відчули справжню силу його творів. Його слова долинають крізь століття, але з усією повнотою відбивають почуття й думки сьогодення.

  Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

  Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.

  Цього року виповнилась 201-а річниця з дня його народження, а він і нині пробуджує любов до своєї Батьківщини, кличе сильних на подвиги, вселяє у слабких надію і віру.

  «Хай вічно сяє Шевченкова весна», саме так називалася літературно-поетична година, присвячена великому Кобзарю, яка була проведена в бібліотеці.