Віночок казок від братів Грімм

  4 січня цього року виповнилося 230 років з Дня народження Якоба Людвіга Карла Грімма. Якоб  пропрацював в бібліотеці більше 30 років, а весь свій вільний час разом з братом Вільгельмом віддавав філології та збиранню чарівних казок та легенд. 

  Чи є на світі людина, яка хоча б раз у житті не мандрувала дивовижною країною казки?! Напевно, ні. У дитинстві всі мріють познайомитися з добрими феями, гномами або чарівником. Кожен хоче мати чарівну паличку, богатирську силу або казкову вроду. У казки ми вчимося, як на світі жити, тому що казка - це глибокий колодязь мудрості, який неможливо вичерпати, він завжди наповнений розумом, добротою.

  Гортаючи літературний калейдоскоп: «Віночок казок від братів Грімм» юні користувачі нашої бібліотеки дізнались багато цікавого.

  Народні казки віддавна цікавили письменників і вчених багатьох країн. Декотрі письменники брали теми та образи народних казок і на їхній основі писали свої власні твори (як, наприклад, І. Франко в Україні чи В. Гауф у Німеччині), а декотрі записували й видавали народні казки такими, якими почули їх від оповідачів. Саме так зробили  німецькі вчені Грімм: Якоб (1785-1863) та Вільгельм (1786-1859). Німецькі письменники на початку ХІХ століття почали збирати по селах і містах свого краю взірці німецького фольклору. Вони хотіли показати своєрідність мислення своїх співвітчизників і особливості їхнього світогляду. Брати Грімм записували народні німецькі казки з уст різних оповідачів − чиновників, селян, дворян. Письменники зібрали й видали у двох великих книжках німецькі народні казки, вважаючи, що вони мають таку ж вартість і будуть такі ж цікаві читачам, як і писані художні твори. Думка братів Грімм виявилась слушною. Казки, які вони зібрали, здобули величезну славу, їх читають тепер майже всіма мовами світу. Назви деяких казок братів Грімм повторюються іншими казкарями.

  У багатьох людей виникає питання: казки братів Грімм − це оригінальні твори або записи народних переказів? Відповідь на нього неоднозначна. Брати Грімм, особливо Якоб, − надзвичайно суворо ставилися до того, щоб казки залишалися справжніми, народними, щоб в їх переказі не було ніякого спотворення, ніякої переробки на сучасний лад, на власний смак. Учений-філолог Якоб Грімм наполягав на щонайповнішій фольклорній достовірності. Вільгельм, більше поет, ніж учений, вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, розбіжності ці були навіть корисні: завдяки ним брати знайшли свій єдиний стиль − живий, простодушний, іноді лукавий. Загальна кількість казок написаних братами Грімм досягає числа 200. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Вовк і семеро козенят», «Бременські музиканти», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Семеро хоробрих» і інші.