«Нічому не дивуюся на світі,
Але такого – зроду б не
дійшов,
Що в надрах двадцять першого
століття
Загинуть люди і проллється
кров»
У літературній вітальні Полтавської обласної
універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського пройшла творча
зустріч із Віктором Ставицьким «Може поговоримо прагматичний світе»… (до
65-річчя від дня народження поета).
На запрошення ведучої, нашої землячки,
бібліотекаря першої категорії соціокультурного відділу, поетеси і фотохудожниці
Галини Вовченко, мені, як сільському бібліотекарю, разом із іншими любителями
поезії довелося завітати на творчу зустріч із поетом. При нагоді я запросила
його побувати в Варварівській сільській бібліотеці. Наша бібліотека отримала
подарунок від Віктора Ставицького – збірку «На вістрі неспокою». Тож
посмакувати поетичним словом зможе кожен користувач бібліотеки.
«Дебютант у
60 років», - з гумором говорить він про себе. «У такої поезії віку немає», -
стверджував Микола Васильович Костенко, автор передмови до третьої книжки
поета, член НСПУ.
«Коли душа
сміється серед рим,
Коли вона –
хмаринкою в блакиті,
Хто сміє
обізвать мене старим?
Погляньте:
моє сонце у зеніті!»
Віктор Миколайович
проживає в с. Каленики Решетилівського району. Працював агрономом та головою
сільської ради, а зараз – на заслуженому відпочинку. Друкуватися почав з 16
років. На сьогодні у його творчому доробку три поетичні збірки. Дизайн книжок
створював відомий художник декоративного мистецтва, народний майстер з
художнього килимарства Євгеній Іванович Пілюгін.
Поезія Віктора Ставицького – це і особисті хвилювання, і те, що
турбує громаду; у збірках представлена громадська, інтимна, пейзажна лірика:
«Красуне моя, Решетилівко рідна,
Кохана моя сторона,
На долю щасливу, заможну і світлу,
Всевишнім дарована нам»
У книзі »Щоб
мрія стала на крило» багато вміщено віршів, де поет виступає, як справжній
патріот, у якого є моральне право говорити про болючі питання сучасності.
Віктор Ставицький пише в одному з віршів цієї збірки:
Не закликаю до
меча,
Ні до нещадної
сокири,
Не прагну крові,
прагну миру,
Але несила вже
мовчать.
Окрім віршів поета
слух присутніх потішили ще й
пісні як на його слова («Решетилівська весна», «І гірчить матіола») так і ті, що звучали
йому в подарунок.
Родзинкою зустрічі стало вітання від однієї з гостей
заходу, яка приїхала із села Варварівки Карлівського району, де свого часу
працювала, як і Віктор Ставицький, головою сільської ради. Віра Олексіївна Бегмат, а це
була саме вона, подарувала імениннику великого торта, а також своє запрошення
відвідати Варварівський сільський краєзнавчий музей, що ним особисто опікується
вже багато років.
Немає коментарів:
Дописати коментар