Чорні крила голодомору

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо - українці.
(Н. Виноградська "Голодомор")

     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця найбільшої трагедії ХХ століття у  бібліотеці організована книжкова виставка-пам'ять: «Чорні крила голодомору».

      З матеріалів на виставці ви дізнаєтеся про нелюдські випробування, які випали на долю українців. Щохвилини з вересня 1932 по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини – більше 1000, щодня – понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. В голодомор, за оцінками дослідників, померло від 7 до 10 мільйонів чоловік. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти.

    Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. На виставці-пам’яті записані свідчення очевидців-односельців про голодомор. В  історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Моральний і громадянський обов’язок молодого покоління – це гідно вшановувати пам'ять жертв від трьох голодоморів в історії нашої держави. Ми закликаємо всіх долучитися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка буде проходити 23 листопада о 16 годині, щоб довести усьому світові, що ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.

"Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно."