Січень багатий на свята, серед них і ювіляри року.
В бібліотеці була проведена літературна карусель: «Письменник і педагог Ю.
Збанацький» Народився письменник 1 січня
1914 року в селі Борсукові на Чернігівщині в селянській родині. Закінчив Остерську
семирічну школу. Навчався в Чернігівському педагогічному технікумі, і у
Ніжинському педагогічному інституті, який закінчив у 1937 році. По закінченні
інституту працював учителем, директором неповної середньої школи, завідувачем
районного відділу освіти. Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945
роки. 4 січня 1944 року Збанацькому було
присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни викладав літературу в
Київському педагогічному інституті імені Горького, згодом очолив філологічний
факультет цього ж інституту. Писати Збанацький розпочав ще до війни. Перші його
друковані твори з’явилися в 1944 р. У 1948 р. вийшла повість «Таємниця
Соколиного бору», яка принесла йому славу й визнання. Його повісті «Між добрими
людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» були екранізовані на
Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Написав «Поліські билиці» — короткі
оповідання з життя його знайомого вчителя Каленика Переплигнигопченка. Повсюдне
визнання здобули такі збірки творів Збанацького, як «На все життя» (1950), «Над
Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Крилатий гонець», «Незабутнє» (1953),
повісті «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), «Курилові острови» (1963),
«Геро-подвія» (1966), романи «Малиной дзвін» (1958), «Хвилі» (1967), «Кують зозулі»
(1975). У 1960 р. роман Збанацького «Малиновий дзвін» був відзначений премією
імені М. Островського. В 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена
Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, а в 1975 р. роман «Кують зозулі»
удостоєний літературної премії імені Лесі Українки. Помер 25 квітня 1994 року
в Києві.
В
бібліотеці була проведена літературна година: «Талант мужності і талант
співчуття» до 185–річчя від дня народження С. В. Руданського українського
поета, перекладача. Велику увагу бібліотекар Т. Вус звернула на книгу «Повій,
вітре, на Вкраїну». У цій книзі вперше в історії української літератури вміщено
всю творчу спадщину українського поета-самородка Степана Руданського, автора
слів дивовижної пісні "Повій, вітре, на Вкраїну" та вікопомних
приказок-співомовок, які принесли митцеві любов українського народу та
обезсмертили його ім’я.
До 140 – років від дня народження С. В. Васильченка
видатного майстра прози в бібліотеці організована літературна панорама:
«Зачарований красою слова». Бібліотекарі розповіли дітям про життєвий та
творчий шлях видатного українського письменника-гуманіста, класика української
літератури, чудового оповідача та художника слова Степана Васильченка, твори
якого приперчені доброзичливим гумором, вишуканістю й водночас простотою.
Школярі дізналися про вагомий внесок митця в українську літературу і
педагогіку.
«Басурмен» та «Свекор» Степана Васильченка —
гумористичні оповідання з легкою ноткою іронії. Описуючи прості життєві ситуації,
автор проявляє себе як тонкий психолог. «Талант» - в центрі повісті — трагедія
молодої талановитої дівчини з народу, людини, яка шукала життя світлого,
справжнього, щасливого, яка хотіла віддавати свій талант людям. Оповідання «Приблуда» Степан Васильченко
написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку.
Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку.
У повісті "Олив’яний перстень" безліч
гумористичних сцен. Лірична стихія владно входить у повість, проявляючись і в
характерах героїв, і в змалюванні побуту села, і в описі картин природи.
Ознайомились з повістю про дитинство великого Кобзаря «В бур’янах».
Немає коментарів:
Дописати коментар