Голод… Це страшне
слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і
скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв,
засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Пам'ять -
нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато
сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне
підготовлений голодомор 1932-33 років.
До Дня пам’яті жертв
голодомору 1932-1933рр., у Варварівській СБФ була організована книжкова
виставка про страшну історичну катастрофу України «Чорні крила голодомору»,
виставка з квітами незабудки – символом пам’яті.
Кого із користувачів
зацікавить ця тема, після закінчення карантину зможете познайомитися з
літературою з книжкової виставки, а також з спогадами очевидців тих подій –
наших односельців. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про
всіх, хто недожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має
права про це забути. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим
змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам
життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
Кожного року в четверту
суботу листопада по всій Україні проходить Акція "Запали свічку пам’яті",
присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодоморів. Тож, запрошуємо жителів
громади села Варварівка долучитися до Акції, запалити свічку вдома і
вшанувати хвилиною мовчання жертв
голодомору.
Зроніть
сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте
разом, а не наодинці.
Зроніть
сльозу за тими, хто не зріс,
Що
мали зватись гордо — українці.
Заплачте!
Затужіть! Заголосіть!
Померлі
люди стогнуть з тої днини,
Й
благають: українці, донесіть
Стражденний
біль голодної країни.
Згадайте
нас — бо ми ж колись жили.
Зроніть
сльозу і хай не гасне свічка!
Ми
в цій землі житами проросли,
Щоб
голоду не знали люди вічно.
(Ніна
Виноградська).
