Мова – перлина вікової мудрості

Наша рідна українська мова – це основа нашої безмежної культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня…

О. Гончар

  Щороку 21 лютого всі народи святкують Міжнародний День рідної мови. В цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже вона - великий скарб народу.

  Ми, українці, маємо свою рідну мову - українську. Наша мова - одна з найпоширеніших у світі. Вчені довели, що вік української мови становить 7 тисяч років і налічує понад 300 тис. слів. Вона барвиста, співуча і лагідна. Тож кожен із нас і всі ми гуртом маємо добре знати й берегти найкращу квітку рідної землі - українську мову.

  «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

  Темі рідної мови в бібліотеці проведена година пізнання: «Мова – перлина вікової мудрості», де бібліотекар сказала: «Рідна мова, як дівочий віночок, уквітчана самобутньою творчістю нашого народу: приказками, загадками, легендами, барвистими скоромовками і прислів’ями, мелодійними піснями та думами, що линуть над рідною Україною». Юні користувачі пригадали прислів’я та приказки про мову, з великим задоволенням грали в ігри. Їм не було часу нудьгувати тому, що почули багато нового, цікавого і корисного та пригадали те, що знали. 

  Доповненням заходу стала книжкова експозиція: «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить».

  Важкі часи переживає нині Україна. На Сході нашої країни іде війна. Мужні добровольці та воїни української армії стоять на захисті незалежної самостійної унітарної держави України, держави, що відкриває простір для вільного розвитку української мови. Українська мова – це золотий запас  душі народної, з якого виростаємо і яким живемо, завдяки якому маємо гордість іменуватися народом українським.

Живе поезія у мові, якої мати вчила нас,

У гніві, в посмішці, в любові,

В красі звичайній без прикрас.

Вона не тільки мрії срібні,

А й праця, радощі зусиль.

Вона потрібна, як потрібні

Вода й повітря, хліб і сіль!

  Так! Ми українці й обов’язково повинні оволодіти своєю рідною українською мовою.  Мова – це наша найголовніша Берегиня.

Наша мова калинова

«Мова – душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. 

Вдосконалюймо її, бо вона, як і Україна, в нашому серці, 

і починається вона з кожного із нас», - 

писав великий український мовознавець Іван Огієнко.

  9 листопада, в Україні відзначається День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України в 1997 році, і відзначається щорічно на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

 Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова… яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами… 

 Мелодійна, ніжна, солов’їна. Навіть слів не вистачає, щоб описати калинове слово. Тож давайте оберігати, плекати, звеличувати зброю, гострішу за будь-які кулеметні постріли.

 Памятаймо, що наша писемність і мова – це чиста криниця, із якої б’є, мов сльоза, джерело. Вона, як добірне зерно, яким маємо всі ми, патріоти держави, засівати поле спілкування, домагатись її розквіту, утвердження на теренах нашої незалежної України.

 Українське слово споконвіку живе в піснях, легендах, у нашій історії й сьогоденні. Виткана і чарівною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою.

 Але ж у нас прекрасна рідна мова.

 Відтінків в неї стільки, скільки барв!

 У ній – і сива давнина, й онова.

 У ній – далеких предків пісня й сталь…

 У Лесі Українки є такий вислів: «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Дуже точно. Із цього  все починається.