Збережемо пам'ять про подвиг

    22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Найжахливіша війна в історії України увірвалася в юність наших дідів і прадідів. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і села, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну людську долю.

   Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні. Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся з війни, тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані.

   В день скорботи та вшанування пам'ятi жертв війни були покладені квiти до пам'ятника загиблим воїнам села. Пам'ятаймо, не забуваймо цю трагiчну дату всесвітньої icторiї. Наше село в роки Другої світової війни, ці матеріали знаходяться у Варварівському народному історичному музеї.

   Книги і матеріали під назвою «Збережемо пам'ять про подвиг» можна переглянути в сільській бібліотеці.

Кожен день, кожен час пам’ятайте

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті  жертв  війни в Україні

  Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Її смерч безжально попелив села і міста, робив жінок вдовами і дітей сиротами.

  Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей  - уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.    

  Війна не зітреться з пам’яті людської, не піде в забуття ніколи.

Імен, хоч скільки називай,

Усіх злічить не можна –

За український рідний край

Боєць боровся кожний.

  Хвилиною пам’яті «Кожен день, кожен час пам’ятайте» вшанували пам'ять жертв війни в Україні відвідувачі в бібліотеці.

  Ніхто й гадки не мав, що на 70 році миру знову голоситимуть українські матері, оплакуючи синів. Хто б міг подумати, що за стільки років наші хлопці знову проливатимуть кров, захищаючи мир і спокій…

  Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на Сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову зі зброєю в руках захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Ми голосуємо за мир. Хай буде завжди він і всюди.

Коли буде мир на землі, то будуть щасливими люди.