Благословенні кольори української долі
Прапор наш – не битва,
не рушничний дріб.
На горі – молитва,
на долоні – хліб.
Дмитро Павличко
Державний Прапор –
невід’ємний атрибут кожної країни, символ її суверенітету й уособлення
самобутності та спадкоємності державотворчих традицій.
23 серпня 1991 року серпня група народних депутатів України
внесла блакитно-жовте знамено у сесійну залу Верховної Ради тоді ще УРСР, яке
всі депутати зустріли стоячи і тривалими оплесками. З цього дня над будинком
Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.
18 вересня 1991
року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»
фактично надала синьо-жовтому знамену статус офіційного прапора країни. Під цим
прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу
військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.
23 серпня 2004 р. було
офіційно встановлене державне свято – День державного прапора України. До цієї
дати в бібліотеці організований перегляд літератури, а ще бібліотекар взяла
інтерв’ю у користувачів. Ірина Пономаренко говорила: «Хочете дізнатися, чим
пахне Україна? Вийдіть рано-вранці у квітуче поле соняшників, подивіться на
безмежні простори, а потім підведіть погляд до неба. Якщо поталанить з погодою,
так як сьогодні, то воно – синє-синє, чисте і бездонне. Правда, як український
прапор?!»
Руслан Шидловський продовжив: «Цього року
здається, що навіть соняшники в полях і яскраво-жовті чорнобривці на клумбах
цвітуть не випадково. Що в цьому є якийсь прихований сенс. Все навколо набуває
жовто-блакитного кольору: лавочки у парках, мости, паркани… На державних
установах, багатьох будинках майорять національні прапори і наше село
Варварівка не виняток.»
Немає коментарів:
Дописати коментар