пʼятниця, 1 березня 2019 р.

Дивовижна країна – Китай


   Китай - мабуть одна із найпривабливіших країн сходу, яка є справжньою скарбницею світової культури: тут розвивалися мистецтва та ремесла, література і медицина, і саме ця країна подарувала світу фарфор і порох, шовк і папір, ківі і мандарини, чай і компас, голковколювання, боротьбу кунг-фу, вишукану давню поезію і гармонійну архітектуру...
   Вам, мабуть стало цікаво, чому я пишу саме про Китай? А тому, що 2019 рік проголошений роком Китаю в Україні. Отже, пропоную вам, мої любі користувачі, ближче познайомитись із цією дивовижною країною, з її традиціями, побутом, екзотичною їжею та з дивовижними архітектурними пам'ятками ознайомившись з виставкою-мандрівкою: «Дивовижна країна – Китай».


вівторок, 26 лютого 2019 р.

Хранитель українського слова


Святе слово - рідна мати;
Єсть іще святиня вища,
Богові миліша -
Рідная Вкраїна
П.Куліш

В цьому році Україна святкує 200-річний ювілей видатного письменника, перекладача, літературознавця – Пантелеймона Куліша.
На виконання Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 200-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша» в бібліотеці організована викладка літератури: «Великий знавець народної мови», біля якої прочитане літературне досє: «Хранитель українського слова».


Бібліотекар Т.Вус зазначила, що Пантелеймон Куліш являється однією з найколоритніших постатей свого часу в українській літературі і в українському суспільному житті, розкрила різні аспекти життя і творчості письменника, зокрема : дружбу між П.О. Кулішем та Т. Г. Шевченком, його сповнене прикрощів одруження, заслання після викриття Кирило-Мефодіївського товариства , заснування власної друкарні в Петербурзі та ін.
П.Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», роману «Чорна рада», оповідань «Орися», «Дівоче серце», «Гордовита пара», драматичних творів «Байда, князь Вишневецький», «Петро Сагайдачний», «Цар Наливай»; перекладів та переспівів творів європейської літератури, наукових та публіцистичних праць.


     І за життя і після смерті Пантелеймона Куліша про нього було написано багато справедливого і несправедливого. При всіх суперечностях світогляду, Куліш сповідував ідею державності України, прагнув об’єднати українське громадянство навколо ідеї національно-культурного відродження, формування української літературної мови і згуртування національної інтелігенції.
 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!


Не стерлася райдужна сторінка,
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка
Була і є, повік жива.
   Стояла я і слухала весну,. Весна мені багато говорила,. Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно тихо шепотіла... 25-го лютого ми відзначаємо 148-у річницю від дня народження української поетеси Лесі Українки. Напередодні дня народження Лесі Українки в бібліотеці  оформлено книжкову виставку-пам'ять: "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!!"



   Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго. А може вона такою і була? У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.
   Леся Українка – символ епохи. Це величне ім’я є одним з найвідоміших у світі поезії та прози. Поетеса прожила хоч і коротке життя, зате сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Недаремно її твори користуються надзвичайною популярністю не лише в Україні, але й за кордоном. Вона запалила у серцях людей силу духу, вогонь відданості та патріотизму, віру в краще майбутнє. 
  Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з книжковою виставкою і ви дізнаєтеся ще більше цікавого про Лесю Українку.

четвер, 21 лютого 2019 р.

Мово рідна, слово рідне…


Мова кожного народу неповторна і - своя;
В ній гримлять громи в негоду,в тиші - трелі солов'я.
Солов'їну, барвінкову, колосисту - на віки -
Українську рідну мову в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина - так, як мати, - мова в кожного із нас!

   21 лютого до Міжнародного дня рідної мови бібліотекою була проведена літературно-поетична година: «Мово рідна, слово рідне…».



   Рідна мова – то душа народу. Змалечку ми чуємо її у маминих колискових, у бабусиних казках. Знати українську, розмовляти українською означає бути справжнім українцем. Скільки майстрів українського слова оспівували та звеличували рідну мову. Писали, віршували українською. А народ співав. Такої мелодійної та співочої мови годі й шукати будь-де! В ній все, що дорого серцю: квітучі сади, мирна праця, дружня родина, спів соловейка. 
«Садок вишневий коло хати, 
хрущі над вишнями гудуть. 
Плугатарі з плугами йдуть, 
співають ідучи дівчата, 
а матері вечерять ждуть…»,

- так писав Шевченко, навіки закоханий в Україну та її мову.



   Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».  Як стверджував відомий український письменник Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття». Завдяки мові ми об'єдналися в один народ, в одну націю. Бо мова – це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.



Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…


А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
Розпочинаються дні пам’яті трагічних та водночас героїчних подій на Майдані Незалежності. Давайте, друзі, у ці дні, відкинувши пафос і зайву риторику, згадаємо кожного, хто пожертвував своїм життям заради змін в Україні. А згадавши, робімо так, щоб ці позитивні зміни стали реальністю. Це буде кращою шаною та подякою Небесній сотні! Бо ми пам‘ятаємо! Героям слава! В бібліотеці до Дня Героїв Небесної Сотні була організована виставка-роздум: «Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити…».


субота, 16 лютого 2019 р.

Афганістан: час минає, пам'ять живе


    На їхню долю випала війна… Є дати які сумними рядками, гіркими спогадами закарбувалися в наших серцях. Це дата 15 лютого 2019 року коли виповнюється 30 років з дня виведення військ з Афганістану. Скільки красивих, здорових молодих хлопців війна в Афганістані скалічила фізично, скільком коштувала життя. Наші односельці Скрипник М.В., Ноздрін С.І., Кобилко В.М., і ті, які вже відійшли у вічність Гурин М.В, Іщенко В.М., витримали тяжке випробовування, зберегли свою людську гідність, навчилися дорожити солдатською дружбою, стали справжніми чоловіками та перевіреними бійцями. В бібліотеці, напередодні цієї дати до заходу була оформлена книжкова виставка-репортаж:  «Афганістан: час минає, пам'ять живе», біля якої пройшла година пам’яті: «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану».
   Бібліотекар зробила короткий екскурс в історію, щоб нагадати присутнім про причини війни. Присутнім бібліотекар рекомендувала матеріали, які зібрані в бібліотеці про односельчан, які воювали в Афганістані. Усі присутні вшанували хвилиною мовчання героїв, які назавжди залишилися молодими.  



В душі несу любов немов свічу…


Життя без кохання, життя без любові –
То небо без сонця,  то небо беззоре!
Життя неможливе, воно не існує,
Коли наше серце любові не чує.
До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом. Саме, 14 лютого, ми звертаємось до теми кохання, бо це надзвичайний день — День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих. Кохання, таємниче і загадкове, стояло, й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі. 
       Кохання - одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Саме воно є джерелом творчого натхнення багатьох поколінь. Воно поза віком і часом, воно панує над світом. Його вічна загадка завжди була в центрі поезії. Чому? Мабуть тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше ніж будь - хто інший. Кохання - це та таїна, що дає їм поштовх до творчості, живлючу наснагу великого вогню. Закохані тягнуться до віршів, інтуїтивно відчуваючи, що в цьому натхненному мовленні можуть знайти вияв почуття, що їх  переповнюють.  В бібліотеці був організований коктейль поетичного настрою: «В душі несу любов немов свічу…»