Тим, хто грізно стихію зумів зупинити

  14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

  У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

  Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, про це говорилось у експрес–інформації «Дзвони болю і тривоги». Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей серед них і наші  односельці. 

Односельці-ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС

Кукура Микола Павлович

Водій, перевозив людей у зону Чорнобильської АЕС

Білорусія, Гомельська обл.

Брагінський р-н.

Перебував з 25.06.1986 по 29.07.1986 р.

  Народився 7 вересня 1965 року в селі Варварівка Карлівського району, Полтавської області в сім’ї колгоспників.

  З 1972 по 1982 роки навчався у Варварівській середній школі. Після закінчення школи працював трактористом у колгоспі «Дружба». З 1 жовтня

  1982 року по 25 січня 1983 року навчався у школі ДОСААФ міста Карлівка, отримав посвідчення  водія. З лютого 1983 року був призваний на строкову службу до лав Радянської армії. Службу проходи в Середньоазіатському прикордонному окрузі в 68 Тахта-Базоретому прикордонному загоні. 4 січня 1986року -  демобілізувався.

  З 16 березня 1986 року став працювати водієм у цукросовхозі «Халтурино».

  25 червня 1986 року  призвали  військовим комісаріатом. Військова частина 61511, Лубенська, Чапаєвська дивізія для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де знаходився по 28 липня 1986року.  Мешкав у Гомельській області, Брогіщий район, село Совіщи, де була розташована військова частина 61511. Працював водієм у тридцяти кілометровій зоні. Перевозив військовослужбовців у місто Прип’ять та ліквідаторів, які ставили загорожу тридцяти кілометрової зони.

  Після повернення працював водієм в цукросовхозі  «Халтурино» до 1993 року.

3 вересня 1993 року перейшов працювати в колгосп «Дружба» бригадиром тракторної бригади №3.

  Після розпаду колгоспу в 2002 році став працювати водієм в ПСП «Орач», де й працює в даний час. Він – інвалід ІІІ групи.

     

Надтонка Петро Петрович

 

04.04.1958 року народження

Дезинфікація Полісся і 12 виїздів на станцію ЧАЕС, робітник

Перебував з 27.07.1986 по 01.09.1986 р.

  

Новіков Петро Григорович 

12.04.1956 року народження

Їздив на об’єкти  Чорнобильської АЕС, заміряв дози радіації

Перебував у зоні Чорнобильської АЕС

З 27.07 1986 по 01.09.1986 р.

Якшин Олексій Михайлович

  Народився 27.02.1957 року с. Піщане, Івнянський район, Білгородська область. Закінчив 8 класів Піщанської восьмирічки. Вчився у технікумі механізації сільського господарства  м. Краснограду, Харківської області.

  Після закінчення  технікуму служив в авіаційних військах, де був командиром відділення у званні сержанта. У 1976 році приїхав у Варварівку і працював головним електриком колгоспу «Дружба». Працював комбайнером, шофером і акумуляторщиком.

  У 1986 році 8 серпня забрали на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, де пробув до 15 листопада 1986 році.

  На ліквідації був старшиною роти, будували намети, плаци, палатки для солдат.

  Ляпота Леонід Анатолійович

24.01.1965 року народження

Ліквідатор, проводив ремонтні роботи, робітник

Київська обл., Іванівський р-н с. Оране

Перебував на ліквідації наслідків аварії з 04.06 1986 по 16.07.1986

                                                                                                       

 Зінченко Микола Васильович

Ремонт засобів хімічного захисту, дозиметричних приборів

Перебував з 25.06.1986  по 26.09.1986 р.

  Народився  8 червня 1964 року в селі Чистопілля, АР Крим. З 1971 до 1981 року навчався у Варварівській середній школі. З 1982 по 1984 рік служив у лавах Радянській армії. У 1985 році  здобув професію токаря. Працював токарем у колгоспі «Дружба» до 1998 року. З 25 червня по 26 вересня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у складі військової частини 22457. Одружений має двох доньок.

 Громов Микола Васильович

1939 року народження

Підполковник військово-повітряних сил, ракетні війська.

Служив в Омську, Первомайську, ЧАЕС, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС

Боровик Федір Ілліч

Член-кореспондент УАА 

  Народився в 1937 р. у  м. Краснограді, Харківської обл., Україна.

  Закінчив Варварівську середню школу в 1954 році.

  Навчався у Київському державному художньому інституті,  який закінчив у 1960р.

  Архітектор, містобудівник, головний архітектор проекту ВАТ ДБК-3 холдінгової компанії "Київміськбуд".

  Основні праці:

  Республіканський Будинок кіно, Київ, 1968-1974. Республі­канський Будинок споживчої кооперації, Ташкент, 1969-1977. 12-16-поверхові великопанельні житлові будинки серії 161 (КТ 12-16), Київ, з 1976 р. по цей час.

  Забудова житлового району "Театральний узвіз", Ростов­на-Дону, 1976-1986.

12-16-поверхові великопанельні житлові будинки серії 140 (ОГ 12-16), Одеса,

  з 1980 р. по цей час. Генеральний план забудови експериментального житлового району "Теремки-І", Київ, 1980-1990.

  Генеральний план, проект забудови та будівництво м. Славутич, Київська обл., 1986-1998.

Премії, нагороди, почесні звання:

  Заслужений будівельник Узбекистану, 1978. Заслужений архітектор України, 1987.

  Державна премія Росії в галузі архітектури, 1991. Державна премія України в галузі архітектури, 1997. Почесний громадянин м. Славутича, 1997.

 Манжос Василь Іванович

  1964 року народження.

  На даний момент  проживає в селі Тарасівці.

  Працює водієм в СТОВ «Світоч», в селі Володимирівці.

  Закінчив Варварівську ЗОШ. Проживав в селі Варварівці, на вул. Леніна.

  У Чорнобилі був ліквідатором  з 25 червня 1986 року, де перебував близько 3-4 місяці.