Крути: і сум, і біль,і вічна слава!

 

У Варварівській сільській бібліотеці організована книжкова виставка: "Крути: і сум, і біль,і вічна слава!". В Україні 29 січня - День пам'яті героїв Крут. Саме в цей день у 1918 році в 130 км на північний схід від Києва відбувся бій чотирьохтисячної більшовицької армії Михайла Муравйова проти загону із київських студентів і бійців вільного козацтва, який налічував близько 400 воїнів. Історичні факти:

1. 25-27 січня запеклі бої розгорнулися біля станції Бахмач, який українські війська змушені були залишити і відступити до станції Крути.
2. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу станції Крути (нині село Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівщини) під час наступу на Київ більшовиків. Cпіввідношення сил становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат – 1 до 3 – на користь українців.
3. На підкріплення у Крути були скеровані Перша українська юнацька (юнкерська) школа імені Б. Хмельницького у складі 400-450 курсантів та 20 старшин. До них приєдналася перша сотня (116-130 осіб) добровольчого Студентського куреня січових стрільців. Вони не мали достатньої військової підготовки, була погано озброєні. До курсантів, студентів і гімназистів приєдналося ще близько 80 добровольців із Вільного козацтва з Ніжина.
4. Практично діти, вони мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника Ярцева і бойовий склад сотника Лощенка. Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 осіб.
5. Студенти призупинили ворожий наступ. Більшовицькі війська не мали змоги наступати 4 дні після бою. За цей час українські війська здійснили відступ, підриваючи мости та колії. Внаслідок цього війська Муравйова вже не мали можливості перевозити боєприпаси залізницею.
6. Чотири дні після бою під Крутами стали вирішальними для української дипломатії, аби домогтися укладання Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності.
7. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту більшовиками. 27 полонених юнаків було розстріляно.
8. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав "Ще не вмерла Україна", і решта підтримали спів.
9. За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.
10. У 2006 році на місці бою встановлено пам’ятник. У 2012 році на Аскольдовій могилі замінили дерев’яний хрест на виготовлений із каменю "Козацький хрест".
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління у боротьбі за незалежність.

29 січня – День пам’яті героїв Крут.

  Від Крут і до сьогодні 

– Боротьба за Україну триває…

  Бій під Крутами – героїчна й разом з тим трагічна сторінка української історії. Битва між чотирма тисячами червоногвардійців та загоном київських курсантів і бійців «Вільного козацтва», що налічував близько 400 осіб, розпочалася 29 січня 1918 року й тривала близько 5 годин. Українські воїни героїчно виконали наказ командування й зупинили блискавичний наступ ворога, що переважав їх чисельно ледь не в десять разів.

   Під час бою до більшовицького полону потрапило 27 наших юнаків. Невдовзі їх було цинічно страчено. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський назвав загиблих героями, за кілька тижнів після бою під Крутами написав: “Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!”. Павло Тичина присвятив їхньому подвигові поезію «Пам’яті тридцяти».

  Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. В бібліотеці була проведена історична подорож «Від Крут і до сьогодні –боротьба за Україну триває…». Захід проводився з метою ознайомлення користувачів з однією із трагічних сторінок історії України, виховання почуття поваги до тих, хто заради незалежності України віддав своє життя. Пам’ять полеглих Героїв вшанували хвилиною мовчання. Україна ніколи не забуде цей приклад патріотизму, відданості й мужності! Герої не вмирають!

Крути і символ національної честі

 

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.

“На порох стерти, перебити!” —

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей — не перемогти!

   Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.

   29 січня ми вшанували безсмертний подвиг Героїв Крут. Рівно сто років тому група студентів та учнів київських навчальних закладів безстрашно стала на захист Української державності. Юнаки зі зброєю в руках хоробро протистояли кількатисячній орді більшовиків, щоб вберегти незалежність новоствореної Української Народної Республіки. Їх подвиг став беззаперечним прикладом патріотизму, жертовності і мужності, яким ми пишаємось донині.

 Історія доводить, що саме освічена молодь стоїть в авангарді захисту незалежності і суверенності України. Сучасні українські студенти були першими, хто постали проти тиранії і почали боротись за європейське майбутнє нашої держави під час Революції Гідності. Молодь першою взяла до рук зброю, щоб захищати рідну землю в нинішній українсько-російській війні.

