Чорні крила голодомору

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо - українці.
(Н. Виноградська "Голодомор")

     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця найбільшої трагедії ХХ століття у  бібліотеці організована книжкова виставка-пам'ять: «Чорні крила голодомору».

      З матеріалів на виставці ви дізнаєтеся про нелюдські випробування, які випали на долю українців. Щохвилини з вересня 1932 по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини – більше 1000, щодня – понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. В голодомор, за оцінками дослідників, померло від 7 до 10 мільйонів чоловік. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти.

    Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. На виставці-пам’яті записані свідчення очевидців-односельців про голодомор. В  історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Моральний і громадянський обов’язок молодого покоління – це гідно вшановувати пам'ять жертв від трьох голодоморів в історії нашої держави. Ми закликаємо всіх долучитися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка буде проходити 23 листопада о 16 годині, щоб довести усьому світові, що ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.

"Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно."

Голгофа голодної смерті

Пекельні цифри та слова,

У серці б’ють, неначе молот,

Немов проклятий оживе,

рік тридцять третій.

Голод… Голод.

   Пам’ять про Голодомор - це вшанування мільйонів українців закатованих голодом. Це геноцид українського народу винищеного тоталітарним комуністичним режимом. В бібліотеці розгорнута книжкова виставка «Голгофа голодної смерті», на якій представлені документи та матеріали, які розкривають перебіг, причини та наслідки трагедії Голодомору для українського народу.

   Цього року виповнюється 85 років організованому комуністичною владою колишнього СРСР геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років. Для того, щоб поглибити знання користувачів нашої бібліотеки про трагічні події 1932-1933 років, показати, що це була цілеспрямована політика з метою ліквідації проявів українізації, та ознайомити з історичними передумовами виникнення голодомору, з політикою більшовиків проти українського народу, була проведена історична хроніка: «Три колоски закуті дротом».

Запалимо свічку пам’яті жертвам Голодомору 24 листопада о 16:00 год.

Дзвони голодної смерті

Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!

У журливі листопадові дні, коли вся Україна вшановує пам’ять жертв голодомору 1932 – 33 років, у Варварівській сільській бібліотеці була організована книжкова виставка «Скорботна свічка пам’яті». Бібліотекар презентувала користувачам різного віку книжкові та газетно - журнальні матеріали, спогади односельчан, присвячені трагічним  подіям, які відбувалися на українській землі  82 роки тому.  Багато літ пройшло… Здавалось би можна й забути, але в серці кожного з нас живе і буде жити пам’ять про найкривавішу трагедію людства. Книжкова виставка представлена користувачам ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України 1932-1933 роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

  «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». Адже наше минуле, історія нашого народу – це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались і замулити, і прикидати.

  Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

  Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від штучного голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932-1933 роках, в бібліотеці провели годину скорботи «Схилимо голови у скорботі».

  Мова велась про нечуваний злочин в історії людства, який забрав мільйони невинних життів і був свідомо спрямований на згубу українського народу.

  У листопаді вся Україна запалює свічки пам’яті і читає молитву за всіма невинно убитими під час страшного Голодомору – 1932-1933 років.

Тож і ми, наприкінці заходу запалили свічку пам’яті та схилили голови в глибокій пошані. 

Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай палає свічка світлом білим,
Щоб в бабусі серце не боліло…

Голокост – шрам на серці людства

(до 70-х роковин пам’яті жертв Голокосту)

Пам’ять про голокост необхідна для наших дітей,

Щоб не залишити їх байдужими до навколишніх подій

(І. Бауер)

  У 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, згідно з якою 27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Ця дата знаменує річницю звільнення в’язнів найбільшого фашистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі радянськими військами у 1945 році.  Як свідчать документи Нюрнберзького процесу,  за час існування у цій катівні загинуло близько двох мільйонів людей, а під час Другої світової війни від нацистського режиму постраждало понад шість мільйонів євреїв. Це страшне і нелюдське явище, яке відбулося в період 1933-1945 років, отримало назву Голокост. Із давньогрецької термін перекладається «всеспалення». Він позначає політику переслідування і знищення людей єврейської національності нацистським режимом.

  Україна була однією із держав Східної Європи, європейське населення якої зазнало чи не найбільші втрати в період Другої світової війни. Скорботним символом Голокосту є Бабин Яр, куди зганяли й масово розстрілювали невинних людей. Урочище стало останньою домівкою для 150 тисяч громадян.

  Той жах і біль передав у своєму вірші «Фуга смерті» німецький поет Пауль Целан: «Євреїв скликає на посвист: рийте могилу в землі, - і наказує: грайте, заграйте до танцю мерщій». Страшна трагедія XX століття не повинна повторитися, а злочини тоталітаризму не можна забувати.

  Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має  продовжити естафету пам’яті  і відстоювати гідність людини. І 27 січня кожен з Вас повинен згадати не лише про жахіття, яке пережили наші пращури, але про те, що байдужість та злоба вбиває навколишній світ.

  Цього дня  користувачі, які відвідували бібліотеку хвилиною пам’яті пом’янули всіх хто загинув у ті страшні роки.

Чорні крила голодомору

   Страшні тридцяті роки XX століття…. Стільки горя та страждань принесли вони Україні. 22 листопада 2014 року в Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. Для нашої держави цей історичний відрізок часу є сумним і скорботним. Пов'язаний він із політикою тодішньої влади, яка шляхом штучно створеного голоду, намагалася вибити у представників української нації жагу до свободи та незалежності. Сучасному поколінню українців є незрозумілим і неприйнятним те, що багатюща на врожаї країна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті. Голодомор тридцятих років був засуджений прогресивним людством і визнаний безпрецедентним злочином проти українського народу. 

     До цієї "чорної" дати в історії нашого народу, бібліотекою спільно з народним історичним музеєм була проведена година-реквієм: «Чорні крила голодомору». Завідуюча сільським музеєм Віра Бегмат на документах і фактах розповіла і показала про голодомори, незаживаючу рану в історії України, страшний злочин проти українського народу, який не минув і нашого села.