МИСТЕЦТВО ЧИСТОГО СВІТЛА

Майстри народного мистецтва нашого села

Якщо людина хоче вишивати,

Знайдуться в неї голка, нитка, час,

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

  Народне мистецтво та високий світ духовної культури пробуджують наші кращі почуття. Формують естетичні смаки, сприяють вихованню творчої молоді.

  Щиро вітаємо своїх колег – творців нетлінних мистецьких скарбів, примножувачів духовної спадщини краю з професійним святом – Всеукраїнським днем працівників культури і аматорів народного мистецтва. Про майстрів народного мистецтва нашого села піде сьогодні мова.

  Творчість завжди унікальна, тому що в її основу покладений процес створення чогось нового. Однією з важливих місій бібліотеки є творчий розвиток  користувачів, тому з метою  розкриття потенціалу наших відвідувачів ми в бібліотеці започаткували проект «Бібліотека і творчість», де  виставлялися творчі роботи наших відвідувачів. На запрошення працівників рай бібліотеки наші майстрині взяли участь у циклі виставок «Фабрика талантів».

  Жителі району познайомилися з творчими роботами Наталії Калюжної, Марії Козиренко, Юлія Ясковець, Лідії Зінченко, Олени та Алли Мотієнко, Раїси Калюжної, Тамари Родик, Любові Гречко та Наталії Полежаєвої.

  Щедра на таланти варварівська земля дає наснагу для творчості. Наша Варварівка завжди славилася своєю незрівнянною красою, як і сама природа та краєвиди, так і талановиті і працьовиті люди, серед них і користувач нашої бібліотеки Тамара Федорівна Родик.

  Людина потребує краси, як квітка сонця, щоб творити і віддавати її іншим. Аби створити щось красиве, треба мати красу в душі.

   Що тримає людину на світі? Що дає їй наснагу? Безумовно, захоплення. Якщо людина щось полюбляє, то оте щось напуває її джерельною водою, підносить на крилах, дає поштовх відкриттів, надає сенс життю. Надзвичайно приємно, коли твоя праця радує людей, змушує їх посміхатися, покращує її настрій.

  Представляла Тамара Федорівна свої витвори мистецтва на святі села. Це і вишивка, і в’язані речі і випічка. Зараз вона захопилася вишиванням різнобарвним бісером. Вражають урочистістю роботи лик святих. Вони вкарбовуються в серці, кличуть до добра і любові.

  Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва - це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. Ці слова про майстриню вишивки Тетяну Іванівну Лугову. Вона завжди прагне життєвих істин, уміє перетворювати мінуси на плюси. Завжди толерантна у стосунках із людьми. 

  Людина потребує краси, як квітка сонця, щоб творити і віддавати її іншим. Надзвичайно приємно, коли твоя праця радує людей. Свої витвори мистецтва Тетяна Іванівна представляла на святі села. Односельці підтвердили слова: «Аби створити таку красу, треба мати красу в душі». Мовою нитки-чарівниці майстриня передає високе почуття материнської любові.

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.

   Мотивами квітучої рослини з птахами, окантованої в’юнкою гілкою заповнювали біле полотно жінки. Серед них квіткові симфонії вишивок Марії Миколаївни Козиренко.

   Є рушники, де у нескінчений ланцюжок поєдналися ромби, квадрати, розетки, бо Марія Миколаївна приїхала до нашого села із Західної України.  Вже більше 20 років проживає у нашому селі. Тут виросли дві доньки–красуні, з відзнакою закінчили школу, були активними користувачами бібліотеки, завжди привчали до книги і меншого братика Руслана.

Наша вишивка -  то пісня України,

Нашої священної землі.

В ній співають ранки солов’їні

Квітом розквітаються гаї

    Краса лікує, сповнює енергії, в її атмосфері відновлюємо душевні й фізичні сили. Вона надихає: споглядаючи створене руками майстрині, самі почуваємося творчо. Як властивість усього гарного й прекрасного, вона змінює світ на краще.

Цвітуть на рушнику троянди й виноград.

Розмай калиновий там грає і  дивні птахи щебечуть

На вік з’єдналось чорне і червоне,

Мого краю гордість і краса,

Душа народу, малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

  Основним її захопленням стало вишивання, у яке Ганна Пилипівна вкладала частину своєї душі.

  На рахунку майстрині десятки рушників, наволочок, сорочок, серветок тощо. У доробку Ганни Пилипівни переважають самобутні твори. Орнаменти вишивальниця запозичує з давніх зразків, вишукує у книжках, журналах. Нерідко  намагається створювати оригінальні композиції й сама. Рушник, на якому зображені півні перейняла з маминого узору.

  Хочу відмітити в Ганни Пилипівни багатогранність її талановитої натури. Крім того, що любить вишивати (у цьому ви впевнитеся самі, подивившись її роботи). А ще  вона чудово шиє, в’яже гачком. Ми з вами дізнались багато цікавого про життя  та творчу діяльність чудової нашої землячки Ганни Пилипівни Бадікової. 