Незалежна Українська Держава, як і сто років тому, мусить протистояти імперським зазіханням східного сусіда, відбиваючи зовнішню збройну агресію. В День Героїв Крут, ми вшановуємо пам’ять та дякуємо і нашим полеглим пращурам, і новітнім героям, які пожертвували собою для свободи та незалежності теперішньої України.

«Крути і символ національної честі» під такою назвою в бібліотеці відбувся інформаційний репортаж. Метою заходу було розкрити суть та причини трагедії під Крутами, аби виховувати у молодого покоління інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України. Про перебіг того страшного трагічного бою розповіла  бібліотекар Т. Вус.

Стогнали Крути і молився вітер, цілуючи скривавлені сліди

Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним захищав свободу,

Що довідну самостійність розумом відстояв,

Тричі слава Україні і її героям.

   29 січня річниця бою під Крутами – подія, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

  Довгий час наш український народ страждав у ярмі неволі, довгі роки боровся за свою незалежність проти монголо-татар, поляків, російських військ. Наша історія не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця, як рани наших українських солдатів, які сьогодні (в 2014-2017 роках) змушені боронити волю рідної держави від російських військ і терористів.

 99 років відділяють нас від подій 29 січня 1918 року. Та вони живуть в душі українського народу, ятрять його серце, надихають наших сучасних воїнів на славні подвиги на честь Батьківщини.

 До Дня пам’яті героїв Крут в нашій бібліотеці відбулася година історичної пам’яті: «Стогнали Крути і молився вітер, цілуючи скривавлені сліди». Лейтмотивом заходу було проведення паралелі між подвигом героїв Крут та героями АТО. Сьогодні, коли вирішується доля України, молодь, як і колись, у далекому 1918-му, перебуває в перших рядах боротьби, і не випадково, що боротьба ця проходить саме на Сході України. У цій борні нас надихають слова великого Кобзаря: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!».

  Наприкінці зустрічі учасник заходу Владислав Михайленко, який прочитав книгу «Крути»  зауважив: «Пам’ять про героїв, які загинули буде прикладом, як потрібно любити свою Батьківщину. Ніколи Україна не забуде, цих юних душ нескорений політ».

 Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

Вічна слава в кетягах калини

Пам’яті Героїв Крут

Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним

Захищав свободу!

  Є в українській історії події, які стали знаковими, символічними. Такою подією стала смерть молодих юнаків, які стали на захист молодої Української держави, яка заявила світові, 22 січня 1918 р., що вона є вільною незалежною, суверенною. А вже через 7 днів 29 січня, на залізничній станції біля села Крути 300 київських студентів вступили в нерівний бій з 6-тисячною більшовицькою армією, яка напала на Українську Народну Республіку. Вони майже всі загинули в цім нерівнім бою, принесли в жертву Батьківщині свою молодість, своє життя.

  Цей приклад самопожертви молоді багато в чому нагадує подвиг героїв Небесної сотні та "кіборгів". Минуло майже сто років, а ми знову  змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. 

  На годину історичної пам'яті: «Вічна слава в кетягах калини» до бібліотеки завітали юні користувачі.

  Бібліотекар нагадала про трагічний бій студентів, юнкерів та гімназистів з добре озброєним та вишколеним противником. Присутні мали змогу подивитися фото їх героїчних однолітків, прочитати вірші, присвячені тим, хто душу й тіло поклав за самостійність, волю та незалежність Батьківщини. 

  Лейтмотивом заходу було проведення паралелі між подвигом Героїв Крут та сучасниками, які воюють на сході країни.  Тому юне покоління сприйняло цю тему з особливою увагою.

На Аскольдовій могилі поховали їх

тридцять мужніх українців, славних, молодих,

На Аскольдовій могилі український цвіт –

По кривавій дорозі

Нам іти у світ...

  Добре кажуть: - "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього". І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітром приб'є - там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму безсмертному романі Павло Загребельний: "На порожньому місці роду не заснуєш".

  Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Кругами.

  Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір-Україну.

Сьогодні в Україні знов зима,

пробиваються промінчики

сонця крізь тривогу.

Сьогодні в Україні йде війна,

та віримо у нашу перемогу!