80-ті роковини Великого терору - масових політичних репресій

Тоді ми йшли по таборах…

Одних замучили катюги,

Зломились інші від наруги

І в забутті скінчили шлях.

Та ми здолали сум і страх,

Хоч хтось не бачить в цім заслуги,

І вийшли з вірою в серцях

В чеканні нової потуги

дочекались, не запізно.

Хоч знов навала суне грізна,

Вже зміна прапор наш несе.

Під ним вона бійців збира,

Завзятих лицарів пера,

Для них Вкраїна – над усе.

  День пам'яті жертв політичних репресій - істинно скорботний день. Водночас це - день торжества правди й справедливості. Вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги учнів до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства. 

  Великий український поет Василь Симоненко писав: «Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж - не вбить!».

  За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору. У цей час жертвами репресій стали понад 2,5 мільйони. Серед них близько 40 тисяч становлять українці.
  Протягом 1938 року кількість репресованих вищезазначених категорій дещо зменшилась (але значно зросла питома вага вироків до вищої міри покарання): серед селян було заарештовано 41 тис. 344 особи, інтелігенції та службовців – 23 тис. 251 особу. Однак зросли репресії проти військових – 2 тис. 424 особи. Кількість засуджених співробітників НКВС УРСР становила 970 осіб. Загалом до вищої міри покарання було засуджено 55 тис. 646 осіб. На той час країну охопила хвиля «шпигуноманії» та розкриття різного виду «троцькістського підпілля», сіоністів.

  З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації. академіка Агатангела Кримського, поетів Миколи Вороного та його сина Марка, неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича, арешт органами ДПУ Максима Рильського, 10 років табірних поневірянь Остапа Вишні, Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова, переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського. І це далеко не весь перелік трагічних доль української інтелігенції.

  До цієї дати в бібліотеці був організований перегляд літератури "Пам’яті безвинно звинувачених”, біля якого пройшла година спілкування «Жертвам репресій присвячується…».  Активний користувач В. Н. Капустян, депутат Верховної Ради України 2 скликання, в минулому вчитель історії розповів коротко про ці події, про свого батька, якого було реабілітовано.

Тож ревно помолімося за всіх,
Кого сувора доля не пригорне,
Хто не зазна ні радості, ні втіх,
За всіх, кого нещадно чавлять жорна,
Кому завмер у горлі криком сміх,
Чиї неясні дні, як ночі, чорні.
Ти, Боже, їх у темряві не кинь,
Благослови їм шлях серед пустинь.

  На руїнах радянської імперії постала Україна. Це - спільна і велика перемога всього Українського народу. Це - перемога нашого покоління, перемога тих, хто боровся за свободу Батьківщини, перемога тих, хто впав жертвою терору і репресій. Ми перемогли, і наша перемога - вічна.

  Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія.Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.

Слава Українському народові!
Слава Україні!
Вічна пам'ять!