  Ми всі пишаємося тим, що серед майстринь нашої сільської громади живе, працює і творить мистецькі шедеври така людина. Отак і йде Щаслива Жінка світом, усе життя із квітника – в ранок!

  Ми дуже вдячні українській землі за те, що вона народжує такі таланти.

  Глибоко і проникливо відчуває вишивку добре знана в нашому селі і районі вишивальниця – Калюжна Раїса Іванівна. Роботи самобутньої  майстрині виставлялись на районних святах, на святі села і не один раз в нашій бібліотеці.

  Народна вишивка зараз розцвіла, за можливістю потрібних матеріалів, і за вмінням підбирати кольори, за майстерністю поєднання традиційних елементів з вимогами часу. Це можна простежити за роботами Раїси Іванівни.

 Зайняти себе чимось у вільний час, знайти справу до душі - велике мистецтво. Це мистецтво працювати перейняла її донька Наталія.

  Декоративні композиції, які виготовляє наш користувач Наталія Вус –  чудова прикраса для інтер’єру, вона ніколи не зів’яне та стане стильною родзинкою в оселі.

Перетворення пляшок у маленькі шедеври -  дуже захоплююче хобі й чудовий спосіб відволіктись від повсякденних турбот. Це творчість, хобі, відпочинок, а ще - це цікаво, модно та дуже гарно. Використання текстилю – нетрадиційний, проте досить цікавий прийом декорування.

   Найголовніше – це натхнення та бажання зробити щось неповторне власноруч. Цим захоплюється вся її родина. Олександр Васильович за професію столяр, він допомагає Наталії Іванівні випилювати форми для виготовлення картин, а також інші вироби з дерева.

  Серед варварівських вишивальниць, вирізняються роботи Лідії Павлівни Зінченко. Саме цій непересічній особистості притаманні висока культура творчості, уміле використання і поєднання в своїх витворах традиційних елементів.

  Лідія Павлівна захоплюється вишивкою рушників, подушок, серветок, ікон, картин. Доробок її робіт найбільший серед вишивальниць села, а ще багато робіт подаровано на згадку односельцям, родичам.

   Погожого дня, у найпрекраснішу пору, коли шелестить падолистом осінь, а у лузі снує мереживо бабине літо, на подвір’ї господині поломеніють різнобарвні квіти.  Дитина війни, весь час (до виходу на заслужений відпочинок) працювала у тваринництві - дояркою, а потім оператором машинного доїння, але завжди встигала книгу прочитати чи журнал або газету переглянути. Та сьогодні про хоббі Валентини Сергіївни Бакай. Скільки себе пам’ятає, завжди вишивала, в’язала, теплі речі для доньки і сина, потім для онуків. Ніколи не вишивала по схемах і в цьому ви зможете переконатися.

  Олену Миколаївну Мотієнко в селі знають ще як чудову рукодільницю. Речі, які вона в’яже  завжди красиві, модні.   Кажуть: без верби і калини нема України. Як немає її без мелодійної пісні, якої вчить свою дитину ненька, без материнської щирої ласка, яка так властива жінкам-українкам, без творчості, яка передається від матері до доньки.

Життєдайна сила від матері до доньки

Лине крізь століття, йде через віки.

Скільки в цих виробах щирості й любові,

Ніжності й турботи, світла й теплоти.

Все, що вчила мама свято берегти

  Картини, які вишиває бісером користувачка нашої бібліотеки Алла Михайлівна, ніби оживають. Вони зачіпляють  всі  фарби душі. Наповнюють позитивом і дарують радість і любов. В цілому відчувається прагнення створити свято, зробити добро. Всіх відвідувачів, які прагнуть до саморозвитку і пізнання світу через творчі роботи – картини вишиті Аллою Михайлівною захоплюють, а з тими, хто тільки поринає у творчість, вона ділиться своїми маленькими секретами вишивання.

Налаштовуючи струни дитячих душ на прекрасн.

  Умілі руки в народі часто називають золотими. Однак справжнє мистецтво – це не лише руки, це, насамперед, душа, без якої майстерність мертва. Великими митцями є ті люди, душа котрих завжди прагне у височінь піднебесся, живиться соками глибокого народного коріння. А ще важче все, що знаєш, вмієш передати юному поколінню. Дитяча душа, немов музичний інструмент витонченої роботи, потребує турботи справжнього майстра, який зможе налаштувати її струни на звучання в унісон із почуттям любові, милосердя, оптимізму, відповідальності та патріотизму. Нелегка місія майстра Наталії Григорівни Калюжної, яка прищеплює любов дітям до прекрасного на своїх уроках. Творчі роботи юних майстрів експонуються на виставках. Вони вражають високим рівнем досконалості.