Золоті струни творчості Павла Тичини

27 січня – 125 років від дня народження П. Тичини (1891-1967)

  Павло Григорович Тичина народився 27 (15)  січня 1891 року в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі, потім в духовній семінарії.

  У 1917 р. став членом редколегії газети "Рада". У 1918 р. вийшла перша збірка "Сонячні кларнети". У 1920 р. виходять його збірки "Замість сонетів і октав", "Плуг".

  До передвоєнних збірок П.Тичини  належать "Чернігів", "Партія веде" (1934), "Чуття єдиної родини" (1938), "Сталь і ніжність" (1941). Під час другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема "Похорон друга". 

  Лауреат Шевченківської премії (1962), Герой Соціалістичної Праці (1967).

  Про Тичину написано досить багато: створено антології, детальні біографічні матеріали, зібрано його малюнки, художні твори, відкрито музей. Але не зважаючи на це - його постать, це постать фактично досі не прочитаного генія.

  Надзвичайна гармонія відчуттів у віршах Павла Тичини пояснюється його неабияким талантом: він прекрасно співав і диригував, малював, цікавився театром і ... писав вірші. Йому легко давалось усе, що можна визначити одним словом — творити.

  Якщо б ми пропагували його ліричні збірки, він би міг бути одним з поетів європейського рівня. Просто так історично склалося, що після сумних і трагічних 30-х, після Голодомору і репресій в Україні можна було писати тільки у контексті партійної лінії. Він один з тих поодиноких людей, які важливі не тільки для української літератури, а й для української історії. У 1918 році Аскольдова гора прийняла перші жертви української національно-визвольної революції.  

  Павло Тичина висловив трагічне пророцтво:

На Аскольдовій могилі –

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

Друзям він говорив:

«Радощі і чорну днину –

все  я з вами розділю.

Любите ви Україну  -

Я ще більш її люблю…»

  В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням.

  Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя.

  Літературний репортаж: «Золоті струни творчості Павла Тичини» проведений в бібліотеці, допоможе шанувальникам поезії усвідомити велич поетичного таланту і трагізм творчої долі П.Тичини, формувати в себе високі естетичні смаки.