Вічна слава в кетягах калини

Пам’яті Героїв Крут

Слава, слава Україні і її народу,

Що своїм життям безцінним

Захищав свободу!

  Є в українській історії події, які стали знаковими, символічними. Такою подією стала смерть молодих юнаків, які стали на захист молодої Української держави, яка заявила світові, 22 січня 1918 р., що вона є вільною незалежною, суверенною. А вже через 7 днів 29 січня, на залізничній станції біля села Крути 300 київських студентів вступили в нерівний бій з 6-тисячною більшовицькою армією, яка напала на Українську Народну Республіку. Вони майже всі загинули в цім нерівнім бою, принесли в жертву Батьківщині свою молодість, своє життя.

  Цей приклад самопожертви молоді багато в чому нагадує подвиг героїв Небесної сотні та "кіборгів". Минуло майже сто років, а ми знову  змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. 

  На годину історичної пам'яті: «Вічна слава в кетягах калини» до бібліотеки завітали юні користувачі.

  Бібліотекар нагадала про трагічний бій студентів, юнкерів та гімназистів з добре озброєним та вишколеним противником. Присутні мали змогу подивитися фото їх героїчних однолітків, прочитати вірші, присвячені тим, хто душу й тіло поклав за самостійність, волю та незалежність Батьківщини. 

  Лейтмотивом заходу було проведення паралелі між подвигом Героїв Крут та сучасниками, які воюють на сході країни.  Тому юне покоління сприйняло цю тему з особливою увагою.

На Аскольдовій могилі поховали їх

тридцять мужніх українців, славних, молодих,

На Аскольдовій могилі український цвіт –

По кривавій дорозі

Нам іти у світ...

  Добре кажуть: - "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього". І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітром приб'є - там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму безсмертному романі Павло Загребельний: "На порожньому місці роду не заснуєш".

  Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша вмита кров'ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Кругами.

  Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір-Україну.

Сьогодні в Україні знов зима,

пробиваються промінчики

сонця крізь тривогу.

Сьогодні в Україні йде війна,

та віримо у нашу перемогу!