вівторок, 12 травня 2015 р.

Дитяче обличчя війни


  Існує ціле покоління, чиє дитинство припало на часи Другої світової війни. Їх так і називають - діти війни. До цього покоління відноситься і активний користувач нашої бібліотеки, вчитель-пенсіонер Світлана Андріївна Дубина. 8 травня в День пам’яті та примирення в бібліотеці відбулася година-сповідь «Дитяче обличчя війни», де Світлана Андріївна розповіла, що дітям війни рано довелося ставати дорослими. За ними нікому було доглядати. Адже їхні батьки або воювали, або трудилися з ранку до вечора. Або батьків вже не було... Залишилася без батька і вона. Замість дитячих пісеньок діти війни чули розриви бомб, замість чистого неба бачили літаки-бомбардувальники. Багато дітей тоді не знали, що таке іграшки. Дівчатка зберігали як зіницю ока єдину пошарпану ляльку, а хлопчики грали гільзами від гвинтівок та снарядами, що не розірвалися. Від таких «іграшок» часто траплялося лихо. Уважно юні користувачі слухали розповідь Світлани Андріївни.


  Світлана Андріївна прочитала вірш:
Діти війни
Ми  - діти війни!
Це гатили по нас розривними!
І месери в полі  ганялись
за нами, малими.
Це ми вибирали підмерзлу картоплю на мінах.
Ми – діти війни!
І оцим уже в світі єдині.
Найстарші із нас
заміняли батьків за верстатом.
І  пайкою хліба ділилися з матір’ю й братом.
Сирени тривог
голосили над нами ночами.
Ми інколи й нині безсонно зорю зустрічаєм.
Ми мріяли теплого хліба наїстися вволю!
Рядки фронтових повідомлень
лишились між нами паролем.
Ми – діти війни –
Вже туристами їздим в Європу,
Та сьомим чуттям
там знаходим солдатські окопи!
Це в нас, золотушних,
відчайно пробилися крила -
Ми з космосом перші на рівних заговорили!
Уже в кабінетах солідних ми правим ділами,
Переданими фронтовиками.
Ми – діти війни!
Перемоги великої діти!
До воєн зненавистю всі ми начинені,
мов динамітом!
Спитайте ви нас:
Коли світ оцей білий зродився?
Назвем сорок п’ятий!
І знайте: ніхто з нас  не помилився!
                                    Юрій Сердюк
  Бібліотекар Таміла Вус сказала, що зараз діти війни вже стали прабабусями і прадідусями. Їх потрібно поважати, адже війна відібрала у них дитинство. Вони впоралися з таким, що нам і не снилося. Закликала бути мудрими, щоб добром наповнювалися серця, щоб на рідній землі панував мир і спокій. І на останок нагадала, що взяти юним від цього сивочолого покоління. Це совість, порядність, честь, обов’язок, патріотизм. Прості, але надто вагомі поняття, котрі ніколи не старіють, а учасники заходу побажали Світлані Андріївні і всім дітям війни:
 Ми, перемоги нащадки, сьогодні,
Доземно вклонімось дітям війни
За синє небо, за сонце і зорі.
За мир, що нам дарували вони.

Немає коментарів:

Дописати коментар