"Згадайте нас, бо ми колись жили, зроніть сльозу і хай не згасне свічка»

(До Дня пам’яті жертв Голодоморів)

Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття, ожива

Рік 33-й... Голод...Голод...

У лютi сталінській страшній

Тінь смерті шастала на стінах

Дев'ять мільйонів (Боже мій !)

Недолічилась Україна.

   Сьогодні ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Це одна з трагічних її сторінок, яка примушує стискатися наші серця.

  Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає.

Відкрийтеся, небеса!

Зійдіть на землю

Всі українські села, присілки та хутори.

Повстаньте всі, кому сказали: вмри.

Зійдіть на воді, на суші

Збудуйте в пам’яті невигойний собор!

Це тридцять другий рік.

Це тридцять третій рік.

Голодомор. Голодомор.

  В бібліотеці була представлена книжкова виставка: «Вічна пам'ять змореним голодом» у виданнях якої міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні,  біля якої пройшла година-реквієм: «Згадайте нас, бо ми колись жили, зроніть  сльозу і хай не згасне свічка».

Пекельні цифри і слова

У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод…голод…

  Цього року в Україні відзначають 85-річчя вшанування пам’яті жертв голодомору – найтяжчого злочину проти людства. 

  Київ – Українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу у слові – ще від часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». З плином часу з’являлися нові твори, нове осмислення фактів і наслідків штучного голоду; ці твори зроджувалися і в Україні, і поза нею. Художня правда про Голодомор почасти замінила історію, котра писалася і переписувалася... Але й література про Голодомор не стала надбанням широкого загалу – ні та, що створена в 20-ті роки, ні та, що з’являлася пізніше – аж до кінця минулого століття. Чому так сталося? Що найпримітніше з поетичного і прозового відтворення Голодомору хвилює нинішніх читачів? Чи представники нових поколінь письменників звертаються до складної, страшної й неосяжної теми Голодомору?

  Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

  Художні твори про Голодомор в бібліотеці...Такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Цілющими ліками слів.