На щастя, на долю…

                                    

Якщо людина хоче вишивати,

Знайдуться в неї голка, нитка, час,

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить  в цьому радість і красу,

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на  квіточці росу.

І створить диво – первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ються і любов і ласка

У хрестиках на білім полотні.

  Життя кожної людини – це стежина встелена жовтогарячими чорнобривцями, білосніжними суцвіттями вишень. Життя – це таємниця, і ми маємо реалізувати всі можливості, пройти всі перешкоди, всі етапи й залишитися Людиною з великої літери. Людина – творець власної долі. Вона може перетворити своє життя на квітучий сад і радіти кожному дню.

  Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва - це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. Ці слова про майстриню вишивки Тетяну Іванівну Лугову. Вона завжди прагне життєвих істин, уміє перетворювати мінуси на плюси. Завжди толерантна у стосунках із людьми. 

  Медична сестра не тільки за професією, а й за покликом душі. Вона завжди несе великий заряд позитивної енергії, щоб вона не робила: вишивала, вирощувала квіти ( які в неї на підвіконні і в саду), поралася по-господарству, випікала хліб чи пироги. Вона натхненник і порадник для чоловіка Павла Павловича, любляча матуся для сина Романа, старша подруга для невісточки Оксанки, а найголовніше – найкраща бабуся для онука Пашуні.

  Людина потребує краси, як квітка сонця, щоб творити і віддавати її іншим. Надзвичайно приємно, коли твоя праця радує людей. Свої витвори мистецтва Тетяна Іванівна представляла на святі села. Односельці підтвердили слова: «Аби створити таку красу, треба мати красу в душі». Мовою нитки-чарівниці майстриня передає високе почуття материнської любові. В розмові з Тетяною Іванівною ми дізналися, що перед весіллям сина найшвидше вишивалися рушники. Недаром говорять, що українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.

  Більше 10 років красується вишитий нею рушник у народному історичному музеї подарований  однокласниками сина з їх іменами і прізвищами.

  Вишиванка - це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

                    На вишиванках осявають путь                      

                       

  Відвідувачів блогу запрошуємо ознайомитися з роботами рукодільниці, які були виставлені в нашій бібліотеці.    

  На нашу землю спустилася чарівна і неповторна  весна, а разом з нею і день народження Тетяни Іванівни.

Шановна Тетяна  Іванівна!

Щиро вітаємо Вас з днем народження!

Літа летять не знаючи спочинку,

А Ви все ж така: красива й молода!

Хай Ваша доля щастям розквіта,

Життя хай сміється, щомиті вирує,

Здійснює мрії, втілить бажання,

Зробить реальним всі сподівання,

Стрічати ранки в злагоді і мирі,

Радіть душею внуками, дітьми,

Бажаєм Вам всього найкращого,

Хай Бог дарує мир і благодать!

                                                                                  

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.