Під Крутами сніг і пронизливий вітер
У січні ридає, голосить, гуде;
Шукає могили, де Воїни-діти
На вічнім спочинку...
В історії України є багато трагічних сторінок.
Але бій під Кругами займає серед них особливе місце. Там з жорстоким ворогом у
боротьбу стали юнаки, які ніколи не тримали в руках зброї – студенти Київського
університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського
братства, їх було триста. І вони
поклали голови за волю України.
Наша українська історія, як і все у світі, в
плині часу нагадує рух по спіралі. Кожен висхідний квиток – наче крок до
омріяної мети, коли щоразу переступаємо
чергову із перепон, загроз, заборон. А разом із тим відкриваємо правду – подій,
їх істинних тлумачень, імен, доль. Сьогодні ж як ніколи усвідомлюємо, що
безкінечна лінія цієї спіралі символізує рух самого життя, а ми, нині
сущі, волею долі опинилися на черговому її злеті, в епіцентрі історичних подій. Сьогодні твориться легенда
кіборгів, та, оглядаючись у минуле, у
січень 1918-го, бачимо майже впритул біля Донецького летовища засніжену станцію
Крути на Чернігівщині – як останні у часи злети спіралі з розірваного кола,
злети в перемогу, злети у вічність. Бо,
як і тоді, «настав вже час… Все Україні в дар принести».
Про Героїв Крут письменник Улас Самчук ще
згодом сказав: «Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала
зі столиці України під станцію Крути, щоб там умирати, була першою молоддю
світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною
навалою. Розуміється, вона боролась і
вона падала під кулями ворога не тільки в ім’я
оборони від большевизму. Її ідеал був – своя державність, своє суверенне життя,
своя духовність. Вона йшла в бій з піснею «Ще не вмерла»… Схилім голови перед
їх пам’яттю. Вказуєм нашим дітям на могили, які повстали з Крутів. Одначе
завжди, скрізь, день у день, годину в годину, безупинно і вперто твердьмо, що
другі Крути мають застати вже нас іншими. Іншими духом, психологією. Іншими
життєвими успосібленнями, іншими матеріальними, технічними можливостями…»
29 січня 2015 року в
бібліотеці був проведений інформаційний репортаж: «Крути: символ національної
честі» присвячений тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до
сьогоднішнього дня; тим, хто спить у знаних і безіменних могилах, розкиданих по
рідній і чужій землях; тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були
забути і викреслити зі своєї пам’яті, героям, які полягли в страшному бою під
Крутами.
До уваги
користувачів організований перегляд літератури: «Пам’ятай про
Крути».
Юні користувачі мали
змогу усвідомити рядки української історії, де вписано героїчний подвиг
юнаків, що полягли за незалежність молодої Української Держави на станції Крути, 29 січня 1918 року.
Спливуть часи, мов паводки Дніпрові,
Одвічну мрію здійснить Україна,
Й під Крутами, на плитах мармурових,
Про Вас лунатиме пісня соколина.
Немає коментарів:
Дописати коментар